Постанова

від 26.06.2013 по справі 804/3206/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 р. Справа № 804/3206/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ТЕКСТИЛЬ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року № 0000192202, -

ВСТАНОВИВ :

28.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ ТЕКСТИЛЬ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року № 0000192202.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ ТЕКСТИЛЬ» вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Арт» (надалі за текстом - ТОВ «Вертикаль Арт») за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року відповідачем були зроблені протиправні висновки та прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 року № 0000192202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 165 596, 00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі - 1, 00 грн. В ході проведеної перевірки відповідач посилався на відсутність відповідних первинних документів, зокрема, тих, які би підтверджували реальність проведених господарських операцій, відвантаження та транспортування товару за укладеним правочином. Однак, за словами позивача, такі посилання не відповідають дійсним обставинам справи, адже проведені господарські операції мали реальний зміст та умови договору були виконані контрагентами належним чином на досягнення економічної мети та отримання прибутку. Це підтверджується відповідними первинними документами. Тому, за твердженнями позивача, він мав всі підстави для формування податкового кредиту звітного періоду, виходячи із сум договірної вартості товарів (робіт, послуг), податків.

Просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України від 12.02.2013 року № 0000192202.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Тому, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

Аналіз матеріалів справи показує, що 25.10.2012 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ТЕКСТИЛЬ» (надалі за текстом - ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ») (ідентифікаційний код юридичної особи - 32150143) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вертикаль Арт» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37276173) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

Вказану перевірку було проведено на підставі наказу від 11.10.2012 року № 815, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України. Копію наказу було вручено позивачу - 12.10.2012 року під розписку.

Хід та висновки податкового органу були зафіксовані у складеному акті перевірки від 25.10.2012 року № 4054/222/32150143.

Згідно даних акту перевірки в ході проведеної перевірки відповідачем було використано: надані позивачем копії первинних документів: угоди, накладних та податкових накладних, платіжних доручень, оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 631, декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року від 20.06.2011 року вх. № 9004316431, відповідно до якої позивачем були самостійно нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі - 219 280, 00 грн. та податковий кредит у сумі - 209 327, 00 грн., сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає - 9 953, 00 грн., додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року, документи, що знаходяться у особистій справі платника податків ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ», лист підприємства ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ» від 24.10.2012 року № 510, акт Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України від 12.09.2012 року № 1324/22-2-17/37276173 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вертикаль Арт» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37276173) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку», дані інформаційних ресурсів податкових органів, а саме: АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Бест-Звіт», ТАХ, АС «Аудит» Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, ЦБД ПДС Державної податкової адміністрації України, АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України».

Проведеною перевіркою контролюючим органом були встановлені такі порушення вимог податкового законодавства, а саме: абз. а) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. а) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі - 165 596, 49 грн.

Враховуючи такі висновки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 року № 0000192202, яким ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 165 596, 00 грн., нараховані штрафні санкції у сумі 1, 00 грн.

ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ» не погодилось із такими висновками відповідача, тому оскаржує винесене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Судом встановлено, що 24.12.2010 року між ТОВ «Вертикаль Арт» та ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ» було укладено договір поставки № 3. За умовами даного договору ТОВ «Вертикаль Арт» зобов'язувалось поставити та передати у власність ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ» товари, відповідно договору. Поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ», у вартість товару включені витрати по транспортуванню, відвантаженню-завантаженню, виплаті податків, мит та інших обов'язкових платежів, а також страхування. А 29.09.2011 року контрагентами укладено договір про внесення змін до договору поставки № 3 від 24.12.2010 року.

Факт реальності проведеної господарської операції щодо поставки відповідних товарів за вказаним договором позивач підтверджує наданими відповідачу під час перевірки та суду копіями первинних документів, а саме: договору поставки від 24.12.2010 року № 3, договору про внесення змін до договору поставки від 29.09.2011 року, видаткових накладних за №№ 3-13 від 04.05.2011 року, №№ 14-26 від 05.05.2011 року, №№ 33-38 від 25.05.2011 року, податкових накладних, реєстрами платіжних документів , які є наявними в матеріалах справи.

