Постанова

від 26.07.2013 по справі 804/7875/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 р. Справа № 804/7875/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Держаної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2013 року № 0000110220, № 0000100220, -

ВСТАНОВИВ :

06.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Держаної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2013 року № 0000110220, № 0000100220.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства України, у зв'язку із чим Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» було занижено податок на прибуток підприємства у сумі 10 740, 02 грн., занижено податок на додану вартість у сумі 4 649, 36 грн. А підставою для таких висновків стали безпідставні твердження податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Детальсервіс» (далі за текстом - ТОВ «Детальсервіс») за період березень - квітень 2012 року.

Просить суд: визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Держаної податкової служби України від 18.02.2013 року, а саме:

- № 0000100220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - у розмірі 10 740, 02 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 2 685, 01 грн.;

- № 0000110220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - у розмірі 4 649, 36 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 1 162, 34 грн.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Тому, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

26.01.1995 року виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» (ідентифікаційний код юридичної особи - 21905596) (далі - ТОВ «ДЕСНА»). Видами діяльності юридичної особи за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля, виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Це підтверджується копіями Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Довідки серії АБ № 557984 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій (ЄДРПОУ), Статуту ТОВ «ДЕСНА».

Аналіз матеріалів справи показує, що на підставі наказу від 18.01.2013р. за № 38, згідно із пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Держаної податкової служби України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДЕСНА» (ідентифікаційний код юридичної особи - 21905596) по взаємовідносинам із ТОВ «Детальсервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37997840) за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року.

Хід та результати проведеної перевірки були зафіксовані податковим органом в акті від 30.01.2013 року за № 64/222-21905596.

Згідно вказаного акту перевірки позивачем було порушено абз. «а» пп. 14.1.13., пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 , п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим ТОВ «ДЕСНА» було занижено податок на прибуток підприємства сумі 10 740, 02 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року у сумі 10 740, 02 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ДЕСНА» було занижено податок на додану вартість у сумі 4 649, 36 грн., в тому числі за березень 2012 року у сумі 4 649, 36 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Детальсервіс» за період березень - квітень 2012 року.

З урахуванням таких висновків, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.02.2013 року, а саме: № 0000100220, яким ТОВ «ДЕСНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - у розмірі 10 740, 02 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 2 685, 01 грн.; № 0000110220, яким ТОВ «ДЕСНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - у розмірі 4 649, 36 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 1 162, 34 грн.

Позивач не погодився із висновками відповідача та винесеними на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому оскаржував їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Міністерства доходів і зборів України. Однак, рішеннями останніх скарги ТОВ «ДЕСНА» було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на письмовий запит податкового органу ТОВ «ДЕСНА» було надано пакет документів, підтверджуючих взаємовідносин з ТОВ «Детальсервіс», а саме: копії виписок, рахунок-фактура, податкова накладна, видаткова накладна, договір № 158 від 22.03.2012 року, специфікація № 21 від 22.03.2012 року, товарно-транспортна накладна, листи.

У своєму акті перевірки відповідач зазначив про те, що ним в ході перевірки були використані такі документи: декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства з додатками загальної форми за квітень 2012 року, розшифровки податкових зобов'язань податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, банківські виписки та платіжні документи, які засвідчують факт оплати за отримані та реалізовані товари (послуги), накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, договори на придбання продукції, дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АС Аудит, АРМ Бест Звіт, АІС Реєстр платників податків, АІС Облік податків та платежів, Пошукова - довідкова система ЦБД Державної податкової адміністрації України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України. Також зі змісту акту перевірки відповідача вбачається, що податковим органом також було використано висновки акту перевірки Харківської міжрайонної державної податкової інспекції у Ленінському районі № 786/22-104 від 10.08.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ТОВ «Детальсервіс», відповідно до яких в ходу проведеної перевірки було встановлена наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період квітень - червень 2012 року.

За твердженнями відповідача товарно-транспортні накладні, заповнені належним чином є необхідними документами для підтвердження витрат з оприбуткування товару на складі ТОВ «ДЕСНА», однак акти прийому придбаної продукції у ТОВ «Детальсервіс» під час перевірки ТОВ «ДЕСНА» не надано. Тому, відповідач приходить до висновку про те, що у ТОВ «ДЕСНА» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з придбання товару у ТОВ «Детальсервіс». Також контролюючим органом було зазначено, що за наслідками порушення контрагентом ТОВ «ДЕСНА» - ТОВ «Детальсервіс» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, відсутності у складених ними первинних документах ознак первинних ТОВ «ДЕСНА» за фактом оприбуткування товару та послуг порушено вимоги податкового законодавства.

Так, судом встановлено, що 22.03.2012 року між ТОВ «Детальсервіс» та ТОВ «ДЕСНА» було укладено договір поставки № 158, відповідно до умов якого ТОВ «Детальсервіс» зобов'язувалось поставити, а ТОВ «ДЕСНА» прийняти та оплатити на умовах договору товар: матеріали, устаткування та інструменти, в асортименті, кількості та за ціною продукції згідно специфікацій. Поставка продукції здійснюється на умовах, зазначених у специфікації до договору; базис поставки товару - EXW (м. Жовті Води, вул. Петровського, 56, склад ТОВ «ДЕСНА») транспортним засобом - ТОВ «Детальсервіс».

