Постанова

від 10.09.2013 по справі 826/12707/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2013 року № 826/12707/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "МІГ" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання дій протиправними

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "МІГ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання дій протиправними.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки викладені в акті № 429/22.3-17/37889288 від 01.03.2013 є необґрунтованими та протиправними, оскільки базуються виключно на припущеннях позивача, а не на результатах дослідження первинних документів. Також позивач зазначив про те, що він з моменту реєстрації та по даний час знаходиться за податковою адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1.

У судовому засіданні 21.08.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 19.08.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що на адресу позивача було направлено запит № 5482/10/22-518 від 06.12.2012, який повернувся без вручення адресату про що свідчить довідка Укрпошти від 04.02.2013 про причини повернення, та за результатами виходу за податковою адресою позивача було встановлено, що позивач та його посадові особи за адресою - м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 не знаходяться. Також відповідач посилався на те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки, спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У судове засідання 21.08.2013 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

03.04.2013 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби було складено акт № 220/22-50/32590885 від 03.04.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "МІГ", код ЄДРПОУ 32590885 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період лютий 2012р., травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р."

У вступній частині зазначеного акту було вказано наступне: "Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою ."

В розділі "Висновок" акта № 220/22-50/32590885 від 03.04.2013 зазначено наступне: "Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені право чини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону . Право чини укладені ПП МІГ з вище зазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

• В зв'язку з вищевказаним, дані Додатку 5 Розшифровок податкових зобов'язань та

податкового кредиту до декларації з ПДВ за лютий 2012р., травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р., поданого ПП МІГ до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС підлягають зменшенню:

1. Задекларовані ПП МІГ податкові зобов'язання в сумі 744 601 грн., а саме за лютий 2012 року в сумі 20 500 грн., травень 2012 року - 48 573 грн., червень 2012 року - 83 333 грн., липень 2012 року - 17 016 грн., серпень 2012 року - 52 369 грн., вересень 2012р. - 105 487 грн., жовтень 2012 року - 202 453 грн., листопад 2012р. - 214 870 грн. повинні бути зменшені на загальну суму 744 601 грн. по податкових накладних виписаних вищевказаним контрагентам.

2. Задекларований ПП МІГ податковий кредит в загальній сумі 677 497 грн., а саме за лютий 2012р. - 21 667 грн., травень 2012р. - 15 833 грн., червень 2012р. - 79 600 грн., липень 2012р. - 27 453 грн., серпень 2012р. - 36 417 грн., вересень - 102 115 грн., жовтень 2012р. - 188 506 грн., листопад 2012р. - 205 906 грн. повинен бути зменшений на загальну суму 677 497 грн. по податкових накладних, отриманих від вищевказаних контрагентів. "

Приватним підприємством "МІГ" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві були подані заперечення на акт № 220/22-50/32590885 від 03.04.2013 за результатами розгляду яких листом № 1281/10/26-52-22-03-21 від 02.08.2012 "Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки" повідомлено про те, що надані заперечення не підлягають розгляду.

Приватне підприємство "МІГ" вважаючи протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві в частині внесення безпідставних висновків до акта перевірки звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Рішення та дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені чи рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні дії чи рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Діяльність відповідача зі складання акта № 220/22-50/32590885 від 03.04.2013 та щодо складання висновків зазначених в ньому є лише службовою діяльністю його посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків щодо фіксування факту неможливості проведення зустрічної звірки, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав.

Отже, дії відповідача щодо викладення в акті № 220/22-50/32590885 від 03.04.2013 певних висновків не є юридично значеними для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Крім того акт № 220/22-50/32590885 від 03.04.2013 є лише формою документальної фіксації наявності факту неможливості проведення зустрічної звірки та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сам по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки дії відповідача щодо внесення висновків до акта № 220/22-50/32590885 від 03.04.2013 самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання зазначених дій неправомірними.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов