Постанова

від 12.09.2013 по справі 910/13159/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа№ 910/13159/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гордійченко В.М. - довіреність № 17/07-13 від 17.07.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Огурцова і Кузнєцов" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року

у справі № 910/13159/13 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово- промисловий концерн „Вітязь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Огурцова і

Кузнєцов"

про стягнення 15 940,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.07.2013 року, 15 991,64 грн. заборгованості за поставлений період з 18.05.2012 року по 24.08.2012 року за видатковими накладними товар, з яких 15 527,40 грн. основного боргу та 464,24 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року (повний текст рішення підписано 08.08.2013 року) позов з урахуванням уточнень позовних вимог задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 15 527,40 грн. боргу та 462,04 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Огурцова і Кузнєцов" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

ТОВ „Фінансово-промисловий концерн „Вітязь" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Огурцова і Кузнєцов" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року для розгляду справи № 910/13159/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 12.09.2013 року.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представники відповідача в судове засідання, яке відбулося 12.09.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року про порушення провадження у справі у відповідності до ст.ст. 64, 87 та 98 ГПК України 02.09.2013 року в межах триденного строку було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою: 01030, м. Київ, вул. Гончара, 86-А, оф. 13.

Згідно із п. 4.1.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п. 4.2. вищевказаних нормативів, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на наведене, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року про порушення провадження у справі, яку було відправлено 02.09.2013 року з м. Києва мало бути доставлено в м. Київ не пізніше 06.09.2013 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів виходить з того, що представник відповідача мав можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Огурцова і Кузнєцов" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.09.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Огурцова і Кузнєцов" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем було поставлено згідно з рахунками-фактури: № БСФ-597 від 15.05.2012 року, № БСФ-834 від 27.06.2012 року, № БСФ-911 від 11.07.2012 року, № БСФ-1068 від 08.08.2012 року, № БСФ-1088 від 14.08.2012 року, № БСФ-1131 від 22.08.2012 року, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на загальну суму 49 877,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № ЦРН-001314 від 13.07.2012 року, № ЦРН-001671 від 23.08.2012 року, № ЦРН-001613 від 16.08.2012 року, № ЦРН-000935 від 18.05.2012 року, № ЦРН-001544 від 09.08.2012 року, № ЦРН-001197 від 27.06.2012 року, які підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками юридичних осіб.

Крім того, факт доставки та отримання товару відповідачем також підтверджується товарно-транспортними накладними № ЦТТР-00153 від 18.05.2012 року, № ЦТТР-00493 від 23.08.2012 року, № ЦТТР-00428 від 09.08.2012 року, № ЦТТР-00458 від 16.08.2012 року, № ЦТТР-00309 від 13.07.2012 року, № ЦТТР-00257 від 27.06.2012 року

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вищезазначені накладні оформлені відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення „Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу відповідач, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 34 350 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 15 527,40 грн.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України, виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки позивач поставив відповідачу товар згідно видатковими накладними зазначеними вище, а відповідачем вказаний товар було прийнято.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідач, як покупець, не виконав свої зобов'язання за усним договором перед позивачем, як продавцем, в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений згідно видаткових накладних товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 15 527,40 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару не надав, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості і розмірі 15 527,40 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 464,24 грн., нараховані окремо за кожним неоплаченим рахунком-фактурою станом на 27.07.2013 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що наданий позивачем розрахунок суми 3% річних є не обґрунтованим, оскільки нарахування річних було здійснено позивачем з урахуванням строків оплати, визначених у рахунках-фактури, проте, правомірним є нарахування 3% річних за порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, з врахуванням приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, тобто з наступного дня від дати отриманого та неоплаченого відповідачем товару.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно видаткових накладних товар в розмірі 15 527,40 грн., провівши відповідні розрахунки 3% річних окремо за кожною видатковою накладною по 27.07.2013 року (включно) та з урахуванням 366 днів у 2012 році, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 464,24 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 462,04 грн.

У своїй апеляційні скарзі скаржник посилається лише на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 22, ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 01.08.2013 року не відклав розгляд справи та розглянув справу у відсутність уповноваженого представника відповідача, який не був повідомлений належним чином про час та місце слухання справи.

Однак вищевказані твердження позивача спростовуються матеріалами справи та відхиляються колегією суддів з огляну на наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року було порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 01.08.2013 року.

Однак, представник відповідача в судове засідання 01.08.2013 року не з'явився, вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

У відповідності з положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" від 15.03.2007 року № 01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року про порушення провадження у справі було надіслано відповідачу за адресою зазначеною в ЄДР: 03186, м. Київ, б-р Чоколівський, 19.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач про час, дату та місце розгляду справи в суді першої інстанції повідомлявся належним чином.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів було достатньо для вирішення спору по суті. Неявка представника відповідача в судове засідання 01.08.2013 року не перешкоджала розгляду справи, а відтак місцевий господарський суд правомірно розглянув справу відповідно до положень статті 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, за наявними в ній матеріалами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Огурцова і Кузнєцов" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року у справі № 910/13159/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року у справі № 910/13159/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/13159/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 17.09.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.