Постанова

від 13.09.2013 по справі 913/400/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.09.2013 р. справа №913/400/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Ломовцевої Н. В., Ушенко Л. В. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю прокурора: представників сторін: Русланова Г. М. від позивача:не з`явились від відповідача - 1: від відповідача - 2: від третьої особи: не з`явились не з`явились не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля», м. Антрацит Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2013 року у справі№ 913/400/13-г (суддя: Єжова С.С.) за позовомСтаханово - Алчевського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ до відповідачів: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: 1. Антрацитівської районної державної адміністрації, м. Антрацит Луганської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля», м. Антрацит Луганської області Управління Державного земельного агентства в Антрацитівському районі, м. Антрацит Луганської області провизнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.03.2013р. у справі № 913/400/13-г задоволений позов (з урахуванням уточнень від 04.03.2013 р.) Стаханово - Алчевського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ до Антрацитівської районної державної адміністрації, м. Антрацит Луганської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля», м. Антрацит Луганської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - Управління Державного земельного агентства в Антрацитівському районі, м. Антрацит Луганської області про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Антрацитівської районної державної адміністрації № 407 від 03.08.2011 «Про передачу в оренду строком до 07.09.2029 року земельної ділянки загальною площею 15,2377 га для добування та збагачення кам'яного вугілля ТОВ ГП «Антрацитвугілля», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.09.2011 р., зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля» повернути земельну ділянку площею 15,2377 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Іванівській селищній раді Антрацитівського району Луганської області, Луганській обласній державній адміністрації для подальшого розпорядження,, внаслідок чого:

- визнано недійсним та скасовано розпорядження виконуючого обов'язки голови Антрацитівської районної державної адміністрації № 407 від 03.08.2011р. «Про передачу в оренду строком до 07.09.2029 року земельної ділянки загальною площею 15,2377 га для добування та збагачення кам'яного вугілля ТОВ ГП "Антрацитвугілля»;

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.09.2011, державна реєстрація від 04.10.2011 за № 442035564000323, який укладений між Антрацитівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гірниче підприємство „Антрацитвугілля", відносно земельної ділянки площею 15,2377 га, кадастровий номер земельної ділянки 4420355600:32:002:0136;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Гірниче підприємство „Антрацитвугілля", вул. Петровського, б. 22, м. Антрацит Луганської області, код 34720106, повернути земельну ділянку площею 15,2377 га, кадастровий номер земельної ділянки 4420355600:32:002:0136, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Іванівській селищній раді Антрацитівського району Луганської області, Луганській обласній державній адміністрації, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, б. 3, м. Луганськ, код 00022450, для подальшого розпорядження.

Стягнуто з Антрацитівської районної державної адміністрації в доход Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 3441 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що спірне розпорядження в порушення ст. 122 Земельного кодексу України було прийнято відповідачем-1 без наявності на те законних повноважень, з огляду на що укладений на підставі вказаного розпорядження договір оренди суперечить чинному законодавству України, який підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка площею 15,2377 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Іванівській селищній раді Антрацитівського району Луганської області поверненню Луганській обласній державній адміністрації, для подальшого розпорядження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля», м. Антрацит Луганської області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що: задовольняючі позовні вимоги про повернення спірної земельної ділянки суд не зазначив законодавство, яким керувався приймаючи таке рішення; прокурором не пояснено та не надано доказів, які підтверджують яким чином та які саме інтереси держави були порушені внаслідок прийняття відповідачем-1 спірного розпорядження, а тому вважає, що прокурором не доведено порушення інтересів держави спірним розпорядженням; судом першої інстанції не з'ясовано правового режиму спірної земельної ділянки, не встановлено, та матеріалами справи не підтверджено, хто є власником земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу - 2; судом не враховано того факту, що на спірній земельній ділянці є нерухоме майно, що належить підприємству на праві власності.

У відзиві на апеляційну скаргу № б/н від 01.06.2013р., Луганська обласна державна адміністрація повністю заперечила доводи апеляційної скарги, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 17, ч. 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України органом, який мав право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, є саме Луганська обласна державна адміністрація. Відносно підстав визнання правочину недійсним зазначила, що в даному випадку недійсність спірного правочину полягає у недодержанні в момент укладання 02.09.2011 року договору оренди земельної ділянки Антрацитівською райдержадміністрацією положень ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України. Також, позивач зазначив, що в даному випадку відбулось порушення прав Луганської облдержадміністрації щодо розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України та неможливістю реалізації прав в якості орендодавця, що передбачені ст. 24 Закону України «Про оренду землі».