На підтвердження факту реальності проведеної господарської операції згідно укладеного правочину з ТОВ «Детальсервіс» позивач надав суду наступні первинні документи: копії договору від 22.03.2012 року № 158, специфікації до нього № 1 від 22.03.2012 року, виписок по рахунку, платіжних доручень, податкової накладної, видаткової накладної, рахунку, листів, акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортної накладної, карточки складського обліку матеріалів, оборотної відомості по рахунку. Також позивач надав суду копії установчих документів контрагента за проведеною господарською операцією з ТОВ «Детальсервіс», свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200036582 серії НБ № 447773 на підтвердження правомочності юридичної особи - контрагента.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у відповідній чинній редакцій), визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Проте, відповідач не дослідив відповідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції та передчасно зробив висновки щодо нереальності наслідків, заради яких позивачем було укладено вищезазначений правочин.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. А, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення податкового кредиту надано пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це належним чином і було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань відповідача на ненадання акту прийому придбаної продукції у ТОВ «Детальсервіс» за укладеною угодою, то суд зазначає таке.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року за № 2344-III (у відповідній чинній редакції) визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Вищевказана норма закону передбачає альтернативу документів, які б підтверджували транспортування вантажу за укладеним договором та не містить обов'язкової вимоги про наявність товарно-транспортної накладної на підтвердження фактичного транспортування вантажу. Так, зокрема, підтвердженням реальності поставки товару для власних потреб за укладеними угодами поставок є видаткові накладні, якими фіксується найменування поставленого товару, його одиниця, кількість, ціна, відмітка про передання та отримання такого постачальником та отримувачем. Копія такої видаткової накладної є наявною в матеріалах справи.

На підтвердження реальності факту транспортування продукції, позивачем було надано суду копію акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 22.03.2012 року, видаткової накладної № 40 від 22.03.2012 року про здавання - прийняття товару за договором від 22.03.2012 року № 158, специфікації до нього № 1 від 22.03.2012 року, податкової накладної, видаткової накладної, картками складського обліку матеріалів. Також за поясненнями позивача, наданими податковому органу, поставка продукції за даним договором була проведена на підставі вказаного акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 22.03.2012 року та видаткової накладної № 40 від 22.03.2012 року. А товарно-транспортна накладна від 22.03.2012 року була виписана контрагентом позивача помилково та фактично не використана сторонами договору.

Отже, позивач підтвердив факт реальності проведеної господарської операції належними первинними документами.

Тому, висновки податкового органу, викладені ним в акті перевірки є протиправними та безпідставними, такими, що викривляють дійсні обставини справи, адже зроблені з урахуванням припущень, а не виходячи з фактичного та безпосереднього дослідження первинної документації.

Як вже зазначалось вище, позивач ґрунтував свої висновки, зокрема, враховуючи висновки акту перевірки Харківської міжрайонної державної податкової інспекції у Ленінському районі № 786/22-014 від 10.08.2012 року, дані інформаційних ресурсів податкового органу. З цього приводу суд зазначає, що зокрема, пунктами 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (є чинним) визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, такі посилання податкового органу не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть братися до уваги. Відповідач мав базувати свої висновки за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що позивачем були пред'явлені всі необхідні первинні документи, що підтверджується і самим актом перевірки.

В ході судового розгляду справи судом була встановлена відсутність ознак порушення позивачем також і положень ст. 14 Податкового кодексу України, а саме: абз. «а» пп. 14.1.13, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до абз. «а» пп. 14.1.13 ст. 14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Однак, як вже зазначалось вище, отримані за укладеним договором поставки товари були оплачені позивачем належним чином у відповідності до положень ст. 692 Цивільного кодексу України. Це підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень № 846 від 25.04.2012 року, № 857 від 07.05.2012 року, № 859 від 08.05.2012 року, оборотною відомістю по рахунку. Тому, ТОВ «ДЕСНА» віднесло до складу витрат за 1 квартал 2012 року суму у розмірі - 23 246, 80 грн. (витрати на придбання продукції за договором від 22.03.2012 року), до складу податкового кредиту березня 2012 року - суму податку на додану вартість у розмірі - 4 649, 36 грн. Факт оплати ціни договору не заперечувався контрагентом ТОВ «ДЕСНА». Це підтверджується матеріалами справи.

Тим самим спростовуються висновок відповідача про відсутність економічної мети здійсненої господарської діяльності ТОВ «ДЕСНА».

Пунктами 14.1.36, 14.1.231 ст. 14 Податкового кодексу України (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) визначають, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А розумна економічна причина (ділова мета) визначається як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Також ст. 42, ст. 43 Господарського кодексу України встановлюють, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Свобода підприємницької діяльності передбачає, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Позивач придбав товар за вказаним правочином з метою використання у своїй власній господарській діяльності.

Вимогами ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Позивач належним чином виконав встановлений податковим законодавством обов'язок щодо визначення доходу при обчисленні об'єкта оподаткування, визначений, зокрема, ст. 135 Податкового кодексу України. Тому, відсутні встановлені заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - у розмірі 10 740, 02 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - у розмірі 4 649, 36 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ДЕСНА» щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Держаної податкової служби України від 18.02.2013 року, а саме: № 0000100220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - у розмірі 10 740, 02 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 2 685, 01 грн.; № 0000110220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - у розмірі 4 649, 36 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 1 162, 34 грн.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду оригінал квитанції № 1/332 від 19.06.2013 року на суму 157, 96 грн.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 157, 96 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Держаної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2013 року № 0000110220, № 0000100220 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Держаної податкової служби України від 18.02.2013 року, а саме:

- № 0000100220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - у розмірі 10 740, 02 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 2 685, 01 грн.;

- № 0000110220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - у розмірі 4 649, 36 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 1 162, 34 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕСНА» (ідентифікаційний код юридичної особи - 21905596) суму судового збору у розмірі 157, 96 грн. (сто п'ятдесят сім гривень 96 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А.Ю. Рищенко