Постанова

від 15.08.2013 по справі 808/5557/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 808/5557/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІНВЕСТ»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 № 0000702214/5027 та визнання протиправними дій, -

за участі представників сторін:

від позивача - Матієва Я.С. (довіреність № 035/06 від 13.06.2013)

від відповідача - Панцаков С.Ю. (довіреність № 494/10-014 від 04.03.2013)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІНВЕСТ» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 № 0000702214/5027, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 5572,00 грн.

Разом з тим, позивач просить суд визнати протиправними дії ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «Новаторінвест» та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ТОВ «Технопромгруп» такими, що є фіктивними та в частині не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з платниками податків з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за період березень 2012р., та ТОВ «Технопромгруп» за період травень, червень, липень, серпень, вересень 2012р, внаслідок чого: - завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2012 р., на загальну суму 642 грн. по контрагенту-покупцю ТОВ «Завод Будмаш»; - завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2012 року по контрагенту - покупцю ТОВ «ВКФ «Лідер Стой-Панель» на загальну суму 17319 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2013 відкрито провадження у адміністративній справі №808/5557/13-а та призначено до судового розгляду на 08.07.2013. Провадження у справі за клопотанням сторін зупинялось до 15.08.2013.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам.

У період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС», ТОВ «ТЕХНОПРОГРУП». Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотримуванням або порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з вимогами податкового законодавства та не свідчать про безтоварність господарських операцій.

Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначає, що на його думку, інформація, викладена у акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема, пояснив, що висновки фахівців податкової інспекції про порушення позивачем чинного законодавства, ґрунтуються на законодавстві, у зв'язку з чим вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим.

Зокрема зазначив, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проведеною перевіркою встановлено, що Позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС», ТОВ «ТЕХНОПРОГРУП».

Перевіряючі дійшли висновків, що підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тому, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно - відсутність права Позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування.

Вважає дії податкової інспекції законними та обґрунтованими, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Відповідно до ст.160 КАС України, в засіданні 15.08.2013 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови і оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Державна податкова служба України, до складу якого входить Мелітопольська ОДПІ Запорізької області, є одним із органів державної виконавчої влади. Відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як встановлено судом, на підставі Наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 16.05.2013р. № 565 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», та повідомлення про перевірку від 16.05.2013р. № 109, керуючись п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п. 79.2, ст.79, п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Новаторінвест» з питань документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС», код за ЄДРПОУ 37675706 за період березень 2012р., ТОВ «ТЕХНОПРОГРУП», код ЄДРПОУ 37301047 за період травень, червень, липень, серпень, вересень 2012р., їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 17.05.2013р. № 135/22-1421/34535234 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Новаторінвест» з питання документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС», код за 37675706 за період березень 2012р., ТОВ «ТЕХНОПРОГРУП», код ЄДРПОУ 37301047 за період травень, червень, липень, серпень, вересень 2012р.».

Відповідно до Висновків Акту перевірки, ТОВ «Новаторінвест» порушено вимоги п.14.1.36, п.14.1.181 ст.14, п.44.1 п.44.3, п.п.44.6 сг.44, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ), а саме:

- завищено суму податкового кредиту у перевіряємому періоді на загальну суму 14340 грн., який сформований від контрагентів постачальників ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за період березень 2012р., ТОВ «Технопромгруп» за період травень, червень, липень, серпень, вересень 2012р.;

- ТОВ «Новаторінвест» не підтверджено реальності здійснення господарських відносин з платниками податків ТОВ «АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС», ТОВ «ТЕХНОПРОГРУП», за перевіряє мий період, внаслідок чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2012р. на загальну суму 642 грн. по контрагенту - покупцю ТОВ «Завод Будмаш»; та завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2012р. по контрагенту-покупцю ТОВ «ВКФ «Лідер Строй-Панель» на загальну суму 17319грн.

Разом з тим, в ході перевірки встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС», ТОВ «ТЕХНОПРОГРУП» є фіктивними правочинами, та такими,що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. На підставі цього, зроблено висновок, що не підтверджується сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 01.06.2013 року № 0000702214/5027, яким, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 5572.00 грн. у т. ч. травень 2012 року - 682.00 грн. , липень 2012 року - 2260.00 грн., вересень 2012 року-2630.00 грн.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані в якості платників ПДВ. Господарські правовідносини з ТОВ «АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС», ТОВ «ТЕХНОПРОГРУП» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актом перевірки. Таким чином, позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від постачальників, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Твердження відповідача про "безтоварність" здійснених позивачем господарських операцій, суд вважає безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище договорів не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь -які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача, суд виходить з наступного.

Порядок оформлення результатів перевірки встановлено Податковим Кодексом України.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно на думку особи спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може поставити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В даному випадку немає ніякого порушення законних прав та інтересів позивача, а тому відсутні підстави для їх захисту чи поновлення. Безпосередньо висновки, які містяться в розділі 4 акту перевірки, не містять посилань на нікчемність чи недійсність будь-яких правочинів.

Крім того, суд зазначає, що дослідження фінансово-господарських операцій суб'єкта господарювання з метою вивчення відповідності сплачених цим суб'єктом платежів, контроль за сплатою яких покладений на податковий орган, їх дійсному змісту, покладений законодавством України саме на відповідача. Дослідження таких фінансово-господарських операцій неможливо без дослідження їх відповідності вимогам цивільного, господарського й іншого законодавства.

Відтак, суд доходить висновку про те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку позивач, фактично, оскаржує висновки акту перевірки, тоді як, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не може бути оскарженим.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Вірним способом захисту порушеного права, на думку суду, в даному випадку є оскарження податкових повідомлень рішень прийнятих на підставі акту перевірки, із висновками якого позивач не погоджується.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині суд вважає доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позову суд відмовляє, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІНВЕСТ» про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 № 0000702214/5027 та визнання протиправними дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 01.06.2013 № 0000702214/5027, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІНВЕСТ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5572,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 34535234) судові витрати у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 16.09.2013.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІНВЕСТ» про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 № 0000702214/5027 та визнання протиправними дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 01.06.2013 № 0000702214/5027, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІНВЕСТ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5572,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 34535234) судові витрати у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 16.09.2013.