Постанова

від 05.09.2013 по справі 826/9536/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 вересня 2013 року 13:12 справа №826/9536/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомМалого приватного виробничо-впроваджувального підприємства "Техносервіс-2" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 червня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Мале приватне виробничо-впроваджувальне підприємство "Техносервіс-2" (далі по тексту - позивач, МПВВП "Техносервіс-2") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року №0001262250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9536/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 липня 2013 року.

В судовому засіданні 19 серпня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19 серпня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 14 березня 2013 року №0001262250 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України МПВВП "Техносервіс-2" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 265 063,50 грн., в тому числі за основним платежем - 233 850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 213,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 27 лютого 2013 року №125/22-5-09/21547978 "Про результати позапланової виїзної перевірки МПВВП "Техносервіс-2" (код за ЄДРПОУ 21547978) з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ТПК Техномашпостач" (код за ЄДРПОУ 36803875), ТОВ "Проммаст-Стандарт" (код за ЄДРПОУ 37563531), ТОВ "Компанія Вайліс" (код за ЄДРПОУ 36445186), ТОВ "Промелектро-75" (код за ЄДРПОУ 36098229) за період з 01.01.2009 року по 30.09.2012 року " (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевірений період на суму 233 850,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року на суму - 7 000,00 грн., за грудень 2010 року - 17 000 грн., за січень 2011 року - 17 000,00 грн., за лютий 2011 року - 15 000,00 грн., за березень 2011 року - 16 000,00 грн., за квітень 2011 року - 16 000,00 грн., за травень 2011 року - 20 000,00 грн., за червень 2011 року - 25 000,00 грн., за липень 2011 року - 16 500,00 грн., за серпень 2011 року - 16 800,00 грн., за вересень 2011 року - 19 000,00 грн., за жовтень 2011 року - 22 500,00 грн., за листопад 2011 року - 16 050,00 грн., за грудень 2011 року - 10 000,00 грн.

Висновки Акта перевірки мотивовані тим, що за даними актів перевірки ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Промелектро-75", встановлено що зазначені контрагенти позивача є підприємствами з ознаками фіктивності, відносно яких порушено кримінальну справу за фактом створення фіктивних підприємств; за адресою державної реєстрації не знаходяться; згідно висновків спеціалістів підписи від імені посадових осіб ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Промелектро-75" виконані іншими особами.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про укладення між позивачем та ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Промелектро-75" правочинів, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, виходячи з того, що контрагенти на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; податковий кредит підтверджений первинними документами та податковими накладними, оформленими відповідно до закону; висновки акта перевірки про нікчемність правочинів не підтверджуються жодними доказами.

Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовним вимогами МПВВП "Техносервіс-2", виходячи з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між МПВВП "Техносервіс-2" та ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Промелектро-75", мету придбання товарів/послуг, обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 01 листопада 2010 року між МПВВП "Техносервіс-2" (замовник) та ТОВ "Компанія Вайліс" (виконавець) укладено договір на виконання робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв №02/10, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до даного договору роботи по ремонту електронних плат, блоків та вузлів, а також друкуючих пристроїв.

Згідно актів виконання робіт, що датовані лютим - березнем 2011 року, ТОВ "Компанія Вайліс" виконало наступні роботи: діагностика вузлів та механізмів, ремонт плат материнських, ремонт механізму друку, ремонт головки друкуючої, ремонт блоку індикації, ремонт (виготовлення) шлейфів, кабелів, ремонт блоків живлення.

ТОВ "Компанія Вайліс" виписало МПВВП "Техносервіс-2" податкові накладні, датовані листопадом 2010 року - березнем 2011 року, на загальну суму 432 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 72 000,00 грн.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок виконавця грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

01 квітня 2011 року між МПВВП "Техносервіс-2" (замовник) та ТОВ "ТПК Техномашпостач" (виконавець) укладено договір на виконання робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв №03/11, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до даного договору роботи по ремонту електронних плат, блоків та вузлів, а також друкуючих пристроїв.

Згідно актів виконання робіт по договору, які датовані квітнем 2011 року, ТОВ "ТПК Техномашпостач" виконало наступні роботи: діагностика вузлів та механізмів, ремонт плат материнських, ремонт механізму друку, ремонт головки друкуючої, ремонт блоку індикації, ремонт (виготовлення) шлейфів, кабелів, ремонт блоків живлення.

ТОВ "ТПК Техномашпостач" виписало МПВВП "Техносервіс-2" податкові накладні, датовані квітнем - червнем 2011 року, на загальну суму 366 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 61 000,00 грн.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок виконавця грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали справи, 12 липня 2011 року між МПВВП "Техносервіс-2" (замовник) та ТОВ "Проммаст-Стандарт" (виконавець) укладено договір на виконання робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв №06/11, відповідно до якого: замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до даного договору роботи по ремонту електронних плат, блоків та вузлів, а також друкуючих пристроїв; виконавець зобов'язується своєчасно замовляти у виробника необхідні комплектуючі для ремонту, виконати поставки комплектуючих за накладними, а замовник прийняти і оплатити на протязі трьох днів після одержання.

