Постанова

від 03.09.2013 по справі 804/8320/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 р. Справа № 804/8320/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.

при секретарі судового засідання Максименко Е.М.

за участю представників позивача: Романовської Т.М., Романовського С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» (далі по тексту - позивач) до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В адміністративному позові, з урахуванням уточнень до позовних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» просить визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) від 26.02.2013 року №0000062210 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43873,29грн., в тому числі основного платежу 35098,63грн., штрафна санкція 8774,66грн.; визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.02.2013 року №0000052210 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання єдиного податку з юридичних осіб в сумі 15794,39грн., в тому числі основного платежу 12635,51грн., штрафна санкція 3158,88грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки позивача по взаємовідносинам з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за березень, квітень, червень, липень 2012 року, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не згодний з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що були прийняті з порушенням законодавства на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки, тому зазначені вище податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги частково, від позовних вимог про визнання неправомірним нарахування відповідачем пені з податку на додану вартість та нарахування пені з єдиного податку з юридичних осіб відмовилися.

Відповідач свої заперечення виклав письмово, проти позову заперечує, обґрунтовуючи свою позицію тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті правомірно, оскільки висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими на підставі встановлених фактичних обставин.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши представників позивача, розглянувши доводи позовної заяви та наданих заперечень, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем на запит відповідача від 04.01.2013 №3/10/22-2 надані копії первинних документів на підтвердження господарських відносин з ПП «Транс-Атлантика Сервіс».

На підставі ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст.78 Податкового кодексу України, відповідачем 25.01.2013 був винесений наказ №73 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гарантсервіс». На підставі наказу від 25.01.2013 №73, відповідачем в період з 28 січня по 01 лютого 2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Гарантсервіс» (код ЄДРПОУ 32406241) по взаємовідносинам з ПП «Транс-атлантика Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за березень, квітень, червень та липень 2012 року.

За результатами проведення вищенаведеної перевірки, відповідачем був складений акт від 08 лютого 2013 року №105/222-32406241 (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено з боку позивача порушення абз.«а» п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження рядку 8 «Податкового зобов'язання до сплати» розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою на загальну суму 12635,51грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року - 1301,46грн., за ІІІ квартал 2012 року - 7241,99грн., за ІІІ квартал 2012 року - 4092,06грн.; порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 35098,63грн., в тому числі за І квартал 2012 року - 3615,16грн., за ІІ квартал 2012 року - 20116,64грн., за ІІІ квартал 2012 року - 11366,83грн.

Для проведення перевірки позивача відповідачем були використані такі матеріали: первинні документи надані позивачем, що підтверджують господарські взаємовідносини з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» у перевіряємий період (в тому числі договори на поставку товарів, банківські виписки та платіжні документи), розшифровки податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, матеріали реєстраційної справи платника податків в цьому податковому органі, матеріали податкової звітності, декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди, податкові та видаткові накладні, інші первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

В акті перевірки відповідач, щодо контрагента позивача ПП «Транс-Атлантик-Сервіс», зазначає, що отримав від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська акт від 21.12.2012 року №7204/224/3269/32694389 «Про результати документальної невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Транс-Атлантик-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України». За висновками цього акту перевірки в зв'язку з відсутністю ПП «Транс-Атлантик-Сервіс» за юридичною адресою, визнання 08.11.2012 року його банкрутом, обумовило відсутність первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності та відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності у період перевірки, тому в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів. Податковим органом був зроблений висновок, що ПП «Транс-Атлантика Сервіс» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011 - 2012 роках.

На підставі інформації зазначеного акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, відповідач зробив висновок, що у період за який здійснювалась перевірка у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів цивільного законодавства, складені позивачем первинні документи на мають статусу первинних документів і носять протиправний характер.

Позивач, не погоджуючись із вказаним актом перевірки відповідача, звернувся 15.02.2013 (лист№5) до відповідача з Запереченнями на акт перевірки від 08.02.2013 №105/222-32406241, в яких обґрунтовує свою позицію щодо реальності здійснення господарських операцій з ПП «Транс-Атлантика Сервіс».

