Постанова

від 13.09.2013 по справі 810/3651/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2013 року місто Київ № 810/3651/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Варіант-М» (представник Архипчук Леонід Анатолійович) до треті особи:Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 провизнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Варіант-М» (представник Архипчук Леонід Анатолійович), звернувся до суду з адміністративним позовом до Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області, про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

В позовних вимогах, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, позивач просив суд:

визнати протиправними дії Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3224987201:01:006:0279, розміром 0, 6003 га для ведення особистого селянського господарства;

визнати протиправними дії Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3224987201:01:006:0278, розміром 0, 2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

визнати протиправною бездіяльність Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області при затвердженні землевпорядної документації на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224987201:01:006:0279 та 3224987201:01:006:0278, що полягала у наданні висновку № 1091 з даними, які не відповідають дійсності, щодо власника будівлі;

визнати нечинним Рішення 28 сесії 24 скликання № 2.10 від 10.03.2006 року Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області про приватизацію землі з моменту його винесення;

визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 255010, виданий ОСОБА_2 та скасувати реєстрацію Державного акта в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 01:09:923:00660 з кадастровим номером земельної ділянки 3224987201:01:006:0278;

визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 255009, виданий ОСОБА_2 та скасувати реєстрацію Державного акта в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 01:09:923:0066 з кадастровим номером земельної ділянки 3224987201:01:006:0279;

скасувати державну реєстрацію права на земельну ділянку з кадастровим номером земельної ділянки 3224987201:01:006:0279, що розташована в селі Червона Мотовилівка, Фастівського району Київської області;

скасувати державну реєстрацію права на земельну ділянку з кадастровим номером земельної ділянки 3224987201:01:006:0278, що розташована в селі Червона Мотовилівка, Фастівського району Київської області;

визнати за ПП «Варіант-М» право на укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля та залізобетонний забор позивача;

визнати нечинним рішення Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області ХV сесії V скликання № 5.64 від 07.04.2008 року «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що усі вищевказані дії, бездіяльність та рішення відповідачів є протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства та порушують законні права та інтереси позивача.

Під час судового розгляду судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2.

Встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Фастівською районною державною нотаріальною конторою Київської області була заведена спадкова справа № 48308004 за заявою ОСОБА_3 та сина померлої - ОСОБА_4. У зв'язку з тим, що останні особи є єдиними спадкоємцями померлої громадянки ОСОБА_2, під час судового розгляду справи судом було залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В призначений день та час до суду з'явився представник позивача. Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином. Відповідач - Червономотовилівська сільська рада Фастівського району Київської області в наданих під час судового розгляду справи додаткових доказах, розгляд справи просив проводити без його участі.

Третім особам - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надсилалися повідомлення про виклик у судове засідання. Згідно відомостей з відділення поштового зв'язку, доставити повідомлення виявилось неможливим, оскільки ОСОБА_2 - померла, за адресою ОСОБА_4, наданою Фастівською районною державною нотаріально контрою ніхто не відчиняв, адресат за повідомленням не з'являється. Щодо ОСОБА_3, якому повідомлення було відправлено за адресою АДРЕСА_2 (адреса вказана в листі Фастівської районної державної нотаріальної контори) відділення поштового зв'язку повідомило про відсутність такої вулиці. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що треті особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а їх не прибуття у судове засідання відбулося з незалежних від суду причин.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та те, що представник позивача не заперечував про розгляд справи за даною явкою сторін, суд протокольною ухвалою від 11.09.2013 року визнав за можливе розгляд справи проводити в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Під час судового розгляду справи судом вживалися заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, зокрема витребування доказів, які мають істотне значення для розгляду даної справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення. Відповідачами були надані належним чином завірені копії землевпорядної документації (технічної документації) на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224987201:01:006:0279; 3224987201:01:006:0278 та копії державних актів на право власності на земельні ділянки та належним чином завірені копії документів, що стосуються спірних земельних ділянок, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року на підставі статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання за ПП «Варіант-М» права на укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля та залізобетонний забор позивача.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

В позовних вимогах позивач зазначив, що ПП «Варіант-М» на прилюдних торгах було придбано нерухоме майно, що належало ПП «Анклав», а саме будівля старої школи із залізобетонною огорожею, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0, 7171 га за адресою: АДРЕСА_3.

Як зазначає позивач, 24.05.2004 року за ПП «Варіант-М» зареєстровано право власності на вказане вище майно у Фастівському МБТІ. З моменту купівлі-продажу нерухомого майна та по даний час позивач зазначив, що право власності на нерухоме майно не переходило до інших фізичних чи юридичних осіб, на підтвердження чого надав суду лист Фастівського МБТІ від 14.06.2013 року.