За даними актів виконання робіт по договору, що датовані липнем 2011 року, ТОВ "Проммаст-Стандарт" виконало наступні роботи: діагностика вузлів та механізмів, ремонт плат материнських, ремонт механізму друку, ремонт головки друкуючої, ремонт блоку індикації, ремонт (виготовлення) шлейфів, кабелів, ремонт блоків живлення.

ТОВ "Проммаст-Стандарт" виписало МПВВП "Техносервіс-2" податкові накладні, датовані липнем - вереснем 2011 року, на загальну суму 313 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 52 300,00 грн.

Оплата за виконані роботи здійснена позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок виконавця грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

02 вересня 2011 року між МПВВП "Техносервіс-2" (замовник) та ТОВ "Промелектро-75" (виконавець) укладено договір на виконання робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв №10/11, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до даного договору роботи по ремонту електронних плат, блоків та вузлів, а також друкуючих пристроїв; виконавець зобов'язується своєчасно замовляти у виробника необхідні комплектуючі для ремонту, виконати поставки комплектуючих за накладними, а замовник прийняти і оплатити на протязі трьох днів після одержання.

Як свідчать акти виконання робіт по договору, які датовані вереснем 2011 року, ТОВ "Промелектро-75" виконало наступні роботи з діагностики вузлів та механізмів, ремонту плат материнських, ремонту механізму друку, ремонту головки друкуючої, ремонту блоку індикації, ремонту (виготовлення) шлейфів, кабелів, ремонту блоків живлення.

ТОВ "Промелектро-75" виписало МПВВП "Техносервіс-2" податкові накладні, які датовані жовтнем - груднем 2011 року, на загальну суму 291 300,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 38 550,00 грн.

Розрахунок за виконані роботи здійснено шляхом перерахування на рахунок виконавця грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

До 01 січня 2011 року (до набрання чинності Податковим кодексом України) порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначався пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд встановив, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту за спірний період, сформована позивачем на підставі норм Закону України "Про податок на додану вартість", а частина - на підставі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Промелектро-75", у зв'язку з придбанням робіт.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що МПВВП "Техносервіс-2" здійснює діяльність у сфері ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії наступних документів: карток рахунку, оборотно-сальдових відомостей, прибуткових накладних, актів здачі-прийомки виконаних робіт по відносинам з третіми особами (ТОВ "Пегас-СК", ТОВ "Фортоніт-Ком", ТОВ "Нота-Продакшн", ТОВ "Газінвестпроект" та ін.), перелік суб'єктів господарювання, які знаходяться на обслуговуванні у МПВВП "Техносервіс-2".

Позивач зазначив, що ремонт електронно-касових апаратів є невід'ємною частиною його господарської діяльності; товари, які закуповувались в межах спірних господарських відносин у ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Промелектро-75" використано в якості запчастин при здійсненні ремонту касових апаратів, а роботи по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв замовлялись позивачем з метою належного виконання зобов'язань у відносинах з третіми особами та неможливістю самостійно виконати обсяг роботи, враховуючи велику кількість замовників.

Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження мети придбання позивачем робіт по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв у ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Промелектро-75", зокрема, що вказані роботи здійснювались на замовлення третіх осіб, тобто позивачем не надано доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Промелектро-75" у здійсненні робіт з ремонту касових апаратів для суб'єктів господарювання, які обслуговуються позивачем, а також встановити відповідність товарів, які установлені в якості запчастин замовникам при здійсненні ремонту касових апаратів тим, що попередньо придбані позивачем в межах спірних господарських операцій.

Так, наприклад, згідно акта здачі-прийомки виконаних робіт, при технічному обслуговуванні ЕККА замовника ВАТ "Київський радіозавод" ВГСП ВТК "Візит", позивачем використано механізм друку, процесор, акумулятор, однак у суду відсутня можливість встановити, що саме ці товари придбано у ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс" та ТОВ "Промелектро-75".

Також, докази наявні в матеріалах справи не дають можливості встановити, що придбані позивачем в межах спірних операцій роботи по ремонту та відновленню електронного, торгівельного та офісного обладнання, друкуючих пристроїв, а саме: діагностика вузлів та механізмів, ремонт плат материнських, ремонт механізму друку, ремонт головки друкуючої, ремонт блоку індикації, ремонт (виготовлення) шлейфів, кабелів, ремонт блоків живлення, стосуються обслуговування саме касових апаратів, а не будь-якого іншого обладнання.

Суд звертає увагу, що надані позивачем акти здачі-прийомки виконаних робіт, які укладено між позивачем та замовниками, не підтверджують факту виконання обумовлених робіт ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Промелектро-75" та не дають змоги ідентифікувати, що замовлені у вказаних контрагентів роботи були ідентичними роботам, виконання яких підтверджується відповідними актами.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс" та ТОВ "Промелектро-75" носять реальний характер.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ТПК Техномашпостач", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Промелектро-75", суд приходить до висновку, що МПВВП "Техносервіс-2" неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за спірний період.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 233 850,00 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення МПВВП "Техносервіс-2" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року №0001262250 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов МПВВП "Техносервіс-2" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Малому приватному виробничо-впроваджувальному підприємству "Техносервіс-2" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко