Постанова

від 13.09.2013 по справі 905/2575/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.09.2013 справа №905/2575/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівЗубченко І.В., Склярук О.І. за участю представників сторін: від позивача: Тутов Д.С. - довіреність №82 від 10.09.2012р. від відповідача: від третьої особи:Мірзоян Л.К. - довіреність №1182 від 24.04.2013р.; ОСОБА_6 особисто. не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. (повний текст рішення підписано 19.06.2013р.) у справі№905/2575/13 (суддя Тоцький С.В.) за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк Державного підприємства "Шахта "Петровська", м. Донецьк простягнення неустойки в сумі 12 466,85грн. та зобов'язання відповідача повернути майно

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. у справі №905/2575/13 у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк про стягнення неустойки в сумі 12 466,85грн. та зобов'язання відповідача повернути майно - відмовлено.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом не вірно застосовані ч.2 ст.782 ЦК України, ч.2 ст.291 ГК України, ст.ст.17, 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, на думку скаржника, судом не надано належної правової оцінки доказам направлення заяви від 09.08.2012р. про припинення дії договору оренди.

Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечують та просять рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначили у наданому відзиві.

Третя особа наданим їй правом не скористалась, у судове засідання не з'явилась, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання була сповіщена належним чином.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі та про відкладання розгляду справи сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк про стягнення неустойки в сумі 12 466,85грн. та зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі державне майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк обґрунтовані тим, що договірні відносини між сторонами припинені з 09.07.2012р. у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди №972/02 від 09.07.2002р. та неповерненням майна, що відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України є підставою для сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. У зв'язку з тим, що майно за договором оренди не повернено відповідачем, позивачем також заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно за актом приймання-передачі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог з огляду на фактичну пролонгацію строку дії спірного договору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. до участі у справі №905/2575/13 на стадії апеляційного провадження залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Шахта "Петровська" (код ЄДРПОУ 00174786, 83010, м.Донецьк, вул. Петровського).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, 09.07.2002р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендар) укладений договір оренди №972/02.

За умовами п.1.1 договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Шахта "Петровська". Майно передається в оренду з метою розміщення на площі 54,9 кв.м. стоматологічного кабінету, на площі 197,3 кв.м. - аптеки та перукарні.

Згідно п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п.2.4. договору, у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.2.5. договору).

За приписами п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою КМУ і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2002р. - 229,44грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2002р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень, травень та червень 2002р.

В подальшому, додатковими угодами сторони змінювали п.1.1 та п.3.1 договору.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2. договору).

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця.

Цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 09.07.2002р. до 09.07.2007р. включно (п.10.1. договору).

За приписами п.10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

До укладеного договору 09.07.2002р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - нежитлове приміщення, площею 252,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Шахта "Петровська".

Як встановлено господарським судом, у зв'язку із відсутністю заяв сторін про припинення договору оренди в порядку ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди був пролонгований до 09.07.2012р.

За твердженням позивача, заявою №20-06-05-07637 від 09.08.2012р. останній повідомив відповідача, що 09.07.2012р. термін дії договору оренди №972/2002 від 09.07.2002р. закінчився та на новий строк зазначений договір продовжуватися не буде. Також відповідно до умов п.2.4. договору позивач повідомив, що у разі припинення договору оренди майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Як доказ надіслання даного повідомлення позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом №20-06-05-10451 від 22.10.2012р. позивачем повідомлено відповідача щодо нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Докази направлення вказаного листа наявні в матеріалах справи.

У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди позивачем була нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення а саме з серпня 2012р. по лютий 2013р. у розмірі 12 466,85грн., що й стало підставою звернення до суду із відповідними позовними вимогами про стягнення неустойки та зобов'язання відповідача повернути спірне майно.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог та вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору оренди.

Договір оренди №972/02 від 09.07.2002р. за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.6 ст.283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у статті 759 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За змістом ч.7 ст.180 Господарського кодексу України та ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в даному випадку - користуватися відповідачем приміщенням на правах оренди.

Як зазначено вище, в силу приписів ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.10.6 договору, строк дії договору було автоматично продовжено до 09.07.2012р.

При цьому, питання щодо подальшої пролонгації даного договору і є визначальним при вирішення даної справи.

Так, ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено термін дії договорів оренди. Частинами 2, 3 встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Приписи аналогічного змісту закріплені у ст.764 ЦК України, згідно якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зазначені положення кореспондуються з приписами ст.777 ЦК України, якою передбачене переважне право на укладення договору найму на новий строк, а також врегульоване питання повідомлення та строків такого повідомлення про це наймодавця. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін.

За твердженням позивача, листом №20-06-05-07637 від 09.08.2012р. останній повідомив відповідача про припинення договору оренди №972/02 від 09.07.2002р., а тому позивач вважає свої позовні вимоги обґрунтованими.

Дослідивши надані позивачем докази, колегією суддів встановлено наступне:

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (які надані позивачем в підтвердження надсилання відповідачу листа №20-06-05-07637 від 09.08.2012р.) вбачається, що датою подання останнього визначено 08.09.2012р. Однак, судова колегія вважає, що зазначення вказаної дати є помилкою працівників поштового відділення, а дійсною датою подання є 09.08.2012р., оскільки наданий позивачем до матеріалів справи фіскальний чек від 09.08.2012р. підтверджує здійснення позивачем відправки спірного листа на адресу відповідача саме 09.08.2012р.

При цьому, висновки місцевого суду щодо неналежності вказаного доказу у зв`язку з невірно вказаним у фіскальному чеку прізвищем відповідача, спростовуються вказаним в ньому штрих-кодом 8300123209667, який, в свою чергу, співпадає зі штрих-кодом, зазначеним на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, наданого позивачем в підтвердження надсилання відповідачу листа №20-06-05-07637 від 09.08.2012р.

Крім того, з календарного штемпеля поштового відділення зв`язку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідне направлення здійснене 10.08.2012р. та отримане ОСОБА_7 10.08.2012р., що також підтверджує подання позивачем на пошту листа до відправки не 08.09.2012р., а 09.08.2012р.

Твердження відповідача про неотримання останнім листа №20-06-05-07637 від 09.08.2012р., а також про неналежність наданих позивачем доказів направлення на адресу відповідача вказаного листа, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки склавши та подавши до поштового відділення лист №20-06-05-07637 від 09.08.2012р., орендодавець висловив своє волевиявлення щодо дії договору оренди та відправив його у встановлені строки орендарю. При цьому, орендодавець не відповідає за доставку та вручення кореспонденції, а також за правильність заповнення відповідних поштових документів працівниками поштового відділення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином виконано обов'язок стосовно повідомлення відповідача про заперечення щодо продовження договору оренди, без порушення строків, які законодавцем чітко визначено у приписах ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України, а тому, як наслідок, договірні відносини сторін за договором оренди №972/02 від 09.07.2002р. є припиненими з 09.07.2012р. у зв`язку зі спливом строку дії вказаного договору.

З огляду на ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому, термін „негайно" застосований у відповідному положенні Цивільного кодексу України для визначення строку щодо повернення речі, а саме одразу після припинення договору. Тобто, на наступний день після спливу останнього дня строку, впродовж якого відповідно до договору наймач мав право користуватись річчю, яку передав йому наймодавець.

Відповідно до п.5.7 договору також передбачено обов'язок Орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору, який, в свою чергу, не містить спеціальних положень щодо строку процедури з повернення майна, що з урахуванням передачі майна в оренду в день укладання договору зумовлює висновок, за відсутністю застережень іншого, про необхідність повернення майна безпосередньо після 09.07.2012р.

При цьому, ані нормами чинного законодавства, ані умовами договору не передбачено можливості часткового повернення майна, у зв`язку з чим наданий відповідачем акт від 18.07.2012р. прийому-передачі (повернення) нежитлових приміщень до договору оренди №972/02 від 09.07.2002р. (згідно з яким відповідачем повернено балансоутримувачу - Комісії з ліквідації шахти Державне підприємство "Шахта "Петровська" - частину орендованого майна загальною площею 146,20 кв.м.) не впливає на висновок апеляційного суду щодо наявності у ФОП ОСОБА_7 обов`язку повернути в повному обсязі майно, що було орендоване ним за договором оренди №972/02 від 09.07.2002р. та площа якого визначена умовами вказаного договору.

Виходячи з чого, апеляційний суд вважає вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі державне майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - обґрунтованими та доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляв вимоги про стягнення неустойки у розмірі 12 466,85грн. за період з 11.08.2012р. по лютий 2013р.

Як зазначено вище, враховуючи визначену в п.10.1 договору дату закінчення строку його дії, а також приписи ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.764 Цивільного кодексу України, умови п.10.6 договору та зміст листів Орендодавця, колегія суддів дійшла висновку, що орендні правовідносини між сторонами припинились у зв'язку із закінченням строку дії договору і після 09.07.2012р. не продовжувались у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 Цивільного кодексу України.

Тобто, орендні правовідносини між сторонами за договором оренди №972/02 від 09.07.2002р. припинились 09.07.2012р., і саме з цієї дати відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування об'єктом оренди та мав вжити заходів з його повернення орендодавцеві або балансоутримувачу.

Позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 12 466,85грн. неустойки на підставі вимог, передбачених ст.785 ЦК України, за несвоєчасне повернення орендованого майна площею 252,2 кв.м., як це визначено в умовах п.1.1. договору оренди №972/02 від 09.07.2002р.

В свою чергу, як вказано вище, згідно акту від 18.07.2012р. прийому-передачі (повернення) нежитлових приміщень до договору оренди №972/02 від 09.07.2002р., що підписаний орендарем та балансоутримувачем, відповідачем повернено балансоутримувачу - Комісії з ліквідації шахти Державне підприємство "Шахта "Петровська" - орендоване майно загальною площею 146,20 кв.м. Тобто, на момент подачі позовної заяви, за відповідачем (з наданих сторонами доказів) у користуванні залишилось 106 кв.м.

Проте, враховуючи відсутність в договорі умов щодо можливості часткового повернення орендованого майна, а також відсутність внесених сторонами змін щодо розміру орендної плати пропорційно частині повернутого майна, колегія суддів вважає, що позивач мав право нараховувати неустойку за весь заявлений ним період з моменту припинення орендних правовідносин та виходячи з площі орендованого майна 252,2 кв.м., як це визначено в умовах п.1.1. договору оренди №972/02 від 09.07.2002р.

Як встановлено ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються належним виконанням. В свою чергу, неналежне виконання зобов'язань, у тому числі щодо строків, є їх порушенням у розмінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - вважається таким, що прострочив виконання обов'язку з повернення майна у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобов'язання, що мають бути встановлені договором або законом, є сплата неустойки. При цьому, несвоєчасне виконання господарських зобов'язань, у тому числі з повернення орендованого майна є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частина 2 ст.785 Цивільного кодексу України безпосередньо (незалежно від наявності відповідного застереження у договорі) встановлює обов'язок Орендаря, який прострочив повернення об'єкту оренди, на вимогу Орендодавця сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення його повернення.

За розрахунками позивача, період за яким останнім здійснено нарахування неустойки визначений з 11.08.2011р. по лютий 2013р. та складає суму неустойки в розмірі 12 466,85грн. Вказаний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, перевіривши вищезазначений розрахунок, з огляду на несвоєчасне повернення відповідачем орендованого майна, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки в сумі 12 466,85грн. є обґрунтованими та доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного прийняття рішення по даній справі. Зокрема, висновки суду першої інстанції щодо фактичної пролонгації спірного договору - є хибними, оскільки вищевикладеними висновками судової колегії встановлено припинення строку дії договору.

З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. у справі №905/2575/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державного підприємства "Шахта "Петровська", м. Донецьк про стягнення неустойки в сумі 12 466,85грн. та зобов'язання відповідача повернути майно - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк неустойку в сумі 12 466,85грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 2 867,50грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 433,75грн.

Зобов`язати Фізичну особу підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк за актом приймання-передачі державне майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати накази відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 10.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 13.09.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

О.І. Склярук