Постанова

від 29.08.2013 по справі 804/10795/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2013 р. Справа № 804/10795/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. при секретаріМаксименко Е.М. за участю: представників позивача Ясіновської О.В., Данилюк Л.Ю, Пивоварова О.В. представник відповідача Федорової А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Все для воріт - Дніпропетровськ» до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Все для воріт - Дніпропетровськ» (далі по тексту - позивач) до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

В адміністративному позові, з урахуванням уточнень до позовних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю «Все для воріт - Дніпропетровськ» просить скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Мідоходів у Дніпропетровської області від 07.05.2013 року №0002221502 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107129,27грн., в тому числі основного платежу 88162,28грн., штрафна санкція 18966,99грн.; визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.05.2013 року №0002211502 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання податок на прибуток приватних підприємств в сумі 416615,00грн., в тому числі основного платежу 366088,00грн., штрафна санкція 50527,00грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не згодний з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що були прийняті з порушенням законодавства на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки, тому зазначені вище податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Відповідач свої заперечення виклав письмово, представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення були прийняті правомірно, оскільки висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими встановленими фактичними обставинами.

Заслухавши представників сторін, розглянувши доводи позовної заяви та наданих заперечень, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Лівобережної об'єднаної ДПІ м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.11.2012 року №1107 про проведення документальної планової виїзної перевірки, наказів №1213 від 21.12.2012 року, №8 від 04.01.2013 року, №81 від 22.01.2013 року про продовження перевірки та згідно направлень на перевірку, відповідачем у період з 10.12.2012 по 05.02.2013 проведена перевірка ТОВ «Все для воріт - Дніпропетровськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року.

За результатами проведення вищенаведеної перевірки, відповідачем складений акт від 12.02.2013 року №618/22-4-35679934 (далі по тексту - акт перевірки) за висновками якого з боку позивача встановлені порушення:

- п.п.7.2.6, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 88162,28грн.;

- п.4.1.6 ст.4, п.135.1, п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135, п.п.138.8.1 п.138.8, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 429741,41грн.

Відповідачем 28.02.2013 року на підставі висновків акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення №0000131502, яким визначено суму податкового зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 119424,66грн. та №0000121502, яким визначено суму податкового зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій з податку на прибуток на загальну суму 691925,71грн.

Позивачем 07 березня 2013 року подано первинну скаргу (№07-03/1) про адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень від 28.02.2013 року до Державної податкової служби в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, рішенням Державної податкової служби в Дніпропетровській області від 30.04.2013 року №1937/10/10-25 скарга задоволена частково, скасовані податкові повідомлення-рішення від 28.02.2013 в частині: 275310,71грн. донарахованої суми податку на прибуток, 12295,39грн. суми податку на додану вартість, в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

На підставі рішення Державної податкової служби в Дніпропетровській області від 30.04.2013 року №1937/10/10-25, відповідач прийняв та направив до позивача податкове повідомлення рішення від 07.05.2013 №0002221502 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107129,27грн., в тому числі основного платежу 88162,28грн., штрафна санкція 18966,99грн.; податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року №0002211502 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання податок на прибуток приватних підприємств в сумі 416615,00грн., в тому числі основного платежу 366088,00грн., штрафна санкція 50527,00грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач 16.05.2013 року звернувся з повторною скаргою (№16-05/1) до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 18.07.2013 року №7299/6/99-99-10-01-15 скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 року №0002221502 та №0002211502 без змін.

Відповідачем, на підставі наказу від 28.03.2013 року №367 та направлень на перевірку від 29.03.2013 року №256, з 01.04.2013 по 15.04.2013 року проведена позапланова виїзна перевірка позивача в частині нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 років. За результатами цієї перевірки складений акт від 22 квітня 2013 року №1768/22-4/35679934. За висновками цього акту відповідачем встановлено, що висновки за результатами акту перевірки від 12.02.2013 року №618/22-4/35679934 є правильними та такими, що не суперечать діючому законодавству.

