Ухвала

від 16.09.2013 по справі 905/6468/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви без розгляду

16.09.2013р. № 905/6468/13 Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши матеріали позовної заяви відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Коростишівському районі Житомирської області (12504, Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Гагаріна, будинок № 2; код ЄДРПОУ - 25923987)

до державного відкритого акціонерного товариства шахта «Шахтарська» (86200, Донецька область, місто Шахтарськ, вулиця І. Франка, будинок № 15; код ЄДРПОУ - 00176130)

про визнання грошових вимог та стягнення 154 244,96 гривень, -

В С Т А Н О В И В :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Коростишівському районі Житомирської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить визнати грошові вимоги та стягнути 154 244,96 гривень.

Дослідивши матеріали позовної заяви і додані до неї документи, господарським судом встановлено, що матеріали позовної заяви подані з недодержанням вимог статті 56 та пункту 2 частини першої, третьої статті 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав.

По-перше, відповідно до частини першої статті 56 ГПК України (зі змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.1997 № 251/97-ВР, від 19.05.2011 № 3382-VI) позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Пунктом 2 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Так, в силу статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є опис вкладення із зазначенням переліку відправлених документів та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (пункти 2, 4 частини третьої статті 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 4-2, 4-3 ГПК України.

На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, господарський суд має бути впевнений у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Отримання відповідачем позовної заяви з доданими до неї документами є обов'язковою передумовою розгляду справи судом.

В свою чергу до позовної заяви № 369 від 03 вересня 2013 року в якості доказів відправлення копії останньої та доданих до неї документів на адресу відповідача надано фіскальний чек № 3803 від 06 вересня 2013 року та опис вкладення до конверту від 06 вересня 2013 року.

З опису вкладення, доданого до позовної заяви в якості доказу направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що заявник позову направив на адресу відповідача не всі документи , додані до позовної заяви.

До позову в якості додатка додано «розрахунок перерахованої щомісячної страхової виплати у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки з 01 березня 2013 року» , натомість в описі вкладення до конверту «найменування документів» даний додаток відсутній.

Також опис вкладення до конверту від 06 вересня 2013 року не може вважатись належним доказом направлення заявником позову відповідачу позовної заяви № 369 від 03 вересня 2013 року на 1 аркуші, з якою він звернувся до господарського суду Донецької області, оскільки у вказаному описі зазначено, що відповідачу направлено заяву про визнання грошових вимоги на 2 аркушах.

Пунктами 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 встановлено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Проте, опис вкладення до конверту від 06 вересня 2013 року, не оформлено належним чином, оскільки він (опис) не містить посади працівника поштового зв'язку, якій перевірив відповідність опису вкладення, номеру поштового відправлення та адреси отримувача поштової кореспонденції.

Наявний фіскальний чек № 3803 від 06 вересня 2013 року, з якого вбачається здійснення заявником позову операції з поштового пересилання кореспонденції свідчить лише про направлення певної кореспонденції відповідачу, однак якої саме та яких додатків - не зрозуміло.

Все це унеможливлює пересвідчитись, що відповідачу було відправлено саме цю позовну заяву і додані до неї документи, та що відповідач належним чином повідомлений відповідно до вимог чинного закону, та що не порушено його прав на належний судовий захист.

За таких обставин, господарський суд вважає, що опис вкладення, наданий заявником позову, не є належним доказом виконання вимог статей 56, 57 ГПК України щодо відправлення на адресу відповідача копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів.

За приписами пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Господарський суд зазначає, що національним законодавством України (стаття 56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та всіх без виключення доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами статті 59 ГПК України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі, надати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається заявник позову.

При цьому, пункт 4 частини першої статті 65 ГПК України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.

За приписами абзацу першого цієї статті вказані у ній дії судді мають на меті виключно забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.

Документи, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками безпосередньо не пов'язані з вирішенням спору.

