Рішення

від 11.09.2013 по справі 902/976/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2013 р. Справа № 902/976/13

Провадження № 2/902/55/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТОВ "Інформаційно - рекламна агенція "Ріа" 21032, м.Вінниця, вул.Ширшова, 3а

до : Вінницької міської ради 21100, м.Вінниця, вул.Соборна, 59

про визнання права власності на самочинне будівництво вартістю 251047 грн.

За участю представників сторін:

позивача : Чепугов П.В. - за довіреністю;

відповідача : Романовська Н.О. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Інформаційно - рекламна агенція "Ріа" до Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво вартістю 251047 грн., а саме на об'єкт незавершеного будівництва офісно-торгових приміщень по вул.600- річчя, 19 в м.Вінниці, що становить 21% від загальної кошторисної вартості будівництва в сумі 1135793,00 грн. та на склад металобрухту, площею 5,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.600-річчя, 19, літера "К", вартістю 12749,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем дотримані всі умови для визнання за ним права власності на самочинне будівництво, а саме: відповідно до договору оренди від 16.11.2006 р., у позивача в користуванні є земельна ділянка, отримана у встановленому порядку; право власника на забудову, як зазначено у ч. 3 ст. 375 ЦК України, здійснено позивачем за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно не порушує права інших осіб.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовільнити з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача з наданих усних поясень проти позову заперечила, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

16.11.2006 р. між Вінницькою міською радою (Орендодавець, далі по тексту - "Відповідач") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-рекламна агенція "Ріа" (Орендар, далі по тексту - "Позивач") був укладений договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул.600-річчя, 19, з цільовою метою несільськогосподарського комерційного використання орендованої земельної ділянки, що зазначена у п.8 договору оренди, - "Будівництво та експлуатація офісно-торгових приміщень".

На замовлення ТОВ "Інформаційно-рекламна агенція "Ріа" Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Архітектон" (ліцензія АВ № 513618 Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю Міністерства регіонального розвитку та будівництва України) був виконаний робочий проект №165.2010-1 КЧ "Будівництво офісно- торгових приміщень по вул.600-річчя, 19 в м.Вінниці", згідно даних якого (том 10 зазначеного проекту) загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва складає 1135793,00 грн.

За час оренди земельної ділянки були виконані роботи 1-ої черги будівництва з залученням до виконання робіт підрядника, згідно з договором між ТОВ "Інформаційно-рекламна агенція "Ріа" (Замовник) та Приватним підпрємством "Ортус-Альфа". Вартість зазначених робіт, згідно договору та акту приймання виконаних підрядних робіт жовтень 2008 року, склала 212 840,00 грн. Роботи виконувались відповідно до робочого проекту, виконаного Державним Вінницьким проектно-конструкторським технологічним інститутом. Вартість значеного проекту згідно договору та акту здачі-прийняття науково-технічної продукції склала 25 458,00 грн.

Відповідно до характеристики об'єкта незавершеного будівництва, виконаного згаданою ТОВ фірмою "Архітектон", загальна сума понесених витрат забудовника за виконані роботи 1-ої черги на земельній ділянці по вул.600-річчя, 19 в м.Вінниці складає 238 298,00 грн., що становить 21% від відомості затрат по об'єкту (загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва) в сумі 1 135 793,00 грн.

Таким чином, фактична вартість об'єкта незавершеного будівництва офісно-торгових приміщень по вул.600-річчя, 19 в м.Вінниці для позивача склала 238298,00 грн., що становить 21% від загальної кошторисної вартості будівництва в сумі 1135 793,00 грн.

Окрім того, на зазначеній орендованій земельній ділянці позивачем самочинно було збудовано інший об'єкт нерухомості - склад металобрухту, площею 5,0 кв.м. в м. м.Вінниця, вул.600-річчя, 19, літера "К", технічна характеристика якого визначена відповідно до технічного паспорту, який видано Комунальним підприємством "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційна справа №3353 від 06.06.2013 р. Вартість зазначеного об'єкта складає 12749,00 грн. (згідно звіту про оцінку складу металобрухту, що розташований за адресою: будинок №19, вулиця 600-річчя, місто Вінниця, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Довбня М.Ю., сертифікат №13510/12 від 08.06.12 р.).

Як зазначає позивач, будівництво спірних об'єктів нерухомого майна здійснено без належно затверджених проектів на будівництво та без дозволів на виконання будівельних робіт.

Посилаючись на обставини самочинного будівництва на орендованій земельній ділянці спірних об'єктів нерухомого майна з дотриманням цільового використання земельної ділянки, позивач вбачає підстави для визнання за ним права власності на ці об'єкти, що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. 319 Цивільного Кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, а відповідно до ст. 320 цього ж Кодексу, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 331 Цивільного Кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Проте, в матеріалах справи, а саме з договору оренди земельної ділянки від 16.11.06 р., укладеного терміном на 10 років та акту прийому - передачі земельної ділянки від 16.11.2006 р. вбачається, що саме для цієї мети була придбана земельна ділянка.