В акті перевірки відповідач, щодо контрагента позивача ТОВ КФ «Продінвест» (код ЄДРПОУ 36011923) зазначає, що отримав від ДПІ у Київському районі м. Донецька акт від 31.01.2013 №71/22-2/36011923 про неможливість проведення звірки контрагента ТОВ КФ «Продінвест» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Все для воріт - Дніпропетровськ» відомостей за березень 2010 року по жовтень 2010 року. За висновками цього акту податковий орган зазначає, що зустрічну звірку здійснити неможливо у зв'язку з тим, що ТОВ КФ «Продінвест» має стан 12 (припинено але не знято з обліку), підприємство визнано банкрутом згідно рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 по справі про банкрутство №45/5Б, державна реєстрація скасована рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради 24.01.2012 №12661170008030689. У ТОВ КФ «Продінвест» відсутні трудові ресурси, власні основні засоби, складські приміщення транспортне та торгівельне обладнання. На підставі цієї інформації відповідач зробив висновок про те, що видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) видавались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, договір з позивачем має ознаки нікчемності і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідач, щодо контрагента позивача ТОВ «Линкруст Л.Т.Д.» (код ЄДРПОУ 34687352) в акті перевірки зазначив, що товариство знято з обліку на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2011 у справі про банкрутство №27/90Б та 04.01.2012 року скасована державна реєстрація за рішенням №12661170009021643, тому реальність здійснення господарських операцій товариства підтвердити неможливо. На підставі цієї інформації за висновком відповідача операції купівлі-продажу ТОВ «Все для воріт - Дніпропетровськ» та ТОВ «Линкруст Л.Т.Д.» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. У зв'язку з чим у контрагентів позивача ТОВ «Линкруст Л.Т.Д.» та ТОВ «Продінвест» відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток по операціях з продажу товару позивачу.

Відповідач, щодо контрагента позивача ТОВ «Будівельна компанія «Линкруст» (код ЄДРПОУ 36694764) в акті перевірки зазначив, що товариство знято з обліку на підставі рішення Господарського суду Донецької області 24.01.2012 у справі про банкрутство №5006/38/49Б/2012, тому реальність здійснення господарських операцій товариства підтвердити неможливо. На підставі цієї інформації за висновком відповідача відсутні поставки товарів з боку ТОВ «Будівельна компанія «Линкруст» до позивача, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, отже є нікчемними. У зв'язку з чим у контрагента позивача ТОВ «Будівельна компанія «Линкруст» відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток по операціях з продажу товару позивачу.

На підставі наведеного відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про нереальність операцій з поставки товарів (ворота, розвантажувально-навантажувальне обладнання. Комплектація до воріт та розвантажувально-навантажувальному обладнанню, системи алюмінієвих профілів АН.МСК (офісні перегородки), АНDW45 (холодна віконно-дверна система), AHDWS35 (автоматичні роздвижні двері), фурнітура та автоматика, рольставні та комплектуючи до них, автоматичні приводи для воріт, рольставнів, автоматичних дверей), здійснених ТОВ «Все для воріт - Дніпропетровськ» на адресу контрагентів ТОВ «Будівельна компанія «Линкруст», ТОВ «Линкруст Л.Т.Д.» та ТОВ «Продінвест», тому отримані позивачем від цих контрагентів грошові кошти на власний розрахунковий рахунок визнані перевіркою такими, що отримані від невстановлених осіб і в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.135.5.4 п.135.5. ст.135 Податкового кодексу України. Внаслідок зазначених порушень перевіркою визначено заниження позивачем податку на прибуток на суму 429741,41грн. та заниження податку на додану вартість на суму 88162,28грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що згідно із п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України до сфери податкового контролю віднесено контроль правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час здійснення господарських операцій) валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 даного Закону , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону визначає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94 передбачений перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат та визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (який діяв на час здійснення господарських операцій) передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У пп. 7.4.5 Закону зазначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що ТОВ «Все для воріт - Дніпропетровськ (постачальник) укладені типові дилерські договори з покупцями з ТОВ «Линкруст Л.Т.Д.» від 01.11.2010 №46/2010-ю, з ТОВ КФ «Продінвест» від 08.03.2010 №11/2010-ю та з ТОВ «Будівельна компанія «Линкруст» від 01.04.2011 №15/2011-ю відповідно до яких відвантаження товарів згідно п.6.1 цих договорів здійснювалось із складу постачальника або шляхом доставки до транспортної компанії, узгодженої між сторонами. Спосіб доставки обумовлювався в кошторисах, які оформлювались при кожному замовленні та підписувались сторонами.

