Рішення

від 11.09.2013 по справі 910/16158/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16158/13 11.09.13

За позовом Фонду державного майна України

до Приватного підприємства «Укрземресурс»

про стягнення 1 716,84 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Скрипка М.Д. - довіреність № 236 від 13.05.2013 року;

від відповідача: не з'явилися;

Обставини справи :

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Укрземресурс» про стягнення 1 716,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав рішення господарських судів, якими з нього було стягнуто основну заборгованість та штрафні санкції за Договором оренди № 284 нерухомого майна, що належить до державної власності.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1 716,84 грн. - пені.

Ухвалою від 23.08.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.09.2013 року.

В судове засідання 11.09.2013 року представники відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.1997 року № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 23.08.2013 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.09.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 04.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2005 року між Фондом державного майна України (далі по тексту - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Укрземресурс» (далі по тексту - відповідач, орендар) було укладено договір №284 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення площею 68,0 кв. м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 15.

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2005 року - 3 289,95 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. Договору перерахування орендної плати здійснюються орендарем самостійно до 12 числа місяця, наступного за звітним таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 50% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 2.4. Договору сторони обумовили, що у разі припинення або розірвання договору майно повертається орендарем орендодавцю/ балансоутримувачу. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта прийому -передачі.

Як вбачається зі матеріалів справи відповідач орендоване приміщення повернув балансоутримувачу 01.02.2010 року, на підтвердження чого позивач надав суду Акт приймання-передавання державного нерухомого майна що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 15, від 01.02.2010 року.

Як свідчать матеріали справи, Відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо перерахування орендної плати за Договором, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 13 723,50 грн. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року у справі № 36/395 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства «Укрземресурс» (м. Київ, вул.. Кулібіна, 4/2, код ЄДРПОУ 31807220) до Державного бюджету України 13 723 грн. 50 коп. основного 2 037 грн. 84 коп. пені за прострочку платежу за строкове платне користування державним нерухомим майном; стягнуто з Приватного підприємства "Укрземресурс" (м. Київ, вул.. Кулібіна, 4/2, код ЄДРПОУ 31807220) (м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 38/40, код ЄДРПОУ 32767289) в доход Державного бюджету України 157 грн. 61 грн. державного мита; стягнуто з Приватного підприємства «Укрземресурс» (м. Київ, вул.. Кулібіна, 4/2, код ЄДРПОУ 31807220) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вищевказане рішення суду так і залишилося не виконане, на підтвердження іншого суду не надано жодного доказу.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, здійсненим належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до абз. 3 п. 11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 01-6/438 від 16.04.1993, якщо після задоволення позову зобов'язання не буде виконане, Позивач має право знову звернутись до господарського суду з позовом про стягнення санкцій за наступний період.

Крім того, Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 18 березня 2008 року № 01-8/685 зазначив, законодавство не заперечує можливості звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями збільшена в порядку індексації, а також відсотків річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Вищий арбітражний суд України в листі від 7 березня 1996 року № 01-8/106 зазначив, що кредитор не позбавлений права вимагати в установленому порядку відшкодування всіх збитків, заподіяних йому до припинення зобов'язання.. Зобов'язання припиняється виконанням, здійсненим належним чином, і на інших підставах, передбачених Цивільним кодексом. Оскільки рішення суду не входить в перелік підстав припинення зобов'язань, у разі якщо до виконання рішення про відшкодування збитків збільшилися ціни на майно, на придбання якого були стягнуті кошти, кредитор не позбавлений права заявити додаткові вимоги до боржника.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (постанова Вищого господарського суду України від 31.08.2011 N 16/587-22/430) ( п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Позивачем заявлено стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за період прострочення (не виконання рішення суду) в період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року у розмірі 1 176,09 грн.

Згідно п.1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливе виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, в зв'язку з невиконанням рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2010 року у справі № 36/395, в розмірі 1 716,84 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суддя, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укрземресурс» (04128, м. Київ, Святошинський район, ВУЛ. КУЛІБІНА, будинок 4/2, код ЄДРПОУ 31807220) на користь Державного бюджету України 1 716 (одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 84 коп. - пені, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.09.2013 року.