Вищевказана земельна ділянка площею 0, 7171 га за адресою: АДРЕСА_3, на якій розташоване нерухоме майно, а саме будівля старої школи із залізобетонною огорожею, перебувала у постійному користуванні у ПП «Анклав» на підставі Державного акта на право постійного користування землею № 002764 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 92.

23.04.2004 року Рішенням № 21.1 Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області було надано згоду громадянину ОСОБА_6 - директору ПП «Варіант-М», на комісійне обстеження земельної ділянки площею 0, 7171 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та розробку технічної документації на передачу в оренду з правом викупу вищезазначеної земельної ділянки на 4 (чотири) роки жителю АДРЕСА_4 - громадянину ОСОБА_6.

Згідно Рішення № 2 власника ПП «Варіант-М» від 10.07.2007 року ОСОБА_7 вступила в корпоративні права, звільнивши з посади директора ПП «Варіант-М» ОСОБА_6, призначивши на посаду директора - ОСОБА_7.

Позивач зазначив, що в січні 2013 року з'ясувалося, що невідомі особи на території, що по периметру огороджена залізобетонною огорожею позивача та на якій знаходиться об'єкт нерухомості останнього, проводять господарську діяльність та в повній мірі розпоряджаються земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості.

Для з'ясування вказаних обставин, позивач вимушений був звернутися з відповідними запитами до органів державної влади, а саме: до Головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області та Фастівської районної державної адміністрації Київської області.

Головне управління Держземагенства у Київській області, в межах своєї компетенції розглянуло лист позивача від 28.01.2013 року, стосовно надання відомостей про земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3. За результатами розгляду, Головне управління Держземагенства у Київській області листом від 22.02.2013 року № 0703/2554 повідомило позивача, що ПП «Варіант-М» не являється власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3.

Червономотовилівська сільська рада Фастівського району Київської області на запит позивача від 28.01.2013 року повідомила листом від 04.02.2013 року № 19, що власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_2. Земельна ділянка ОСОБА_2 є суміжною земельною ділянкою, на якій розташована нежитлова будівля (стара школа). Червономотовилівська сільська рада Фастівського району Київської області повідомила, що у сільській раді є рішення, починаючи з 2007 року. Всі інші рішення до 2007 року передані на зберігання до архівного відділу Фастівської РДА. Інформацію щодо кадастрового номера земельної ділянки можна отримати в територіальному органі Державного земельного кадастру у Фастівському районі.

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» у відповідь на запит позивача листом від 13.02.2013 року № 5/397 повідомило, що надання відомостей з Державного земельного кадастру належить до компетенції Державних кадастрових реєстраторів Держземагенства України та його територіальних органів у відповідності до статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051.

Фастівською районною державною адміністрацією Київської області на запит позивача була надіслана наступна інформація. Рішенням 28 сесії 24 скликання № 2.10 від 10.03.2006 року Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області село Велика Мотовилівка було передано у приватну власність земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0, 72 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах АДРЕСА_3 ОСОБА_2. Цим же Рішенням було надано дозвіл на розробку технічної документації.

Як встановлено з матеріалів справи, ПП «Варіант-М» на прилюдних торгах 11.11.2003 року було придбано нерухоме майно, що належало ПП «Анклав», а саме будівля старої школи із залізобетонною огорожею, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0, 7171 га за адресою: АДРЕСА_3.

З матеріалів справи встановлено, що до Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області звернувся Калініченко О.О. - директор ПП «Анклав», із заявою припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 71 га в селі Червона Мотовилівка та з проханням погасити Державний акт на право постійного користування землею Серії І-КВ № 002764, про що було прийнято Рішення № 5 від 16.05.2003 року. Також, з вищевказаного Рішення встановлено, що між ПП «Анклав» та ОСОБА_4 був складений договір про передачу у власність майна, яке знаходиться на вищезазначеній земельній ділянці.

Відповідач - Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області, повідомив суд, що станом на 31.12.2012 року згідно Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та архіву управління державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану в межах Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області на ПП «Варіант-М» не зареєстрований та не видавався.

