Постанова

від 12.09.2013 по справі 819/2083/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2083/13-a

12 вересня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Осташа А.В., при секретарі Костецькій Н.Т.

за участю:

представника позивача: Мочульського В.А.

представників відповідача: Ямнюка І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002462250 від 23 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа» (далі - позивач, ТОВ «Мережа») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення форми №0002462250 від 23 травня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ним було представлено для перевірки усі необхідні перевинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, які підтверджували реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Поліграфсистеми» та ТОВ «ВС Інвест», а тому вважає безпідставними та абсурдними висновки податкового органу викладені в акті перевірки.

Крім того, представник позивача зазначив, що ТОВ «Мережа» не може нести відповідальності за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагентів, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим.

З врахуванням вищенаведеного, представник ТОВ «Мережа» просив скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, з мотивів викладених в письмових запереченнях проти позову. Пояснила, що Тернопільська ОДПІ провела перевірку з дотриманням норм чинного законодавства та прийняла правомірне податкове повідомлення - рішення, а тому, вимоги позивача є безпідставними.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 29.04.2013 р. по 07.05.2013 р. старшим державним податковим ревізор-інспектором Тернопільської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Мережа" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «ВС Інвест» та ТОВ «Поліграфсистеми».

За результатами перевірки складено Акт № 2965/22-50/14033581 від 14.05.2013 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (надалі по тексту - ПК України), ТОВ «Мережа» завищено податковий кредит за жовтень 2012 року в сумі 3530,7 грн.

За розглядом акта перевірки від 14 травня 2013 року № 2965/22-50/14033581 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 23 травня 2013 року № 0002462250 яким ТОВ «Мережа» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4413,38 грн., в тому числі основного платежу 3530,7 грн. та штрафних санкцій 882,68 грн., застосованих з посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до вищестоящих податкових органів - Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області та Міністерства доходів і зборів України.

Однак, згідно рішень вищестоящих податкових органів про результати розгляду скарг платника податку податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року № 0002462250 залишено без змін, а скарги без задоволення, у зв'язку з чим відповідач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Податковий орган при проведенні перевірки нібито встановив, що операції з купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Мережа» порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання від ТОВ «ВС Інвест» та ТОВ «Поліграфсистеми» до ТОВ «Мережа», а тому прийшов до висновку, що ТОВ «Мережа» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди від ТОВ «ВС Інвест» та ТОВ «Поліграфсистеми».

З такими висновками податкового органу суд не погоджується та вважає їх безпідставними виходячи з наступного:

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зазначаючи в акті перевірки про порушення позивачем вищенаведених норм Податкового кодексу України, податковий орган жодним чином не зазначив в чому ж виявилось таке порушення. Крім того, Тернопільською ОДПІ не зазначено конкретної норми п.201.1 ст. 201 ПК України щодо невідповідності її вимогам податкових накладних наданих для перевірки.

Суд вважає, що факт реального виконання договірних правовідносин між ТОВ «Мережа» з однієї сторони та ТОВ «Поліграфсистеми» і ТОВ «ВС Інвест» з іншої підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними. Документами що підтверджують перевезення товару є долучені до матеріалів справи позивачем товарно-транспортні накладні. Товар, що постачався використовувався безпосередньо для здійснення господарської діяльності позивача.

Судом не приймаються до уваги твердження податкового органу з приводу того, що для перевірки не надано акти приймання-передачі товару, оскільки як вбачається з умов договорі поставки товару (а.с.41-44) факт поставки підтверджують підписані обидвома сторонами договору накладні. Накладні були надані як для перевірки та долучені до матеріалів справи.

Безпідставним суд вважає посилання податкового органу і на недодержання сторонами договорів умов Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені Постановами Державного арбітражного суду Союзу РСР від 15 червня 1965 року №П-6 і від 25 квітня 1966 року №П-7, оскільки згідно п. 1 Інструкцій, вони застосовуються у випадку коли не встановлені умови поставки продукції, а в договорах поставки чітко прописаний порядок поставки товару і його прийому по кількості та якості.