За умовами наведених договорів, якщо відпуск товарів позивачем здійснювався безпосередньо зі складу постачальника, то підтверджувальним документом фактичного відвантаження товару є видаткова накладна та довіреність на уповноваженого представника покупця. У разі, коли отримувачем товару виступав безпосередньо керівник підприємства - покупця, відпуск здійснювався на підставі видаткової накладної, завіреної печаткою підприємства - покупця та особистим підписом керівника підприємства - покупця. Для внутрішнього обліку відпуску товарів позивачем оформлювалися перепустки. Відпуск товарів у наведений спосіб не передбачає використання та оформлення товарно-транспортних накладних.

За умовами наведених договорів, якщо відпуск товару позивачем здійснювався шляхом доставки до транспортної компанії (за договором позивача з ТОВ «Нова Пошта» від 07.10.2010 №6840 про надання транспортно-експедиційних послуг), процес відвантаження здійснювався наступним чином: на підставі внутрішніх документів «Завдання на перевезення вантажу» та «Рейсу» товар відвантажувався зі складу постачальника та власним автомобілем перевозився до складу транспортної компанії (на даному етапі факт перевезення підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля) та передавався експедитору (ТОВ «Нова Пошта») транспортної компанії для подальшого транспортування силами ТОВ «Нова Пошта» згідно умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до п.1.1., 2.1.,3.1 договору з ТОВ «Нова Пошта» від 07.10.2010 №6840 позивач (замовник) повинен надати ТОВ «Нова Пошта» товарно-транспортну накладну, заповнену відповідно до вимог експедитора (ТОВ «Нова Пошта»).

За умовами п.3.1. договору з ТОВ «Нова Пошта» (виконавець) замовник зобов'язаний чітко і правильно заповнити і представити товарно-транспортну накладну на надання послуг з перевезення вантажу згідно з вимогами виконавця (ТОВ «Нова Пошта»). на виконання вимог експедитора, товарно-транспортна накладна, яка надається ТОВ «Нова Пошта» при відправці вантажу, заповнюється в електронному вигляді (за допомогою здійснення онлайн-заявки на сайті ТОВ «Нова Пошта»), роздруковується замовником у 3 екземплярах (першій - клеїться на вантаж, другий для виконавця, третій - для замовника) та разом з вантажем доставляється автомобілем позивача до складу виконавця, про що свідчать відмітки в подорожніх листах вантажного автомобіля. Виконавець при прийманні вантажу проставляє свою відмітку на товарно-транспортній накладній (печатку), чим засвідчує приймання вантажу для подальшого перевезення до складу виконавця у пункті доставки. Відповідно до п.6.2. Дилерських договорів з замовниками позивача, зобов'язання позивача з відпуску товару вважається виконаним з моменту передачі товару представнику транспортної компанії і підписання ним документів, що підтверджують ним приймання вантажу для здійснення перевезення. Отже при виді доставки «склад-склад» вантажовідправником/вантажоотримувачем виступає ТОВ «Нова Пошта» і товарно-транспортні накладні оформлюються у відповідності до вимог Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту від 07серпня 1996 року №228/253. Згідно цієї Інструкції товарно-транспортна накладна призначена для обліку і руху запасів та розрахунків за виконані транспортні послуги між вантажовідправником/вантажоотримувачем і перевізником.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичність виконання позивачем вказаних договорів та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами, специфікаціями до них, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами виконаних робіт, довіреностями на отримання ТМЦ, кошторисами-замовленнями на товар, журналами ордерами і відомостями по рахунку 361. Зазначені документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік» та є належними доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій за участю позивача. На підставі податкових накладних, позивачем було включено до складу валових витрат отримані від контрагентів суми за перевіряємий період, сплачені за договорами суми податку на додану вартість.