Як зазначено у статті 38 ГПК України, господарський суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд, у разі порушення позивачем статті 57 ГПК України, не має права скористуватися приписами статей 38, 65 ГПК України, а навпаки є зобов'язаним виконати вимоги статті 63 зазначеного Кодексу.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Отже, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При цьому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Тому порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати статті 6 Конвенції.

Також господарський суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України , викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.

Зважаючи на те, що заявником позову не надано належних доказів відправлення на адресу відповідача копії позовної заяви № 369 від 03 вересня 2013 року та всіх доданих до неї документів , а також враховуючи, що наведенні норми чинного законодавства, у тому числі розділи VIII, IX ГПК України та всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви є обов'язковими, оскільки їх обов'язковість встановлена законодавцем у процесуальному законі і не може залежати від бажання особи, що звертається із позовом до суду, і положення вказаних норм ГПК України не передбачають обов'язку суду порушити провадження у справі, а потім витребувати належні докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, господарський суд вважає за необхідне повернути позовну заяву без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 30.05.2013 у справі № 910/2754/13.

По-друге, частиною першою статті 54 ГПК України передбачено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноваженою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Частиною третьою статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Статтею 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право підпису позовної заяви від імені організації належить її керівнику, який за своїм статусом представляє її інтереси, оскільки згідно статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Питання про повноваження на підписання позовної заяви від імені юридичної особи вирішується на підставі установчих документів юридичної особи.

Особа, яка є представником, повинна мати належним чином посвідчені повноваження на ведення справи в суді.

Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Юридичну особу за посадою може представляти її керівник.

Відповідно до частини другої статті 28 ГПК України керівник підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище. Повноваження керівників юридичних осіб підтверджується:

а) документами, що посвідчують їхнє посадове чи службове становище. До таких документів відносять накази (чи інші аналогічні документи) про призначення на посаду, протоколи зборів про обрання на посаду;

б) установчими документами юридичної особи, в яких містяться повноваження посадових чи службових осіб, що беруть участь у справі як представники цих осіб.

Позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.

Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститись прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник.

З поданої позовної заяви вбачається, що її підписано начальником відділення Л.Г. Терещенко.

Натомість серед документів, доданих до позовної заяви, відсутні жодні докази, які б станом на день подання позову до господарського суду підтверджували посадове становище Л.Г. Терещенко як виконуючого обов'язки начальника відділення та наявність повноважень на підписання позовної заяви (витяг ЄДРПОУ, наказ про призначення, статут тощо).

За приписами пункту 1 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, господарський суд не може дійти однозначного висновку про те, що подану відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Коростишівському районі Житомирської області позовну заяву підписано уповноваженою на те особою, оскільки повноваження останньої не підтверджено належними доказами.

Аналогічної правової позиції дотримується Київський апеляційний господарський суд у постанові від 05.06.2013 у справі № 910/3715/13, Вищий господарський суд України у постановах від 06.02.2013 у справі № 5006/34/34/2012, від 05.03.2013 у справі № 05-5-44/5574, судова палата у господарських справах Верхового Суду України у постанові № 34/224 від 17.01.2006.

Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

При цьому статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Тобто, право на судовий захист, передбачений Конституцією України, не позбавляє заявника позову необхідності дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо встановленого порядку подання позовної заяви.

При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні статті 63 ГПК України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду .

Таким чином, позовна заява подана без додержання вимоги статті 56, пункту 2 частини першої, частини третьої статті 57 ГПК України та відповідно до приписів пунктів 1, 6 частини першої статті 63 ГПК України підлягає поверненню заявнику позову без розгляду.

Слід відзначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, що узгоджується з приписами частини третьої статті 63 ГПК України.

Керуючись пунктами 1, 6 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду.

Додаток на адресу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Коростишівському районі Житомирської області позовна заява з доданими до неї документами всього на 9-ти аркушах, конверт.

Суддя С.М. Фурсова