Копія
Справа № 822/3425/13-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2013 року< Час складання >м. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріТимощуку І.П. за участі:представника позивача Мельника О.Г. представника відповідача Євчук І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Ярмолинецького районного споживчого товариства до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Ярмолинецького відділення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняте на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 03.06.2013 року №173\152\01773307 податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 05.06.2013 року №00002111500 в сумі 6913,61 грн.
На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам п.п.14.1.175 ст.14, ст.ст. 100 і 126 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), оскільки податковий борг позивача в сумі 71632,20 грн. розстрочений рішенням від 25.01.2012 року. Протягом 2012 - 2013 років у позивача взагалі відсутній податковий борг по ПДВ, а ст. 126 ПК України передбачає відповідальність за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків.
Окрім того, вражає, що спірним рішенням всупереч ст. 61 Конституції України відповідач повторно притягнув позивача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання за попередні періоди податковими повідомленнями-рішеннями від 28.12.2011 року №0000891500, №0000901500 і №0000911500 відповідач застосовував до позивача штрафні санкції у розмірі 10 % та 20 %.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним, оскільки станом на день розстрочення податкового боргу (25.01.2012 року) порушення позивачем законодавчо встановлених термінів сплати узгоджених сум грошових зобов»язань з ПДВ в розмірі 69699,60 грн. склало 29 днів.
Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.
Суд встановив, що позивач - Ярмолинецьке районне споживче товариство (код ЄДРПОУ 01773307) зареєстроване 05.05.1997 року Ярмолинецькою райдержадміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №225456). Перебуває на податковому обліку в Городоцькій ОДПІ.
В червні 2013 року на підставі п.1 та п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та пп.20.1.14 п.20.1 ст.20, пп.75.1 ст.75 ПК України працівниками Городоцької ОДПІ проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на додану вартість, результати за якої оформлені актом від 03.06.2013 року №173\152\01773307.
На підставі зазначеного вище акту камеральної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 05.06.2013 року №00002111500 про сплату штрафних санкцій в розмірі 10% за порушення термінів сплати грошових зобов»язань з податку на додану вартість за затримку від 335 до 5 днів сплати податку на додану вартість в сумі 69699,60 грн.
На податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 року №0000211500 позивач оскаржив до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та до Міністерства доходів і зборів України, які рішеннями від 10 липня 2013 року і від 12 серпня 2013 року, відповідно, залишили рішення без змін.
Отримавши відмову Міністерства доходів і зборів України позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення від 05.06.2013 року №0000211500 про визначення грошового забов'язання з ПДВ в частині 6913,61 грн.
Спірне податкове повідомлення-рішення в частині, що оскаржується позивачем, базується на викладених в акті камеральної перевірки від 03.06.2013 року №173\152\01773307 висновках відповідача щодо порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов»язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України у зв»язку з несвоєчасною сплатою позивачем податкового богу по ПДВ в сумі 71632,20 грн., розстроченого рішенням ДПА у Хмельницькій області № 2 від 25.01.2012 року. Штрафні санкції нараховані у зв»язку з порушенням строків сплати ПДВ за період з дня наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов»язань і до дня укладання договору про розстрочення. Підставою для нарахування штрафних санкцій в частині 6913,61 грн. слугували рішення про розстрочення податкового боргу в сумі 71632,20 грн., в тому числі по основному платежу в сумі 21111,08 грн., штрафні санкції в сумі 47104,72 грн,. та пеня в сумі 796,70 грн.
Статтею 14 п.п.14.1.175 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В силу п.100.2 ст.100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень (п. 100.13 ст.100 ПК України).
За змістом п. 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року N 1036, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1431/18726 (надалі - Порядку №1036) розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що ведеться органами державної податкової служби.
Пунктом 1.9 Порядку №1036 передбачено, що строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.
Суд встановив, що на підставі відповідних заяв позивача, відповідно до ст.100 ПК України Городоцької МДПІ рішенням №43 від 28.09.2011 року надане розстрочення податкового боргу з ПДВ в сумі 652516 грн. на період з 28.09.2011 року по 27.12.2012 року зі сплатою щомісячно грошового зобов»язання в сумі 21750,38 грн. Остаточний термін розрахунку за вказаним рішенням - 27.12.2012 року.
25.01.2012 року рішенням №2 Городоцької МДПІ позивачеві надане розстрочення податкового боргу з ПДВ в сумі 711632,20 грн. на період з 25.01.2012 року по 10.12.2012 року зі сплатою щомісячно грошового зобов»язання в сумі 6512,02 грн. Визначені цим рішенням та укладеним на його виконання договором про розстрочення щомісячні суми грошових зобов»язань позивач сплачував своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні. Розстрочений договором від 25.01.2012 податковий борг позивач погасив в повному обсязі до закінчення дії договору про розстрочення.
В червні 2013 року, здійснивши камеральну перевірку податкової звітності позивача з ПДВ, відповідач на підставі ст.126 ПК України нарахував позивачеві штрафні санкції за несвоєчасну сплату розстроченого договором про розстрочення від 25.01.2012 року податкового боргу у розмірі 10 відсотків за період з дати виникнення податкового боргу до дати укладання договору про розстрочення.
Нарахування штрафних санкцій здійснене відповідачем на узгоджений але не сплачений станом на 25.01.2012 року (на дату звернення з заявою про розстрочення) податковий борг минулих років в загальному розмірі 6999,60 грн., розстрочений рішенням №2 від 25.01.2012 року.
Визначаючи кількість днів затримки сплати (прострочення платежу), яка має вирішальне значення для розміру штрафних санкцій, що підлягають застосуванню, окрім розміру узгодженого але не сплаченого станом на 25.01.2012 року податкового боргу по кожному з податків та податкових платежі, відповідач враховував також дату виникнення і дату сплати боргу, вважаючи датою сплати дату розстрочення податкового боргу.
