Рішення

від 16.09.2013 по справі 925/1311/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року Справа № 925/1311/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., при секретарі Сахно І.В. за участю прокурора - Головня І.Я. представників сторін: позивача - Іванов О.В. за довіреністю, першого відповідача - Жук Н.В. в.о. голови сільської ради - за посадою, другого відповідача - Василина О.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом черкаського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Чигиринської районної державної адміністрації до Іванівської сільської ради та до приватного підприємства "Віола 1" про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Черкаський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі Чигиринської районної державної адміністрації з позовною заявою до відповідачів про:

- визнання незаконним і скасування рішення Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області 12.02.2009 №24-2/V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди приватного підприємства «Віола 1» на земельні ділянки.

- визнання недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 лютого 2009 року, зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Державного комітету по земельних ресурсах України» за №080998800473, укладений між Іванівською сільською радою Чигиринського району Черкаської області та ПП «Віола 1», яка розташована на території Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області площею 30,1261 та, вартістю 1 377 537,68 грн.

- зобов'язання приватного підприємства «Віола 1» (Черкаська область, Чигиринський район, село Іванівка, вул. Іванкова, 102 ідентифікаційний код 36173232) повернути державі в особі Чигиринської районної державної адміністрації земельну ділянку 30,1261 га, вартістю 1 377 537,68 гри., яка розташована на території Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що оспорюване рішення та договір суперечать приписам ст. ст. 58, 59, 122, 124 Земельного Кодексу України та ст. 51 Водного Кодексу України, оскільки предметом спірного рішення та договору фактично був водний об'єкт загальнодержавного значення, а право розпорядження ними належить місцевій державній адміністрації.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позові.

Представник позивача у судовому засіданні проти позову заперечив. Заперечення вмотивовано тим, що спірне рішення прийнято в межах компетенції сільської ради, оскільки його предметом був не водний об'єкт, а землі водного фонду, що знаходяться в межах населеного пункту.

Представник першого відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні проти його задоволення заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на такі підстави, що право користування водними об'єктами не є тотожними праву користування землями водного фонду. Предметом спірного рішення та договору є саме земельна ділянка площею 30,1261 га із земель водного фонду, а не водний об'єкт. Земельна ділянка, що є предметом спірного рішення та договору, розташована в адміністративних межах населеного пункту Іванівської сільської ради, а тому лише остання від імені територіальної громади є компетентною приймати на засіданнях сесій ради рішення про передачу в орнду вказаної земельної ділянки.

Другий відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечив. Заперечення вмотивовано тим, що рішення, яке просить позивач визнати незаконним і скасувати, цілковито відповідає Закону, а тому і спірний договір оренди є законним.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне:

Рішенням Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області від 12.02.2009 №24-2/V затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди приватного підприємства «Віола 1» на дві земельні ділянки загальною площею 30,1261 га в с. Іванівка (в тому числі під ставком - 28,2031 га, пасовищ - 1,7374 га та заболочених земель - 0,1856 га) для риборозведення за рахунок земель водного фонду ПП «Отава» на території с. Іванівка, передано ПП «Віола 1» в довгострокову оренду на залишковий термін договору оренди землі з ПП «Отава» від 13.1 1.2006 року реєстраційний № 040679800005 до 15 вересня 2031 року.

Із затвердженої спірним рішенням технічної документації вбачається, що в оренду другому відповідачу передається дві земельні ділянки, загальною площею 30,1261 Га земель водного фонду під риборозведення. Ці земельні ділянки мають кадастрові номери 7125482000:02:000:0004 та 7125482000:02:000:0005.

12 лютого 2009 року між Іванівською сільською радою (орендодавцем) та 1111 «Віола 1» (орендарем) на підставі рішення останньої від 12.02.2009 №24-2/V укладено договір оренди землі водного фонду, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування дві земельні ділянки іншого сільськогосподарського призначення - землі водного фонду, які знаходяться па території Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області для риборозведення - земельна ділянка площею 30,1261 га вартістю 1 377 537,68 гри.