Твердження відповідача про те, що у ТОВ «Все для воріт - Дніпропетровськ» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з постачання товарів до ТОВ «Линкруст Л.Т.Д.» за договором від 01.11.2010 №46/2010-ю, до ТОВ КФ «Продінвест» за договором від 08.03.2010 №11/2010-ю та до ТОВ «Будівельна компанія «Линкруст» за договором від 01.04.2011ь №15/2011-ю ТОВ у зв'язку з тим, що ці контрагенти визнані банкрутами, відсутні за юридичною адресою та з відсутністю у них виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення діяльності, не може бути взято до уваги, тому що не мають правових наслідків для позивача, оскільки вказані обставини, що встановлені відповідачем в акті перевірки, виникли після здійснення господарських операцій між позивачем його контрагентами, а також розрахунків за них. До визнання ТОВ «Линкруст Л.Т.Д.», ТОВ «Продінвест» та «ТОВ «Будівельна компанія «Линкруст» банкрутами, товариства мали право здійснювати господарську діяльність.

В судовому засіданні позивачем доведено обґрунтованість віднесення до валових витрат суми у 440811,40грн., яка отримана ним від ТОВ «Линкруст Л.Т.Д.», ТОВ «Продінвест» та «ТОВ «Будівельна компанія «Линкруст», які не визнала податкова інспекція, оскільки постачальник не несе відповідальність як за несплату податків покупцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності постачальника щодо такої.

Також в судовому засіданні позивачем доведено обґрунтованість віднесення до валових витрат суми 653235,43грн., яка сплачена ним ТОВ «Нова Пошта», яку не визнала податкова інспекція, оскільки позивачем відповідно до п.6.1 договорів з контрагентами ТОВ «Линкруст Л.Т.Д.», ТОВ «Продінвест» та «ТОВ «Будівельна компанія «Линкруст» відвантаження товарів із складу постачальника або шляхом доставки до транспортної компанії, узгодженої між сторонами. Спосіб доставки обумовлювався в кошторисах, які оформлювались при кожному замовленні та підписувались сторонами. За договором позивача з ТОВ «Нова Пошта», процес відвантаження здійснювався наступним чином: товар відвантажувався із складу позивача та власним автомобілем перевозився до складу транспортної компанії (на даному етапі факт перевезення підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля) та передавався експедитору (ТОВ «Нова Пошта») транспортної компанії для подальшого транспортування силами ТОВ «Нова Пошта» згідно умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг до складу ТОВ «Нова Пошта», а ТОВ «Линкруст Л.Т.Д.», ТОВ «Продінвест» та «ТОВ «Будівельна компанія «Линкруст» отримували товар на складі ТОВ «Нова Пошта» у місці призначення. Взаємовідносини за договором позивача з ТОВ «Нова пошта» підтверджуються договором, заявками, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг), платіжними дорученнями, які засвідчують факт розрахунків за цим договором.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

З вищевикладеного вбачається, що позивач правомірно, відобразив суми валового доходу з продажу товарів та придбання послуг на загальну суму 14098921,245грн. за перевіряємий період, тому твердження відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 429741,41грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 88162,28грн. є необґрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2013 року №0002221502 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107129,27грн., в тому числі основного платежу 88162,28грн., штрафна санкція 18966,99грн. та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.05.2013 року №0002211502 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання податок на прибуток приватних підприємств в сумі 416615,00грн., в тому числі основного платежу 366088,00грн., штрафна санкція 50527,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Все для воріт - Дніпропетровськ» до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 07.05.2013 року №0002221502 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107129,27грн., в тому числі основного платежу 88162,28грн., штрафна санкція 18966,99грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 07.05.2013 року №0002211502 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання податок на прибуток приватних підприємств в сумі 416615,00грн., в тому числі основного платежу 366088,00грн., штрафна санкція 50527,00грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь позивача 2294,00 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений 03.09.2013р.

Суддя О.В. Врона