Досліджуючи правомірність дій відповідача щодо нарахування зазначених вище штрафних санкцій та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд враховує наведене нижче.
За змістом п.100.2 ст.100 ПК України платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
В силу п.100.1 ст.100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Відповідно до п.100.6 ст.100 ПК України розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Період при сплаті розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) дорівнює календарному місяцю або іншому строку за згодою сторін, який зафіксовано у договорі про розстрочення (відстрочення) (п.1.5 ст.1 Порядку №1036).
Таким чином, виходячи з системного правового аналізу зазначених вище норм ПК України та Порядку №1036, суд вважає, що у результаті прийняття відповідачем рішення про розстрочення позивачеві податкового боргу та укладення відповідного договору про розстрочення, визначені ПК України строки сплати податкових зобов»язань, розстрочених зазначеним договором, переносяться на строки сплати цих податків та податкових платежів, передбачені договором про розстрочення.
Тому, строками сплати розстрочених грошових зобов'язань з ПДВ слід вважати не строки сплати цього податку, визначені ПК України, а строки, передбачені договором про розстрочення від 25.01.2012 року, які визначені ст. 100 ПК України як строки сплати цих зобов»язань.
Відтак, кількість днів затримки сплати розстрочених податкових зобов»язань для розрахунку штрафних санкцій, передбачених ст.126.1 ст.126 ПК України слід визначати, виходячи з того, що днем виникнення заборгованості з узгодженого грошового зобов'язання з відповідного податку та податкового платежу є визначені договором про розстрочення терміни їх сплати.
Суд становив, що визначаючи розміри штрафних санкцій, застосованих спірними податковими повідомленнями - рішеннями, відповідач невірно (без врахування строків, передбачених договором про розстрочення) визначив кількість днів затримки сплати, що в свою чергу спричинило невірний вибір відповідачем розміру штрафних санкцій, які слід застосувати за порушення ним строків сплати, визначених договором про розстрочення.
В силу п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
За змістом п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно п.п14.1.75 п.14.1 ст.14 ПК України - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності, але не сплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, право на нарахування штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов»язання у відповідності до п.126.1 ст.126 ПК України виникає у податкового органу лише після фактичної сплати боргу.
Натомість, в судовому засіданні представник відповідача підтвердив той факт, що незважаючи на відсутність фактичної сплати податкового боргу в сумі 69699,60 грн., застосовуючи спірним рішенням штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов»язань у вказаній сумі, відповідач вважав датою сплати тату укладання договору про розстрочення, що суперечить п.126.1 ст.126 ПК України.
Крім того, суд також враховує, що підставною для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 року №00002111500 слугував акт камеральної перевірки податкової звітності позивача.
В силу пп.75.1.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Відповідно до п. 76.1 ст.76 ПК України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
За змістом листа ДПА України від 23.03.2011 року N 8073/7/16-1617 «Щодо питань адміністрування податку на додану вартість» під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.
Зазначеним вище Листом ДПА України роз»яснено, що за результатами проведених камеральних перевірок працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб проводять:
- складання актів, підготовку та направлення податкових повідомлень-рішень з метою застосування згідно пункту 120.1 статті 120 Кодексу штрафних санкцій до платників податків, які не подали у встановлені терміни до податкового органу податкову звітність з ПДВ;
- складання актів у разі якщо результати камеральної перевірки податкової звітності платника свідчать про наявність у такій звітності помилок (порушень);
- підготовку та направлення податкових повідомлень-рішень у разі якщо результати камеральної перевірки податкової звітності платника свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, завищення суми бюджетного відшкодування, завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість (згідно пункту 123.1 статті 123 Кодексу);
- оформлення довідок про неможливість вручення платнику податку документа (листа, акта камеральної перевірки, податкового повідомлення-рішення тощо) та передача до підрозділу податкової міліції з метою встановлення місцезнаходження платника податків;
- формування висновків за наслідками камеральних перевірок податкової звітності та опрацювання іншої наявної в базах даних та звітній частині облікової справи платника податкової інформації (результатів Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, розбіжностей у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних контрагентів, даних митних органів, інформації Єдиного реєстру податкових накладних тощо).
Таким чином, в процесі камеральної перевірки податкової звітності досліджується лише правильність її заповнення та своєчасність подання такої звітності. Водночас, у відповідності до положень пп.75.1.1 ст.75 та п. 76.1 ст.76 ПК України предметом камеральної перевірки не може були дослідження своєчасності сплати платником податків податкових зобов»язань, в тому числі розстрочених на підставі ст.100 ПК України.
Тому, здійснивши в межах камеральної перевірки податкової звітності позивача з ПДВ, перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість відповідач перевищив надані йому ПК України повноваження.
Суд вважає, що акт камеральної перевірки від 03.06.2013 року №173\152\01773307, складений відповідачем з порушенням пп.75.1.1 ст.75 та п. 76.1 ст.76 ПК України, не може слугувати доказом порушення позивачем вимог ПК України та, відповідно, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 року №00002111500.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В процесі судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 року №00002111500 в сумі 6913,61 грн., а відтак позовні вимоги позивача про його скасування підлягають до задоволення.
З урахуванням положень ст.94 КАС України у зв»язку з задоволенням позовних вимог понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 05.06.2013 року №00002111500 в сумі 6913,61 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Ярмолинецького районного споживчого товариства 114,70 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2013 року
Суддя /підпис/О.К. Ковальчук "Згідно з оригіналом" Суддя
Суд | Хмельницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2013 |
Оприлюднено | 18.09.2013 |
Номер документу | 33500884 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Хмельницький окружний адміністративний суд
Ковальчук О.К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні