Ухвала

від 03.07.2013 по справі 6-45601св12

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2013 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Сімоненко В.М.

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Олійник А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Криворізька районна державна нотаріальна контора, Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_5, відділ Держкомзему в Криворізькому районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, відділу Держкомзему в Криворізькому районі Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який у подальшому неодноразово уточнював, і остаточно просив визнати за його матір'ю ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та батьком ОСОБА_8, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння по АДРЕСА_1, у якому кожному належить по 1/2 частці; встановити факт прийняття ним спадщини, яка відкрилася на майно ОСОБА_7; визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом належної ОСОБА_7 1/2 частки зазначеного домоволодіння, що складається з: жилого будинку літ. «А-1» жилою площею 52,6 кв.м, літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», гаражу літ. «Г», навісу літ. «Д», тимчасового навісу літ. «Е», тимчасового навісу літ. «Ж», тимчасового душу літ. «З», огорожі 1-4, замощення ІІ; визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1256 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1221884700020010075, розташованої за тією ж адресою.

Обґрунтовував позовні вимоги тим, що спірне домоволодіння побудували під час шлюбу його батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_7, тому домоволодіння є спільною сумісною власністю подружжя, в якому кожному з подружжя належало по 1/2 частці.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла. Спадкове майно, що складалося з 1/2 частки вказаного домоволодіння, він фактично прийняв, так як вступив у управління та володіння спадковим майном.

11 травня 2002 року ОСОБА_7 склала заповіт, згідно якого все її майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалося, і взагалі все те, на що вона матиме право на день її смерті, заповідає йому, але до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після смерті матері за заповітом він не звертався, оскільки вважав, що він фактично прийняв спадщину за законом.

Після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_8 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 та 24 березня 2011 року склав заповіт на користь останньої.

20 липня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Криворізької районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але у видачі свідоцтва відмовлено з посиланням на його заяву про відмову від спадщини.

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому після уточнень просила визнати за ОСОБА_7 і ОСОБА_8 право спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння по АДРЕСА_1 і визнати за кожним право на 1/2 частку; встановити факт прийняття ОСОБА_8 спадщини, яка відкрилася на майно ОСОБА_7; визнати за нею у порядку спадкування за заповітом право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,1256 га за цією ж адресою та земельну ділянку площею 2 га, розташовану на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1221884700-03-001-0299), і зобов'язати відділ Держкомзему в Криворізькому районі Дніпропетровської області зареєструвати на її ім'я право власності на зазначені земельні ділянки.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року, первісний та зустрічний позови задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності по 1/2 частці за кожним у праві спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з: жилого будинку літ. «А-1» жилою площею 52,6 кв.м, літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», гаражу літ «Г», навісу літ. «Д», тимчасового навісу літ. «Е», тимчасового навісу літ. «Ж», тимчасового душу літ. «З», огорожі 1-4, замощення ІІ.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після матері ОСОБА_7

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з: жилого будинку літ. «А-1» жилою площею 52,6 кв.м, літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», гаражу літ. «Г», навісу літ. «Д», тимчасового навісу літ. «Е», тимчасового навісу літ. «Ж», тимчасового душу літ. «З», огорожі 1-4, замощення ІІ, у порядку спадкування за законом майна ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частки вказаного домоволодіння у порядку спадкування за заповітом майна ОСОБА_8, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, у порядку спадкування за заповітом майна ОСОБА_8

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1256 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1221884700020010075.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1256 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1221884700020010075.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні первісного та зустрічного позовів у іншій частині відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить змінити рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року та скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року і постановити нове рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 1 липня 1967 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які є батьками ОСОБА_3, укладено шлюб.

На підставі рішення виконкому Криворізької районної ради Дніпропетровської області № 309 від 27 листопада 1987 року ОСОБА_8 видано свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалася із жилого будинку по АДРЕСА_2 та 1/2 частки домоволодіння по АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за законом майна ОСОБА_7 є її сини ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і її чоловік ОСОБА_8

11 травня 2002 року ОСОБА_7 склала заповіт, за яким все майно, яке їй буде належати на день смерті, заповіла ОСОБА_3

4 липня 2003 року ОСОБА_7 склала заповіт, за яким жилий будинок по АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_5, який прийняв спадщину, та 11 листопада 2004 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказаний жилий будинок.

ОСОБА_3 та ОСОБА_8 із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались.

26 грудня 2003 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено шлюб.