Як зазначалось вище, Тернопільська ОДПІ прийшовши до висновку про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Мережа» з однієї сторони та ТОВ «Поліграфсистеми» і ТОВ «ВС Інвест» з іншої, взяла до уваги висновки актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва «Про неможливість проведення звірки ТОВ «ВС Інвест», щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІСТ-Вест Торг» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012р. від 21.01.13 № 101/22-217/35122737 та акту «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Поліграфсистеми» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІСТ- Вест Торг» (код за ЄДРПОУ 37884049) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012р. від 21.01.13 № 100/22-217/37514607. Податковий орган врахував те, що даними актами нібито встановлено відсутність реального здійснення господарських, у зв'язку з непідтвердженням у ТОВ «ВС Інвест» об'єктів оподаткування податком на додану вартість з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Іст-Вест Торг» та відсутність реального здійснення господарських операцій у зв'язку з непідтвердженням у ТОВ «ПОЛІГРАФСИСТЕМИ» об'єктів оподаткування податком на додану вартість з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Іст-Вест Торг».

Суд не може приймати до уваги вищенаведені акти як належні та допустимі докази, які підтверджують нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Мережа» з однієї сторони та ТОВ «Поліграфсистеми» і ТОВ «ВС Інвест», виходячи з наступних обставин:

- даними актами було зафіксовано неможливість проведення звірки постачальників позивача та ТОВ «Іст-Вест Торг» і жодним чином не перевірялися та не аналізувалися будь-які документи по взаємовідносинах даних суб'єктів господарювання;

- даними актами встановлювалися факти відсутності продажу товару на ТОВ «Поліграфсистеми» та ТОВ «ВС Інвест» від ТОВ «Іст-Вест Торг» виключно у жовтні 2012 року, а яким чином (ймовірна) відсутність поставки на адресу контрагентів позивача саме в цьому періоді могла вплинути на поставку товару який міг бути придбаний раніше жовтня 2012 року, а проданий позивачу у жовтні 2012 року;

- крім того, даними актами не встановлено ланцюгу постачання товару (саме того товару який був придбаний ТОВ «Мережа» від ТОВ «Поліграфсистеми» та ТОВ «ВС Інвест») від ТОВ «Іст-Вест Торг» на ТОВ «Мережа».

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою - третьою і п'ятою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судом не здобуто а сторонами не надано рішення суду про визнання недійсними договорів та про вчинення договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) чи будь-яких інших документів по господарських операціях між ТОВ «Мережа» та ТОВ «Поліграфсистеми» та ТОВ «ВС Інвест», тому вважати їх недійсними не має жодної правової підстави.

Суд не погоджується з висновком податкового органу з приводу того, що на реальність здійснення господарських операцій впливає (можливе в даній справі) невиконання контрагентом своїх зобов'язань.

Так, Постановою Верховного Суду України від 1 червня 2010 р. № 10/82 визначено, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Позиція Верховного суду в даному випадку повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

В даному випадку з врахуванням вищенаведеного рішення Європейського суду з прав людини та керуючись ч.2 ст.8 КАС України суд при вирішення спору в вищенаведеній частині застосовує принцип верховенства права.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2008 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.05.2010 року №К-13115/10, від 25.05.2010 року № К-4867/07.

Суд при вирішенні даного спору, враховує те, що податковим органом не доведено недобросовісності ТОВ «Мережа», а вчиненні ним господарські операції з ТОВ «Поліграфсистеми» та ТОВ «ВС Інвест» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Згідно приписів частини 2 статті 71 КАСУ, яка регулює порядок доказування в адміністративному суді, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на останнього і у справах про визнання його правового акта протиправним і його скасування.

Крім того, судова практика Верховного суду України, вказує на те, що суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно могли мати місце у майбутньому.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0002462250 від 23 травня 2013 року є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби №0002462250 від 23 травня 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Мережа" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4 413, 38 грн., в т.ч. 3 530, 7 грн. - основний платіж та 882,68 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа" 114, 7 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 вересня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.