Відповідач листом від 22.02.2013 №1026/10/22-2 повідомив позивача про результати розгляду заперечень до акта перевірки та залишив без змін висновки, що викладені в акті перевірки від 08.02.2013 №105/222-32406241.

Відповідач 26.02.2013 прийняв податкове повідомлення-рішення №0000062210 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43873,29грн., в тому числі основного платежу 35098,63грн., штрафна санкція 8774,66грн. та податкове повідомлення-рішення відповідача №0000052210 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання єдиного податку з юридичних осіб в сумі 15794,39грн., в тому числі основного платежу 12635,51грн., штрафна санкція 3158,88грн. (далі по тексту - податкові повідомлення-рішення).

В порядку адміністративного оскарження, позивач 04.03.2013 року звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровській області із скаргою (вих.№12) на податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 №0000062210 та №0000052210.

Державна податкова служба у Дніпропетровській області 26.04.2013 повідомила про своє рішення про результати розгляду скарги, яким залишила скаргу позивача без задоволення.

Позивач, на підставі п.п.56.2, 56.3 ст.57 Податкового кодексу України звернувся з відповідною скаргою до Міністерства доходів і зборів України щодо оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень. За результатом розгляду цієї скарги, згідно з рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013 №3858/699-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення та рішення ДПС у Дніпропетровській області залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що ТОВ «Гарантсервіс» (покупець) 01.03.2012 року з ПП «Транс-атлантика Сервіс» (постачальник) укладений договір №010312 про поставку продукції в асортименті, кількості і по ціні, згідно виставлених рахунків, які є невід'ємною частиною цього договору.

ТОВ «Гарантсервіс» зареєстровано в Державному реєстрі юридичних осіб 26.03.2003 року. У період за який здійснювалась перевірка, позивач здійснював діяльність згідно статуту товариства, зареєстрованим основним видам економічної діяльності за довідкою органів статистики №АБ №389961 (зокрема технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для транспортних засобів) та зареєстровано платником податку на додану вартість в Верхньодніпровській ОДПІ, про що свідчить свідоцтво від 25.06.2003 №3309211.

Від ПП «Транс-Атлантика Сервіс» до позивача на підставі вказаного вище договору за період з березня по липень 2012 року були здійснені поставки товару, що підтверджується відповідними документами, які додані до матеріалів справи, а саме: специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, записами в книзі 631 за відповідні періоди, податковими деклараціями на додану вартість та квитанціями до них, реєстрами отриманих податкових накладних, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, звітами про дебетові та кредитові зобов'язання по операціях з відповідні періоди.

Приймання товару за якістю та кількістю здійснювалась покупцем у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю та кількістю. Підпис уповноваженої особи покупця на видаткових накладних про прийняття товару свідчить про належне виконання постачальником зобов'язання щодо передачі цих документів, а також про належне виконання постачальником умов цього договору.

Придбаний у ПП «Транс-Атлантика Сервіс» товар, було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме: для надання послуг з ремонту, сервісному, технічному обслуговуванню та гарантійному ремонту автотранспортних засобів, а також для роздрібної реалізації придбаного товару покупцям. Взаємовідносини між позивачем та його основними замовниками за період з березня по липень 2012 року підтверджуються наступними договорами, дадатками та актами виконаних робіт (наданих послуг) до них:

договір №10 від 10.02.2012 року з Вільногірським міським центром зайнятості; договір №02 від 01.02.2011 року з ЗАТ «Світ електроніки»; договір №03 від 06.09.2007 року з ТОВ «Кольорові метали»; договір №968/В від 15.10.2008 з філією «Вільногірського ГМК ЗАТ «Кримський Титан».