24 березня 2011 року ОСОБА_8 склав заповіт, за яким усе майно, яке йому буде належати на день смерті, заповів ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер.

Відповідно до ст. 22 КпШС Української PCP майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. А відповідно до ст. 28 цього ж Кодексу в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила книги шостої вказаного Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 544 ЦК Української РСР заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Згідно зі ст. ст. 548-549 ЦК Української РСР, чинного на час відкриття спадщини на майно ОСОБА_7, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР, чинного на час відкриття спадщини ОСОБА_7, при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК Української РСР вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Задовольняючи частково первісний і зустрічний позови, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги за законом фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, а саме проживали в спадковому будинку, здійснювали догляд за вказаним будинком, разом вели господарство, користувалися речами померлої, і дійшли вірного висновку про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/4 частку спірного домоволодіння.

Такий висновок судів попередніх інстанцій є обґрунтованим та таким, що відповідає положенням ст. ст. 529, 553, 548, 549 ЦК Української РСР.

Оскільки ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 у передбачений ст. 1270 ЦК України строк, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_4 права власності на 3/4 частки спірного домоволодіння та право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Новопільської сільської ради Криворізького району, у порядку спадкування за заповітом майна ОСОБА_8

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині зобов'язання відділу Держкомзему у Криворізькому районі зареєструвати на ім'я ОСОБА_4 право власності на землю, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що наявність судового рішення про визнання права власності на землю є підставою для реєстрації такого права.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 337 ЦПК України).

Встановивши з наданих сторонами доказів прийняття ОСОБА_3 протягом 6 місяців спадщини, що відкрилася на майно ОСОБА_7, суди правильно визнали за ним право власності на 1/4 частку спірного домоволодіння і дали оцінку його заяві про відмову від спадщини, складену 11 листопада 2004 року.

Доводи касаційної скарги у цій частині та зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи у цій частині допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення, і фактично зводяться до переоцінки доказів і незгодою заявника із висновками судів по їх оцінці, а такими повноваженнями суд касаційної інстанції не наділений.

Судами на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено в цій частині фактичні обставини справи та вірно застосовано норми матеріального права.

Задовольняючи частково первісний та зустрічний позов у частині вирішення вимог про визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1256 га по АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у зв'язку із набуттям ОСОБА_8 і ОСОБА_4 за цим рішенням суду права власності на домоволодіння у порядку спадкування, вони на підставі ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України набули і право власності на відповідні частки вказаної земельної ділянки.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Наказом радгоспу ім. К.Лібкнехта від 10 квітня 1980 року ОСОБА_8 виділена вказана земельна ділянка для будівництва жилого будинку із внесенням відповідного запису до земельно-шнурової книги.

Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_8 набув за державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі рішення Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 30 червня 2006 року № 49/2.

Суди, встановивши, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 не належала до спільної сумісної власності подружжя, передчасно дійшли висновку про визнання права власності за ОСОБА_3 на 1/4 частку земельної ділянки, а за ОСОБА_4 - на 3/4.

За змістом ст. 548 ЦК Української РСР з моменту відкриття спадщини вона є належною спадкоємцю, тому питання набуття ним права власності на спадкове майно регулюється законодавством, що є чинним на час відкриття спадщини.

Проте суди попередніх інстанції, вирішуючи питання набуття ОСОБА_3 права власності на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, помилково ототожнили час постановлення рішення у спорі між спадкоємцями з моментом набуття ними права на спадкове майно і вирішили спір у цій частині за нормами матеріального права, чинними на час вирішення спору у суді.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позову в цій частині, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. 214 ЦПК України, не визначився з характером спірних правовідносин та обсягом прав спадкодавця на момент смерті, не визначився із нормою матеріального права, що регулює спадкування вказаної земельної ділянки і не зКјясував обставини, що підлягають встановленню з урахуванням правовідносин сторін, дійшовши передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині з посиланням на ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції у цій частині без змін.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені судові рішення в частині вирішення вимог за первісним та зустрічним позовами щодо визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1256 га по АДРЕСА_1 не можна вважати законними й обґрунтованими відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України.

Оскільки допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судові рішення у зазначеній частині підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року в частині вирішення вимог за первісним та зустрічним позовами щодо визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1256 га скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У іншій частині рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М.Сімоненко

Судді: В.І.Амелін

Т.П.Дербенцева

С.О. Карпенко

А.С.Олійник