Натомість, відповідач - Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області на вимогу суду надав завірену копію технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для обслуговування будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства та копії завірених Державних актів на право власності на земельні ділянки Серії ЯЗ № 255009 та Серії ЯЗ № 255010, зареєстровані 29.05.2009 року на ім'я - ОСОБА_2, АДРЕСА_3 в межах Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Надаючи правову оцінку, правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних положень нормативно-правових актів України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органом місцевого самоврядування є сільська, селищна, міська рада, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції і виключно на пленарних засідання місцевих рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що громадянка ОСОБА_2 мала у користуванні земельну ділянку площею 0, 72 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області від 23.03.2006 року.

Посилання позивача в частині того, що вказана довідка була видана пізніше, ніж прийнято рішення про приватизацію землі, до уваги судом не беруться як належна підстава для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що вказана довідка була видана до прийняття рішення про затвердження технічної документації від 07.04.2008 року. Тим більше, не дотримання порядку передачі, як стверджує позивач, земельної ділянки у власність ОСОБА_2 жодним чином не порушує його права та інтереси позивача.

Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною четвертою статті 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як зазначалося вище, право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 71 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, яке було за ПП «Анклав», згідно Рішення 7 сесії 24 скликання Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області № 5 від 16.05.2003 року - припинено, а Державний акт на право постійного користування № 002764 від 11.04.2000 року на земельну ділянку площею 0, 71 га, що розташована в селі Червона Мотовилівка - анульовано.

Суд звертає увагу, якщо навіть вважати, що мова йде про одні і ті ж земельні ділянки, які належали ПП «Анклав» щодо яких позивач мав намір укласти договір оренди землі і земельні ділянки надані у власність ОСОБА_2, підстави для задоволення позову відсутні.

Так, хоча позивач і посилається, що ОСОБА_2 були надані на праві власності земельні ділянки, де знаходиться нежитлова будівля старої шкоди (залишки), яка належить позивачу, вказані обґрунтування не підтвердженні жодним належним і допустимим доказом. Тим більше відповідач - Червономотовилівська сільська рада Фастівського району Київської області надала пояснення, що вказані земельні ділянки є суміжними.

Отже, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог з підстав передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, право на користування якою належить позивачу.

Згідно з вимогами статті 121 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Форма державного акту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням 28 сесії 24 скликання Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області № 2.10 від 10.03.2006 року було передано у приватну власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0, 25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та НОМЕР_1 площею 0, 72 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах АДРЕСА_3. Цим же Рішенням було надано дозвіл Фастівському державному кадастровому центру на розробку технічної документації на виготовлення державного акта на право приватної власності на землю громадянці ОСОБА_2.

Рішенням 15 сесії 5 скликання Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області № 5.64 від 07.04.2008 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_3, в межах земель Червономотовилівської сільської ради - ОСОБА_2 (загальна площа ділянки - 0, 8503 га) та вирішено зареєструвати Державний акт у книзі реєстрації та внести зміни в земельно-кадастрову документацію.

Відповідачем у справі - Управлінням держземагенства у Фастівському районі Київської області надано копію технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2.

Під час розроблення технічної документації були отримання висновки управління земельних ресурсів у Фастівському районі та Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, проведено погодження меж земельної ділянки тощо.

Також слід звернути увагу, що рішенням про приватизацію землі № 2.10 від 10.03.2006 року було вирішено передати у приватну власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0, 25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та НОМЕР_1 площею 0, 72 га для ведення особистого селянського господарства. А рішенням від 07.04.2008 року № 5.64 затверджено технічну документацію із землеустрою по земельним ділянкам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства у розмірі 0, 6003 га.

Таким чином, право власності за громадянку ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224987201:01:006:0279, розміром 0, 6003 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЗ № 255009, а на земельну ділянку з кадастровим номером 3224987201:01:006:0278, розміром 0, 2500 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЗ № 255010.

Статтею 321 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З матеріалів справи не вбачається і позивачем не наведено жодної підстави з якої ОСОБА_2 (її спадкоємці) можуть бути позбавлені права власності на земельні ділянки.

В частині посилання позивача на норми статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Суд звертає увагу, навіть якщо враховувати, що право власності на нежитлове приміщення виникло у позивача 24.05.2004 року, норма вказаної статті на позивача не може бути розповсюджена з тих підстав, що в момент виникнення права власності на нежитлову будівлю, земельна ділянка з 16.05.2003 року вже відносилась до земель сільської ради (рішення № 5 від 16.05.2003 року «Про припинення права користування земельною ділянкою»).

Тим більше, норма вказаної статті передбачає, що у користування переходить та частина земельної ділянки, на якій розміщено таку споруду, та частина ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Тобто стверджувати, що до позивача повинно було перейти право користування всією земельною ділянкою, право на користування якої було у ПП «Анклав», підстав немає.