25 лютого 2009 року вищевказаний договір оренди землі зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії Дії «Центр ДЗК» Державного комітету по земельних ресурсах України» за №080998800473.

Відповідно до п. 1. Договору Іванівська сільська рада передає, а приватне підприємство "Віола 1" приймає земельні ділянки водного фонду, які знаходиться в межах Іванівської сільської ради.

Відповідно до п. 2 Договору Іванівської сільська рада передає, а приватне підприємство "Віола 1" приймає земельні ділянки загально площею 30,1261 га, в тому числі 28,2031 га - ставків, 1,7374 га пасовищ, 0,1856 га заболочених земель.

Відповідно до п. 4 Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1377537,68 грн..

Відповідно до п. 6 Договору він укладений на 22 роки.

Відповідно ст. 58 Земельного кодексу України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

2. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Стаття 59 Земельного кодексу України містять наступні приписи.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

3. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

5. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Статті 3, 4, 5, 51 Водного Кодексу України містять наступні приписи:

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води:

- природні водойми (озера);

- водотоки (річки, струмки);

- штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

- інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

- морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

- прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

- гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

- береговими смугами водних шляхів.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

У користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні ради.

Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевим органам виконавчої влади.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 123 Земельного Кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або у комунальній власності, здійснюється, зокрема, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ст.. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Ст. 122 Земельного Кодексу України встановлено, що Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальній власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних яких державі належать частки (паї) об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Виходячи із приписів наведеного вище законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до наступних висновків.

Право користування водним об'єктом не є тотожним праву користування землями водного фонду. Предметом спірного рішення та договору є саме земельні ділянки загальною площею 30,1261 Га із земель водного фонду, розташовані в межах населеного пункту Іванівської сільської ради, а не водний об'єкт.

Як на час вирішення даного спору, так і на час прийняття оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору оренди земель водного фонду процес розмежування державної і комунальній власності не реалізований. Земельні ділянки, що є предметом спірного рішення та договору, відносяться до земель водного фонду, розташовані в адміністративних межах населеного пункту Іванівської сільської ради, а тому лише Іванівська сільська рада від імені територіальної громади є компетентною приймати на засіданнях сесії ради рішення про передачу їх в оренду.

Твердження прокурора про те, що предметом спірного рішення та договору оренди був водний об'єкт з посиланням на листи заступника начальника Управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, заступника начальника державного управління екобезпеки в Черкаській області та наказ державного комітету України по водному господарству від 03.06.97 р. суд вважає безпідставним, виходячи із наступного.

Посадові особи, що підписали вказані листи не наділені повноваженнями щодо визначення чи відноситься той чи інший об'єкт до водних, а наказ державного комітету України по водному господарству не стосується об'єктів Черкаської області.

Таким чином посилання прокурора на порушення при прийнятті спірного рішення та укладені договору ст.ст. 58, 59, 122, 124 Земельного Кодексу України ст.51 Водного Кодексу України є безпідставним.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у даній справі, то суд виходить із наступного.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України. Згідно п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлений в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір встановлений в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" містить наступні приписи відповідно п. 4.6. Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З даним позовом до суду звернувся прокурор. Заявлено дві позовні вимоги, а саме майнового та не майнового характеру. Позивачем за даним позовом прокурор визначив Чигиринську районну державну адміністрацію.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмовляє у позові прокурору, то вважає за необхідне стягнути з Чигиринської районної державної адміністрації судовий збір до бюджету за розгляд немайнової вимоги в сумі 1147, 00 грн.. за розгляд майнової вимоги 27550,74 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Стягнути з Чигиринської районної державної адміністрації, вул. Богдана Хмельницького, 26, м. Чигирин, Черкаської області, код 04061323 - 28697,74 грн. судового збору в доход Державного бюджету України через Чигиринське відділення Кам'янської міжобласної державної податкової інспекції (вул. Богдана Хмельницького, 26, м. Чигирин, 20900) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Повне рішення складено 16.09.2013р.

Суддя К.І.Довгань