Постанова

від 12.09.2013 по справі 820/6022/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 вересня 2013 р. № 820/6022/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І

за участю:

представника позивача - Зубича Д.О.

представника відповідача - Ємець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000274700 від 12.07.2013 р. та № 0000284700 від 12.07.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з висновками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів не погоджується та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000274700 від 12.07.2013 р. та № 0000284700 від 12.07.2013 р. не заснованими на належних нормах Податкового кодексу України, фактичних обставинах та матеріалах справи і без урахування всіх обставин, що мають істотне значення. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими що прийняті при помилковому тлумаченні фахівцями відповідача норм чинного цивільного, господарського і податкового законодавства України, а також такими, що прямо суперечать нормам прямої дії Конституції України, Податкового кодексу України, що реально і дійсно спричинили порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача - платника податків, а від так підлягають визнанню в судовому порядку недійсними.

Також, позивач не погоджується з твердженням Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про недодержання вимог п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 89547,0 грн. та зазначає, що він мав передбачене законодавством України право на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 89547,0 грн., нарахованих при придбанні у контрагентів товарів, що в подальшому використовувалися позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (далі - ПАТ "Харківміськгаз") зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.01.1995 р., перебуває на обліку в СДПІ з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності за КВЕД є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; професійна освіта; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Харківміськгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах по податку на додану вартість з ФО-П ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) за період січень 2011 року - березень 2011 року; з ТОВ "МВС "Зевс" (код ЄДРПОУ 36035258) за період березень 2011 року; з ТОВ "СКСВ Легіон" (код ЄДРПОУ 34390030) за період серпень, жовтень, листопад 2012 року; з ТОВ "Тавек" (код ЄДРПОУ 31634989) за період серпень 2012 року та податку на прибуток за 2011 рік-2012 рік.

Результати перевірки оформлені актом № 381/470-13/03359552 від 25.06.2013 р. (т.1 а.с. 22-53)

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ПАТ "Харківміськгаз" встановлено порушення:

-п.198.1, п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 89547,0 грн., у тому числі по періодах:

- п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1.1, п. 138.1 п.138.2 п. 138.8 ст.138 Податкового Кодексу України , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, всього у сумі 87793,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 381/470-13/03359552 від 25.06.2013 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесені податкові повідомлення - рішення № 0000274700 від 12.07.2013 р. та № 0000284700 від 12.07.2013 р.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1.1, п. 138.1 п.138.2 п. 138.8 ст.138 , п.198.1, п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України Податкового Кодексу України стали акти контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вказані порушення, а саме: акт № 10/172/НОМЕР_3 від 10.01.2012 р. про результат документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 ; акт №531/222/31634989 від 11.04.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тавек"; акт №1470/2240/34390030 від 12.04.2013 р. про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "СКСВ Легіон"; акт №3605/221/36035258 від 23.10.2012 р. про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "МВС "ЗЕВС" (т. 2 а.с. 209-241, т.3 а.с.1-40.

Також, відповідач у акті перевірки № 381/470-13/03359552 від 25.06.2013 р. зазначив, що в ході проведення перевірки ПАТ "Харківміськгаз" підприємством не надано документів, що підтверджують фактичне переміщення товарів в просторі, а саме не надано документів щодо транспортування продукції та не доведено подальше використання в господарській діяльності придбаної продукції у контрагентів.

Однак суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки № 381/470-13/03359552 від 25.06.2013 р., виходячи з наступного.

Судом встановлено , що ПАТ "Харківміськгаз" за період з січня по березень 2011 року отримало у ФОП ОСОБА_3, автозапчастини для подальшого використання у господарській діяльності підприємства. Передача автозапчастин від ФОП ОСОБА_3 , і отримання їх ПАТ "Харківсьміськгаз" підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання ТМЦ (т.1 а.с. 77-108).

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується також податковими накладними, які включені до реєстру отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 227-246).

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ФОП ОСОБА_3 у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученням та рахунками-фактури, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи (т.1 а.с.208-226).

Отримані автозапчастини були використані для проведення технічного обслуговування та ремонтних робіт автотранспорту ПАТ "Харківміськгаз". Списання автозапчастин на виробництво проводилось на підставі матеріальних звітів, вимог , наявних у матеріалах даної справи. (т.1 а.с. 111-226).

Доцільність придбаних товарів, пояснюється великою чисельністю автомобільного транспорту, що знаходиться на балансі ПАТ "Харківміськгаз".

Також, матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Харківміськгаз" у січні 2011 року отримало від ТОВ "МВС "ЗЕВС" матеріальні цінності для подальшого використання у господарській діяльності підприємства.

Передача ТМЦ від ТОВ "МВС "ЗЕВС" і отримання їх ПАТ "Харківміськгаз" підтверджено видатковою накладною №РН-0000021 від 20.01.2011 р. , актом №60 від 20.01.2011 р. (т.1 а.с. 247-248)

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ТОВ "МВС "ЗЕВС" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжним дорученнями та рахунком-фактури, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи (т.1 а.с.249-250).

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується також податковою накладною, яка включена до реєстру отриманих податкових накладних (т.2 а.с. 3-4).

Подальше використання купленого товару підтверджується карткою складського обліку матеріалів (т.2 а.с. 1-2).

Судом встановлено, що ПАТ "Харківміськгаз" у серпні-жовтні 2012 року отримало від ТОВ "СКСВ Легіон" матеріальні цінності для подальшого використання у господарській діяльності підприємства.

