Ухвала

від 10.09.2013 по справі 825/1374/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1374/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова АМ., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Чернігівський автозавод» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 18 грудня 2012 року №0005682320 та №0005692320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матералів справи вбачається, що ПАТ «Чернігівський автозавод» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Видами діяльності ПАТ «Чернігівський автозавод» є виробництво автомобілів, роздрібна торгівля автомобілями, діяльність у сфері інжинірингу, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Державної податкової служби проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ «Чернігівський автозавод» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Буделітсервіс» за серпень 2011 року податку на прибуток за І квартал 2011 року, за результатами якої складено акт від 30 листопада 2012 року №2559/22/32601556.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення ПАТ «Чернігівський автозавод» вимог п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ним завищено валові витрати в сумі 1 717 480,00; пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 593474,00 грн.

Відповідачем в ході проведеної перевірки зроблені висновки про те, що господарській операцій, здійснені між позивачем та ТОВ «Буделітсервіс» за період, що перевірявся не мають реального характеру.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 18 грудня 2012 року: №0005692320, яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість на суму 593 474,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 148 369,00 грн.; №0005682320, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 717 480,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Подані позивачем скарги залишені без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишене без змін.

Згідно із п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

З налізу наведених норм вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності, визначальною ознакою якої є якою є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна.

Між ПАТ «Чернігівський автозавод» та ТОВ «Буделітсервіс» укладено:

договір підряду № 1679 від 15 березня 2010 року, предметом якого є ремонтні роботи внутрішніх електромереж автотранспортного виробництва товариства. Вартість робіт, згідно умов договору, складала 376710,70 грн. разом з ПДВ;

договір підряду № 1680 від 15 березня 2010 року, предметом якого є роботи з ремонту підлоги автотранспортного виробництва, складу труб. Вартість робіт, згідно умов Договору, складала 1684265,05 грн. разом з ПДВ;

договір підряду № 1681 від 30 березня 2010 року, предметом якого є ремонтні роботи в цеху внутрішнього та зовнішнього облицювання позивача. Вартість робіт, згідно умов договору, складала 290165,64 грн. разом з ПДВ (а.с. 32-34);

договір підряду № 1692 від 01 квітня 2010 року. Предметом вказаного договору є роботи по улаштуванню блискавкозахисту виробничих корпусів товариства, за адресою: пр-т Миру, 312. Вартість робіт, згідно умов договору, складала 1209703,33 грн. разом з ПДВ (а.с. 35-37).

На виконання умов даних договорів його сторонами складено локальні кошториси, договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт з зазначенням переліку виконаних робіт, їх одиниці виміру, вартість робіт за одиницю, загальна вартість виконаних ТОВ «Буделітсервіс», копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, між позивачем та ТОВ «Буделітсервіс» укладено договір про порядок погашення заборгованості від 09 вересня 2010 року (а.с. 109-11).

Отримані він ТОВ «Буделітсервіс» податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а саме: від 31 серпня 2010 року № 310843, від 31 серпня 2010 року № 310845 та від 31 серпня 2010 року № 310846 за листопад 2010 року; від 31 серпня 2010 року № 310847 та від 31 серпня 2010 року № 310844 за серпень 2010 року (а.с. 180-183).

Таким чином, дві податкові накладні від ТОВ «Буделітсервіс» позивачем отримано в серпні 2010 року (на загальну суму робіт в розмірі 1209703,33 грн. з ПДВ по договору підряду № 1692 від 01 квітня 2010 р. та частково на вартість робіт в розмірі 418871,70 грн. по договору підряду № 1680 від 15 березня 2010 р.) та три податкові накладні отримані позивачем в листопаді 2010 року (на суму 376 710,70 грн. з ПДВ по договору підряду №1679 від 15 березня 2010 р.; на суму 1 265 393,35 грн. з ПДВ, що є залишком вартості робіт по договору підряду № 1680 від 15 березня 2010 р.; на загальну суму 290 165,64 грн. з ПДВ по договору підряду № 1681 від 30 березня 2010 р.).

Як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, дані договори укладені позивачем у зв'язку з необхідністю приведення приміщень у належний, придатний для експлуатації, стан для подальшого здійснення ним господарської діяльності.

Колегія суддів вважає, що наведене свідчить про реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Буделітсервіс» за період, що перевірявся.

Відповідно даних, розміщених на офіційному сайті Міністерства доходів та зборів, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Буделітсервіс» анульовано 01 березня 2011 року, тобто на час виписання позивачу податкових накладних ТОВ «Буделітсервіс» було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові накладні ТОВ «Буделітсервіс», виписані ним в період, що перевірявся є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення про задоволення адміністративного позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41,196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.