Рішення

від 03.09.2013 по справі 917/1491/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2013 року Справа №917/1491/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт", вул. М. Бірюзова, 51а, м. Полтава,36007

до Командитного товариства "Підприємство "Теплотехбуд", вул. П Мирного, 80, смт. Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, 38164 (фактична адреса:пров. Незабутній, 13, м. Полтава, 36034)

про стягнення 79 411,89 грн.

Суддя Білоусов С.М.

Представники:

від позивача: Жарін М.А., дов. 955 від 07.12.2010 р.

Туніцький Д.О., дов. № 840 від 05.08.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 03.09.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про строк виготовлення повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 79 411,89 грн. - заборгованості за договором купівлі - продажу № 271/01-01 від 25.06.2012 р., в тому числі: 76 102,89 грн. - основного боргу, 562,97 грн. - 3% річних та 2 746,03 грн. - пені.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 15.08.2013 року не виконав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення - а.с. 171).

Позивач у судове засідання на виконання вимог п. 3 ухвали суду від 15.08.2013 р. через канцелярію суду супровідним листом від 03.09.2013 р. (вх. № 12450 від 03.09.2013 р.) подав копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державної реєстраційної служби України щодо відповідача - Командитного товариства "Підприємство "Теплотехбуд" (ідентифікаційний код 23492235). З даного витягу вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 36034, м. Полтава, провулок Незабутній, будинок 13.

Суд зазначений документ оглянув і залучив до матеріалів справи.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року.)

З огляду на вищенаведене, відповідач є таким, що належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджатиме вирішенню спору (ч.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року).

За таких обставин, справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" (далі - позивач) і Командитним товариством "Підприємство "Теплотехбуд" (далі - відповідач) 25.06.2012 р. 25.06.2012 р. було укладено договір купівлі - продажу № 271/01-01 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язувався передати товар у власність покупцю (відповідачу), а останній - прийняти цей товар та оплатити його за договірними цінами у номенклатурі, кількості та за описом, зазначених у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 370 980,89 грн. за період із 02.07.2012 р. по 05.11.2012 р., що підтверджується довіреностями на отримання товару (а.с. 22, 40, 70, 100, 144) видатковими накладними (а.с. 23-39, 41-69, 71-99, 101-143, 145-148), підписаними сторонами та скріпленими штампами відповідача, що свідчать про отримання ним товару.

Умовами договору (п. 3.1) передбачено, що розрахунки за проданий товар між продавцем і покупцем здійснюються на умовах передоплати або з відстроченням платежу на період 10 (десяти) календарних днів із моменту поставки товару (але не пізніше останнього числа календарного місяця, в якому здійснювалась закупівля), шляхом перерахування коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок продавця.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно з яким, в силу частини 1 статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір поставки є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві (постачальнику) вартість товару, який обумовлений договором; зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця (постачальника) передати покупцю товар та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманого товару та право його вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору поставки є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

В порушення вимог договору відповідач не здійснив розрахунки за отриманий товар в повному обсязі, сплативши лише 294 800,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 76 102,89 грн. (розрахунок у позовній заяві).

Матеріали справи містять підписаний відповідачем акт звірки взаєморозрахунків станом за період із 01.06.2012 р. по 01.06.2013 р. (а.с.8-11), за яким сума боргу відповідача на становить 76 102,89 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й як доказ на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що покупець згідно з даним договором несе відповідальність перед продавцем за порушення строків та повноти сплати коштів за товар, та сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем нараховано відповідачу за порушення умов договору щодо вчасного та повного розрахунку за товар пеню за період із 13.04.2013 р. по 12.07.2013 р. у розмірі 2 746,03 грн. (розрахунок у тексті позовної заяви а.с.7).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2746,03 грн. пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України підлягають частковому задоволенню, а саме: в розмірі 2 745,96 грн. (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору розрахунку пені юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство").

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем заявлено до стягнення 562,97 грн. - 3% річних за період із 13.04.2013 р. по 12.07.2013 р. (розрахунок у тексті позовної заяви а.с. 4).

Даний розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятору розрахунку річних юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" відповідно до якого сума 3% річних за заявлений період складає 562,95 грн.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню частково.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Командитного товариства "Підприємство "Теплотехбуд", пров. Незабутній, 13, м. Полтава, 36007 (п/р 2600113628 в ПАТ "Полтава-Банк" МФО 331489 ідентифікаційний код 24392235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт", вул. М. Бірюзова, 51а, м. Полтава, 36007 (п/р 260001814 в ПАТ "Полтава-Банк" МФО 331489 ідентифікаційний код 30336335) основний борг - 76 102,89 грн., пені - 2745,96 грн., 3% річних - 562,95 грн., витрати по сплаті судового збору - 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 04.09.2013 року

Суддя Білоусов С. М.