Наявність у ТОВ «Гарантсенрвіс» власного нежитлового приміщення за адресою: м. Вільногірськ, вул.Степова, б.30 для здійснення власної господарської діяльності підтверджується витягом про реєстрацію права власності КП «БТІ м. Вільногріська» від 22.12.2008 номер запису 103(IVо) в книзі 31.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичність виконання вказаних договорів та рух активів підтверджується наступними первинними документами, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік» та є належними доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій за участю позивача. На підставі податкових накладних, позивачем було включено до складу податкового кредиту за перевіряємий період, сплачені за договорами суми податку на додану вартість.

Твердження відповідача про те, що у ТОВ «Гарантсервіс» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбанням товарів у ПП «Транс-Атлантик Сервіс» у зв'язку з тим, що контрагент 08.11.2012 року визнаний банкрутом, відсутній за юридичною адресою та з відсутністю у нього виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення діяльності,не може бути взято до уваги, тому що не мають правових наслідків для позивача, оскільки вказані обставини, що встановлені відповідачем в акті перевірки, виникли після здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Транс-Атлантика Сервіс», а також розрахунків за них. До визнання ПП «Трасн-Атлантика Сервіс» банкрутом, тобто до 08.11.2012 року товариство мало право здійснювати господарську діяльність.

Також, безпідставність посилань відповідачем на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7204/224/32694389 від 21.12.2012, щодо перевірки контрагента позивача підтверджується постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року по справі №804/6144/13-а, що набрала законної сили 20.06.2013, якою визнані протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо формування в акті №7204/224/32694389 від 21.12.2012 року висновків про визнання відсутності у ПП «Транс-Атлантик Сервіс» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з грудня 2011 року по серпень 2012 року.

Отже, в судовому засіданні позивачем доведено обґрунтованість віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не визнала податкова інспекція, оскільки покупець не несе відповідальність як за несплату податків постачальниками, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Для визначення обсягів оподаткування податком на додану вартість та податкового кредиту достатніми документами є наявність у ТОВ «Гарантсервіс» податкових накладних, виписаних контрагентом, як це передбачено ст.198.2 Податкового кодексу України.

З вищевикладеного вбачається, що позивач правомірно, на підставі отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 35098,63грн. та правильно відображені витрати з придбання товарів за перевіряємий період.

Також суд вважає, що податкове повідомленні-рішенні від 26.02.2013 №0000052210 за яким позивачу нараховане грошове зобов'язання єдиного податку з юридичних осіб в сумі 15794,39грн., прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб визначені податковим законодавством, оскільки зазначене відповідачем порушення абз.«а» п.п. 14.1.13 п.14.1. ст.14 та п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, стосується платників податку на прибуток, проте ТОВ «Гарантсервіс» є платником єдиного податку, згідно свідоцтва від 24.05.2012 року серії Б №430612 та відповідно до ст.297 Податкового кодексу України звільнений від обов'язку нарахування і сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 26.02.2013 року №0000062210 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43873,29грн., в тому числі основного платежу 35098,63грн., штрафна санкція 8774,66грн. та від 26.02.2013 року №0000052210 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання єдиного податку з юридичних осіб в сумі 15794,39грн., в тому числі основного платежу 12635,51грн., штрафна санкція 3158,88грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому що відповідачем не доведено суду обґрунтованості висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та ПП «Транс-Атлантика Сервіс».

В зв'язку з відмовою позивача в судовому засіданні від позовних вимог про визнання неправомірним нарахування відповідачем пені з податку на додану вартість та нарахування пені з єдиного податку з юридичних осіб, судове провадження за цими позовними вимогами на підставі п.2 ч.1 ст.157 КАС України підлягає закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями п.2 ч.1 ст.157, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 26.02.2013 року №0000062210 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43873,29грн., в тому числі основного платежу 35098,63грн., штрафна санкція 8774,66грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 26.02.2013 року №0000052210 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання єдиного податку з юридичних осіб в сумі 15794,39грн., в тому числі основного платежу 12635,51грн., штрафна санкція 3158,88грн.

В решті позовних вимог провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 596,68 грн. судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2013 року

Суддя О.В. Врона