Клопотаннями від 10.06.2013 р., від 18.07.2013 р. та від 13.08.2013 р. позивач просив здійснити розгляд справи без участі його представника.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. та від 24.07.2013 р. розгляд справи № 913/400/13-г відкладався.

22.07.2013 р. від відповідача-1 (Антрацитівської РДА) надійшов відзив на апеляційну скаргу від 19.07.2013 р., в якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу задовольнити частково, посилаючись на те, що оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення були відсутні докази реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Луганською обласною державною адміністрацією, то в неї не було законних підстав для реалізації права розпорядження цією земельною ділянкою. У зв`язку з цим, відповідач-1 вважає, що наявні підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи в частині повернення земельної ділянки - Луганській обласній державній адміністрації.

В судове засідання 11.09.2013 р. прибув лише прокурор, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Позивач, відповідачі -1, 2 та третя особа у судове засідання не з'явились, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що Донецьким апеляційним господарським судом явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, який прибув в судове засідання, колегія суддів встановила наступне.

Розпорядженням голови Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області № 407 від 03.08.2011 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Гірниче мпідприємство «Антрацитвугілля» було передано в оренду строком до 07.09.2029 р. земельну ділянку загальною площею 15,2377 га, в тому числі: землі промисловості - 15,2377 га. За рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Іванівській селищній раді Антрацитівського району Луганської області, для добування та збагачення кам`яного вугілля.

На виконання вказаного розпорядження, 02.09.2011 року між Антрацитівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гірниче підприємство „Антрацитвугілля" був кладений договір оренди землі, державна реєстрація від 04.10.2011 року за № 442035564000323, відповідно до п.1 якого, Антрацитівська районна державна адміністрація (орендодавець) надає, а ТОВ «ГП «Антрацитвугілля» (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Іванівській селищній раді Антрацитівського району Луганської області на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації № 407 від 03.08.2011 р.

Строк дії зазначеного договору до 07.09.2029 р. (п. 7 договору).

Разом з цим, в результаті проведеної прокурорської перевірки було встановлено порушення вимог закону при виданні вказаного розпорядження та укладенні договору (ст. 122 Земельного кодексу України), у зв'язку з чим Стаханово-Алчевський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду з відповідним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.03.2013р.).

Суд першої інстанції задовольнив позов у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (чинний на момент прийняття спірного розпорядження та укладення оспорюваного договору) закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного розпорядження та укладення договору), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у відповідній редакції), до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Як встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією передана згідно спірного розпорядження земельна ділянка розташована за межами населених пунктів (на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Іванівські селищній раді Антрацитівського району Луганської області) з метою використання - для добування та збагачення кам`яного вугілля.

Отже, в силу наведених приписів ст. 122 ЗК України, Антрацитівська райдержадміністрація не мала законних повноважень на передачу спірної земельної ділянки площею 15,2377га в оренду ТОВ «ГП «Антрацитвугілля», а тому спірне розпорядження Антрацитівської райдержадміністрації № 407 від 03.08.2011 р. є незаконним як таке, що прийняте головою Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області поза межами його повноважень.

Згідно п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування спірного розпорядження обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно похідної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.09.2011 р..11.2010р., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999р. №02-5/111 (зі змінами та доповненнями), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченого Земельним Кодексом України, або за результатами аукціону.

Враховуючи, що у в.о. голови Антрацитівської РДА не було законних підстав, повноважень та компетенції для прийняття спірного розпорядження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що укладений на підставі цього розпорядження договір оренди землі від 02.09.2011 р., державна реєстрація від 04.10.2011р. за № 442035564000323, який укладений між Антрацитівською районною державною адміністрацією та ТОВ «ГП «Антрацитвугілля» підлягає визнанню недійсним.

Не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що на спірній земельній ділянці розташовано належне ТОВ «ГП «Антрацитвугілля» на праві власності нерухоме майно, оскільки в силу ст. 377 ЦК України ст. 120 ЗК України відповідач-2 має право реалізувати надане йому законом право на користування спірною земельною ділянкою шляхом його належного оформлення із відповідною в силу ст. 122 ЗК України особою.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства України, у зв'язку з чим судовою колегією до уваги не приймаються.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам у справі, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку чим рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2013 р. у справі № 913/400/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля», м. Антрацит Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2013 р. у справі № 913/400/13-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2013 р. у справі № 913/400/13-г - залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: Н. В. Ломовцева

Л. В. Ушенко