Відповідно до ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", речові права (право власності) на нерухоме майно підлягають обов'язковій державній реєстрації.

При цьому, право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, що знаходиться на території України підлягає обов'язковій державній реєстрації, а підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення права власності на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили, що передбачено відповідно вимогами ст. 4 та ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року з наступними відповідними змінами, передбачено, що комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації повідомляють органи місцевого самоврядування про наявність самовільних будівництв або перепланувань та реконструкцій та ведуть книги обліку таких випадків.

Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом, є комплексними. Самочинний забудовник вступає у цивільні правовідносини з особами, права яких порушуються або можуть бути порушені самочинним будівництвом, власником земельної ділянки (якщо будівництво здійснюється на чужій земельній ділянці). З іншого боку, забудовник вступає у адміністративні правовідносини з органами місцевого самоврядування та державної влади, дозволи яких вимагаються для здійснення будівництва, які проводять інвентаризацію нерухомого майна та реєстрацію права власності на нього тощо. З усіх комплексом цих відносин тісно пов'язаний цивільно-правовий наслідок - виникнення або не виникнення права власності на самочинно збудоване майно.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосувавши аналогію закону та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, враховуючи роз'яснення, надані судам першої інстанції, у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва"), суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст.375 Цивільного кодексу України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищевикладене, оскільки можливість визнання права на самочинно збудоване майно передбачена чинним законодавством в судовому порядку, а підставою для судового захисту у спорах про визнання є не порушення права, а його невизнання носіями пасивного цивільного обов'язку, права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання права власності.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Частина 5 ст.376 Цивільного кодексу України встановлює, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, необхідними умовами визнання права власності на самочинно побудовані об'єкти є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Як вже зазначалось раніше, позивач є орендарем земельної ділянки, на якій розташовані спірні будівлі на підставі договору оренди від 16.11.2006 р. З матеріалів справи не вбачається, що збудований склад металобрухту не відповідає вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та будівельних норм і правил. Наведене виключає як необхідність перебудови спірного об'єкту нерухомості, так і підстави для його знесення з огляду на положення ч. 7 ст. 376 ЦК України.

З листа № 424 від 04.09.13 р. Державного підприємства "Державна картографічна фабрика" слідує, що будівництво на орендованій позивачем земельній ділянці спірного об'єкту (складу металобрухту) не порушує права третіх осіб.

Зважаючи на те, що позивач є користувачем земельної ділянки, на якій збудував вказану будівлю - склад, будівництво здійснене з дотриманням цільового використання земельної ділянки, однак є самочинним за ознакою здійснення будівництва без належного дозволу та затвердженого належного проекту, з матеріалів справи не вбачається порушення самочинним будівництвом прав інших осіб, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову ТОВ "Інформаційно - рекламна агенція "Ріа" в частині визнання права власності на завершений будівництвом склад металобрухту, площею 5,0 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.600-річчя, 19, літера "К", вартістю 12 749,00 грн.

Що стосується вимоги позивача про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва офісно-торгових приміщень по вул.600- річчя, 19 в м.Вінниці, що становить 21% від загальної кошторисної вартості будівництва в сумі 1135793,00 грн. слід вказати наступне.

Виходячи із змісту частин 1, 2 статті 331 ЦК України, частини 1 статті 182 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об''єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об''єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України).

Абзацем 2 частини 3 статті 331 ЦК України встановлено право особи, що створила об''єкт нерухомого майна зі своїх матеріалів, або набуває на нього право власності на підставі договору або закону, укладати договори щодо зазначеного обєкта незавершеного будівництва (про відчуження або іпотечні).

При цьому для реєстрації права власності набувача на об''єкт незавершеного будівництва, надаються документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення обєкта нерухомого майна, проектно-кошторисна документація, а також документи, що містять опис об''єкта незавершеного будівництва. Таким чином, статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку (постанова Верховного суду України від 19 вересня 2011 р. у справі № 3-82гс11).

Виходячи з вищенаведеного, суд не вбачає підстав для визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва офісно-торгових приміщень по вул.600- річчя, 19 в м.Вінниці, відтак, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Оскільки у виникненні спору суд не вбачає винних дій відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1,33,34,43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовільнити частково.

2. Визнати за ТОВ "Інформаційно - рекламна агенція "Ріа" (21032, м.Вінниця, вул.Ширшова, 3а, код 33323376) право власності на самочинно побудований склад металобрухту, площею 5,0 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.600-річчя, 19, літера "К", вартістю 12 749,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 16 вересня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук.прим.:

1- до справи