Також суд вважає за необхідне відмітити, що позивач не надав суд повну інформацію щодо моменту набуття ним права власності на нежитлову будівлю.

Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Київської області знаходилась справа № 3/087-11 за позовом Приватного підприємства «Варіант-М» до Приватного нотаріуса Фастівського нотаріального округу ОСОБА_10 та Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на майно, а саме: нежитлову будівлю із залізобетонною огорожею, що розташована на земельній ділянці площею 0.7171 га за адресою: АДРЕСА_3.

З рішення Господарського суду Київської області у справі № 3/087-11 від 27.09.2011 року вбачається, що 11.05.2004 року приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 року № 1448 на підставі акту про проведення аукціону (публічних торгів), затвердженого начальником відділу Державної виконавчої служби Фастівського районного управління юстиції 19 вересня 2003 року, посвідчено право приватної власності на майно, яке складається з будівлі старої школи та залізобетонної огорожі що належали ПП «Анклав» та видано свідоцтво про набуття права власності № ВВВ 581379.

24.05.04 року вказане свідоцтво було зареєстроване у Фастівському міжміському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується відміткою ФМ БТІ зі зворотного боку свідоцтва.

Позивач у справі № 3/087-11 зазначав, що при оформленні свідоцтва була допущена помилка в даті акту про продаж нерухомого майна, а саме: замість дати 11.11.2003 року, була вказана дата 19.09.2003 року, тобто дата коли торги не відбулися у зв'язку з неявкою однієї із сторін.

14.04.2006 року рішенням Фастівського міськрайонного суду за позовом представника ПП «Варіант-М» до приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 про визнання свідоцтва про право власності ВВВ № 581379 недійсним - позов задоволено, визнано недійсним свідоцтво ВВВ № 581379 від 11.05.04 року про придбання ПП «Варіант-М» з прилюдних торгів нерухомого майна.

Рішенням суду від 27.09.2011 року у справі № 3/087-11 позов задоволено. Визнано за Приватним підприємством «Варіант-М» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, 7, квартира 5, код ЄДРПОУ 32588352) право власності на майно - нежитлову будівлю із залізобетонною огорожею, що розташована на земельній ділянці площею 0,7171 га за адресою: АДРЕСА_3.

Також судом встановлено, що а провадженні Господарського суду Київської області знаходилась справа № 21/131-12 за позовом Приватного підприємства «Варіант-М» до Комунального підприємства Київської обласної ради «Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації» про зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно із залізобетонною огорожею, що розташоване на земельній ділянці площею 0,7171 га за адресою: АДРЕСА_3.

Вказаним рішенням від 11.12.2012 року судом зобов'язано Комунальне підприємство Київської обласної ради «Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвати за Приватним підприємством «Варіант-М» право власності на нерухоме майно із залізобетонною огорожею, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,7171 га за адресою: АДРЕСА_3.

Отже, враховуючи приписи статей 182, 384 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право власності виникає після державної реєстрації, наданий витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.04.2011 року не може бути належним доказом, який дає підстави вважати, що за позивачем на момент розгляду справи зареєстровано нерухоме майно із залізобетонною огорожею, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,7171 га за адресою: АДРЕСА_3. Інших доказів суду позивачем не надано.

В силу частини п'ятої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд може збирати докази з власної ініціативи

Відповідно до частини першої статті 72 обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Натомість, наявні в матеріалах справи докази свідчать про правомірність дій відповідачів і винесення спірних рішень, що в свою чергу вказує на те, що Червономотовилівська сільська рада Фастівського району Київської області та Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інших обґрунтованих доказів, які б свідчили про неправомірність дій відповідачів під час винесення спірних рішень позивачем суду надано не було.

Також, суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до норм частин першої та четвертої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зважаючи на предмет позову та на зазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що рішення відповідачів, які оскаржуються позивачем у цій справі не є актами індивідуальної дії по відношенню до позивача, і не створюють, відповідно, для позивача прав та/чи обов'язків. Такі рішення стосується безпосередньо прав лише третіх осіб по справі.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та не можуть бути підставами для задоволення даного позову.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачами прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Водночас, вказана норма не означає, що будь-яке рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню, навіть якщо відповідач не надав суду наявні у нього докази на підтвердження правомірності прийняття ним такого рішення.

Натомість, відповідачами були надані обґрунтовані документально підтверджуючи докази, які дають підстави вважати про правомірність їх дій під час винесення спірних рішень та вчинення відповідних дій.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.