Передача ТМЦ від ТОВ "СКСВ Легіон" і отримання їх ПАТ "Харківміськгаз" підтверджено видатковими накладними та Актами про приймання ТМЦ, наявними у матеріалах справи (т.2 а.с. 7-16)

Рух ТМЦ на підставі видаткових документів відображено в картках складського обліку матеріалів. Матеріальні цінності використані у господарській діяльності підприємства, що підтверджено актами виконаних робіт, матеріальними звітами, актами на списання ТМЦ. (т.2 а.с. 7-21,29-43).

Також, матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Харківміськгаз" було укладено договори підряду за №05-0712-5/7 від 05.07.2012 року на виконання робіт по відновленню асфальтового покриття на загальну суму 700000,0 грн. та №52/9 від 13.08.2012 року на виконання робіт з благоустрою території двора за адресою АДРЕСА_1 на загальну суму 190099,50 грн. (т.2 а.с. 62-63)

У відповідності до вищезазначених договорів, підрядником були виконані відповідні роботи, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт (т.2 а.с. 22, 65-97).

ПАТ "Харківміськгаз" сплатило грошові кошти за отримані ТМЦ та виконані роботи по договорах підряду у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується банківськими виписками та рахунками-фактури, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи (т.2 а.с.52-61).

Реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "СКСВ Легіон" та ПАТ "Харківміськгаз" підтверджується податковими накладними, які включені до реєстру отриманих податкових накладних, наявних у матеріалах справи (т.2 а.с. 98-141).

Подальше використання матеріальних цінностей підтверджується вимогами, картками складського обліку матеріалів, актами списання ТМЦ.

На час здійснення господарських операцій ТОВ "СКСВ Легіон" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними у матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №073015 та Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №28329610..

Судом встановлено, що ПАТ "Харківміськгаз" у січні-грудні 2012 року було отримано у ТОВ "Тавек" запчастини до машин і механізмів для подальшого використання у господарській діяльності підприємства (технічного обслуговування).

Покупець прийняв товар, сплатив за нього, що підтверджується актами про приймання матеріалів , видатковими накладними , виписками з банку та рахунками-фактурами , а постачальник поставив зазначений товар та виписав податкові накладні , наявність яких підтверджується реєстром отриманих податкових накладних , який ведеться ПАТ "Харківміськгаз". Подальше використання купленого товару підтверджується картками складського обліку матеріалів та вимогами.

Також, між ПАТ "Харківміськгаз" та ТОВ "Тавек" було укладено договори підряду на виконання робіт від 31.07.2012 р. за №71/7 та 72/7.

У відповідності до вищезазначених договорів, підрядником були виконані відповідні роботи, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт (т.2 а.с. 157-167, 175-178).

ПАТ "Харківміськгаз" сплатило грошові кошти за отримані ТМЦ та виконані роботи по договорах підряду у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується банківськими виписками та рахунками-фактури, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи (т.2 а.с.179-148).

Реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Тавек" та ПАТ "Харківміськгаз" підтверджується податковими накладними, які включені до реєстру отриманих податкових накладних, наявних у матеріалах справи (т.2 а.с. 185-196).

Подальше використання матеріальних цінностей підтверджується вимогами, картками складського обліку матеріалів, актами списання ТМЦ.

На час здійснення господарських операцій ТОВ "Тавек" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними у матеріалах справи Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №428289.

Суд зазначає, що склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено у ст.ст.138, 139 ПК України.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п.п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та конрагентами є чинними та не визнаними в установленому порядку недійсними. Придбання позивачем товару - безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ПАТ "Харківміськгаз", що направлена на отримання доходу.

Виконання угод між позивачем та контрагентами підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними які містяться в матеріалах справи.

Також позивачем надані всі належні документи, що підтверджують реальність та факт подальшого оприбуткування продукції на складі ПАТ "Харківміськгаз".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права відображення валових витрат по операціях з ФО-П ОСОБА_3, ТОВ "МВС "Зевс", ТОВ "СКСВ Легіон" , ТОВ "Тавек". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Суд зазначає , що згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

В даному випадку виконання угод між позивачем та контрагентами, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля , платіжними дорученнями які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із приписів вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ПАТ "Харківміськгаз" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагентами, які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ПАТ "Харківміськгаз" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між ПАТ "Харківміськгаз" та його контрагентами, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що господарські операції не відповідають діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Під час укладання угод та у момент їх виконання, сторони були зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами даної адміністративної справи.

Отримані позивачем від контрагентів зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб , а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходились в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків .

Крім того , суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акти перевірки податкових органів постачальників по ланцюгу до "вигодонабувача" - ПАТ "Харківміськгаз", як на підставі для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Також , щодо посилання відповідача на те, що в ході проведення перевірки ПАТ "Харківміськгаз", підприємством не надано документів, що підтверджують фактичне переміщення товарів в просторі, а саме не надано документів щодо транспортування продукції , суд зазначає наступне.

Відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для невключення витрат з придбання ТМЦ до складу валових витрат. Зазначене включення здійснене на підставі відповідних видаткових накладних та податкових накладних постачальника, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ПАТ "Харківміськгаз" та ФО-П ОСОБА_3, ТОВ "МВС "Зевс", ТОВ "СКСВ Легіон" , ТОВ "Тавек" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000274700 від 12.07.2013 р. та № 0000284700 від 12.07.2013 р. не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000274700 від 12.07.2013 р. та № 0000284700 від 12.07.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" ( код ЄДРПОУ 03359552) судовий збір у розмірі 2146,0 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 17.09.2013 року.