Постанова

від 17.09.2013 по справі 815/5892/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5892/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Галушко Б.С.

сторін:

позивач: Кушнір В.В. - представник за довіреністю

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Ардо» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001982230 від 02.08.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Ардо» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001982230 від 02.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №559/22-2/24532240 "Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «АРДО» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо документального підтвердження господарських відносин з TOB "Електрум ЛТД" не відповідають діючому законодавству України, є безпідставними, суперечать фактичним обставинам та спростовуються наданими первинними документами, а податкове повідомлення-рішення, прийнятке на підставі цього Акту, є таким, що підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначив, що ст. ст. 79, 75 Податкового кодексу України встановлено, що обставини про господарські операції та суб'єктів оподаткування підтверджуються лише на підставі первиних документів суб'єкта, що перевіряється, а акт Фастівської ОДПІ Київської області ДПС №83/2202-34446878 від 18.04.2013р. Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Електрум ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками є лише документом, що засвідчує виявлені в ході перевірки обставини, однак, без первинних документів не доводить такі обставини. Окрім того, представник позивача зазначив, що чинним законодавством України не визначені нормативи необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер та базується на припущенні.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, повідомлений налженим чином та завчасно.

Відповідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Ардо» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 03.11.1998 року, номер запису до ЄДР 1 556 102 0000 009400 (а.с.21).

На підставі наказу № 27 від 05.07.2013р. згідно п.п. 78.1.1, п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Ардо» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Електрум ЛТД», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 року .

За результатами перевірки складено акт № 559/22-3/24532240 від 18.07.2013р. «Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Ардо» код ЄДРПОУ 24532240 щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Електрум ЛТД» код ЄДРПОУ 34446878, їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 року», відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 5315 грн. за період березень 2012 року, внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати на 5315 грн. за період березень 2012 року (а.с.7-16).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001982230 від 02.08.2013р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 6644грн. (а.с.5).

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно п. 78.4 -78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що повідомлення та копію наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки вручено під розписку головному бухгалтеру ПП «Ардо» Шевчук Н.О.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є виявлені під час проведення перевірки порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, ПК України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням

послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Ардо» до податкової декларації з ПДВ за перший квартал 2012 року включено суму ПДВ у розмірі 5315 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Електрум ЛТД» та віднесено до складу податкового кредиту в березні 2012 року ПДВ по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом у розмірі 5314,83 грн.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковою накладною, отриманою від зазначеного контрагента до складу податкового кредиту за перевіряємий період, суд виходить з наступного.

Пунктами 200.1-200.4,200.7 ст.200 ПК України передбачається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1).

Пунктами 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (п.201.10).

Відповідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ст. 205-206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно ст. 206 ЦК Украни усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Щодо господарських операцій ПП «Ардо» з ТОВ «Електрум ЛТД», судом встановлено, що письмова угода між зазначеними підприємствами укладена не була. Як зазначив представник позивача, сторони узгодили умови договору поставки без укладення його в письмовому вигляді.

На виконання зазначеної домовленості позивачем отримано податкову накладну №160 від 14.03.2012р., видаткові накладні № Р0000000006 від 21.03.2012 року; № Р0000000014 від 10.05.2012 року; № 0817 від 18.03.2012 року; № 0857 від 21.03.2012 року; № 0891 від 22.03.2012 року та рахунок-фактуру 7-1013-0 від 13.03.2013р. (а.с.23, 36-41).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що транспортування відбувалося силами ПП «Ардо». На підтвердження зазначених обставин позивачем надано договір оренди транспортного засобу від 09.03.2011р. та подорожній лист службового легкового автомобіля №0022093 від 19.03.2012р. (а.с.42-44).

Згідно договорів оренди нежитлового приміщення від 06.04.2011р., суборенди нежитлового приміщення №15 від 02.082012р.; від 27.01.2013р. ПП «Ардо» є орендарем нежитлових приміщень

В акті перевірки зазначено, що на кінець періоду, що перевірявся дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Електрум ЛТД» становить нуль гривень (а.с.10).

В якості підтвердження подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, позивачем надано договір поставки №8/01 від 24.01.2012р., який був укладений з ТОВ «Югспецмонтаж».

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, по взаємовідносинах позивача з постачальником здійснення господарських операцій достовірно підтверджені наданими податковими, видатковими накладними, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленим чинним законодавством вимогам, у зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі зобов'язання по господарським операціям з ТОВ «Електрум ЛТД»» , а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.198.1,1982, 198.6 ст. 198 ПК України, суд дійшов висновку, що податок на додану вартість за вищевказаною податковою накладною в сумі 5315 грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за березень 2012 року.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ТОВ «Електрум ЛТД» , судом встановлено, що відповідач посилався на акт Фастівської ОДПІ Київської області ДПС №83/2202-34446878 від 18.04.2013р. «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Електрум ЛТД» код ЄДРПОУ 344468787 з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період березень 2012 року».

Судом встановлено, що позивач звертався з листом до ТОВ «Електрум ЛТД» щодо підтвердження факту наявності за юридичною та фактичною адресою, підтвердження реальності вчинення правочинів та надання інформації щодо звернення з запитами ТОВ «Електрум ЛТД» до органів податкової служби, на який отримано відповідь за вих. №48 від 21.08.2013р., до якої додано лист Фастівської ОДПІ Київської області від 12.08.2013р. стосовно того, що ТОВ «Електрум ЛТД» з січня 2010 року по липень 2013 року є діючим платником; лист Васильківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 05.08.2013р. стосовно того, що заборгованість зі сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів ТОВ «Електрум ЛТД» станом на 30.07.2013р. відсутня.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Суд звертає увагу, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання по господарським операціям між Позивачем та ТОВ «Електрум ЛТД» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач та його контрагент на час виникення договірних відносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0001982230 від 02.08.2013 року є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Ардо» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства «Ардо» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001982230 від 02.08.2013 року., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0001982230 від 02.08.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 вересня 2013 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк

.