У своєму акті перевірки відповідач спирається здебільшого на висновки, викладені Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України від 12.09.2012 року № 1324/22-2-17/37276173, відповідно до яких зустрічною звіркою ТОВ «Вертикаль Арт» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлена відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Вертикаль Арт» по ланцюгу, зокрема, з контрагентом - ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ». У зв'язку із таким відповідач робить висновок про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, адже на його думку товариство здійснювало діяльність спрямовану на ухилення від сплати податків, виключно шляхом отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету (відсутність розумної, економічно обґрунтованої господарської мети вчинення правочину.

Однак, суд зазначає, що у відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 85.2, п. 85.4, 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, як вже зазначалось вище позивачем на підтвердження реальності проведених господарських операцій були надані відповідачу під час перевірки та суду відповідні копії первинних документів, які є наявними в матеріалах справи.

Так, згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Проте, відповідач не дослідив відповідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції та передчасно зробив висновки щодо нереальності наслідків, заради яких позивачем було укладено вищезазначений правочин.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. А, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки податковий орган також робить висновок про те, що ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ» завищив податковий кредит по операціям з придбання товарів у ТОВ «Вертикаль Арт» у травні 2011 року в сумі 165 596, 49 грн.

Визначення податкового кредиту надано пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це належним чином і було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Проте, відповідач свої висновки щодо відсутності ознак реальності у проведених господарських операціях за укладеними угодами ґрунтує на даних акту перевірки, проведеної іншою податковою службою та даних інформаційних ресурсів податкових служб, перелік яких було наведено вище.

Так, зокрема, пунктами 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (є чинним) визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, суд вказує на те, що такі посилання податкового органу не відповідають вимогам чинного законодавства, адже результати перевірок платників податків, зокрема, з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах із контрагентами, мають ґрунтуватися на даних первинних документів, які належить безпосередньо досліджувати під час проведення перевірок. А тому, посилання відповідача на акт перевірки стосовно його контрагента, складеного іншою податковою службою, дані інформаційних ресурсів податкових служб, не можуть братися судом до уваги та суперечать нормам чинного законодавством.

Таким чином, відповідач мав базувати свої висновки за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документах, тим паче, що позивачем були пред'явлені всі необхідні первинні документи.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Пунктом 14.1.36, 14.1.231 ст. 14 Податкового кодексу України (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) визначають, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А розумна економічна причина (ділова мета) визначається як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Також ст. 42, ст. 43 Господарського кодексу України встановлюють, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Свобода підприємницької діяльності передбачає, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Отже, суд не вбачає в діях позивача будь-яких ознак здійснення господарської діяльності, яка б не відповідала його економічній меті, чим спростовує протиправні висновки податкової інспекції, зроблені за результатами проведеної перевірки.

Що ж стосується не наданих за твердженнями відповідача під час перевірки первинних документів, які б підтверджували транспортування товарів за укладеним договором поставки, то суд зазначає, що норми чинного законодавства передбачають альтернативу первинних документів, які б підтверджували факт поставки товару, в даному випадку такими виступають видаткові накладні, копії яких є наявним в матеріалах справи.

З огляду на аналіз вищевикладених обставин справи, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року № 0000192202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «АРТ ТЕКСТИЛЬ» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі - 165 596, 00 грн., та нараховані штрафні санкції у сумі - 1, 00 грн., яке підлягає скасуванню.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду оригінал платіжного доручення № 396 від 28.02.2013 року на суму 1 655, 98 грн.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1 655, 98 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ТЕКСТИЛЬ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року № 0000192202 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України від 12.02.2013 року № 0000192202.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ТЕКСТИЛЬ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32150143) суму судового збору у розмірі 1 655, 98 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять гривень 98 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А.Ю. Рищенко