Рішення

від 10.09.2013 по справі 904/5341/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.13р. Справа № 904/5341/13

За позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в особі Криворізького гірничоелектромеханічного технікуму Державного вищого навчального закладу "Криворізького технічного університету", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 619 435,39 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: Кожемятов К.М. - довіреність № 4235/01 від 08.08.2013р.;

від відповідача: Хлобистова Л.Ю. - довіреність №426 від 27.08.2013р.

Суть спору:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в особі Криворізького гірничоелектромеханічного технікуму Державного вищого навчального закладу "Криворізького технічного університету" (далі - відповідач) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 470 090,98 грн., 18 923,05 грн. - 3 % річних, 97 515,00 грн. - пені, 32 906,36 грн. - 7% штрафу. Судові витрати по справі позивач просить покласти на відповідача. На стадії порушення провадження у справі винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 255 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.01.2011 року в частині своєчасної та повної оплати теплової енергії у період з листопада 2011 р. по січень 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнає частково, вказує на те, що нарахування пені за період з 21.12.2011 р. по 28.03.2013 р. є не тільки неправомірним, а також скінчився строк, щодо стягнення такого виду штрафних санкцій. А також штрафні санкції у розмірі 7 % від суми основного боргу відповідно до п.7.2.7 Договору № 255 стягуються за прострочення понад 30 днів, тобто з 01.02.2012 року. Строк позовної давності щодо стягнення штрафу скінчився 01.02.2013 р., тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо нарахування пені та штрафу. Також відповідач подав до суду 05.09.2013 р. заяву щодо застосування строків позовної давності щодо пені , який скінчився 21.06.2013 р. та 7% штрафу , який скінчився 21.01.2013 р.

У судових засіданнях 28.08.2013 р., 05.09.2013 р. оголошувалася перерва до 05.09.2013 р. до 10.09.2013 р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2011 року між державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (Теплопостачальна організація - Продавець) та Криворізьким гірничоелектромеханічним технікумом Державного вищого навчального закладу "Криворізького технічного університету" (Споживач - Покупець) був укладений договір № 255 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Теплопостачальна організація - Продавець бере на себе зобов'язання постачати Споживачу - Покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач - Покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Сторони зобов'язуються керуватись цим договором, чинним законодавством України та наступними правовими нормативно-технічними документами: Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", "Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж" ГКД 34-20.507-2003, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою КМУ №1198 від 03.10.1997 року, рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №295 від 13.10.2010 року (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року.

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2011 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 10.1., 10.3. Договору).

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж Теплопостачальної організації - Продавця та Споживача - Покупця або за домовленістю сторін в іншому місці

У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень по опаленню та гарячому водопостачанню з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 5.1. Договору).

На виконання умов договору № 255 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.01.2012 року сторони підписали акти здачі - прийняття послуг № 0089 від 30.12.2011 року на суму 389159,72 грн., № 0089 від 30.12.2012 року на суму 389159,72 грн., всього за вказаний період на суму 778319,44 грн.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календаринй місяць. У споживачів , що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді. Різниця між сплаченою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 20-го числа місяця , наступного за розрахунковим(п.п. 6.1., 6.2., 6.5 Договору).

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" зазначає, що Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет" в особі Гірничо- електромеханічного технікуму Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" здійснило часткову оплату теплової енергії, заборгованість за період з листопада по січень 2012 року складає 470 090,98 грн.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору № 255 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.01.2011 року в частині своєчасної та повної оплати послуг теплопостачання у період з листопада 2011 р. по січень 2012 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позовні вимоги позивача стосуються стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за договором № 255 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.01.2011 року за період з листопада 2011 р. по січень 2012 року у сумі 470 090,98 грн.

З огляду на приписи п.п. 6.1., 6.2 , 6.5 Договору строк оплати наданих послуг за спірний період (з листопада по 2011 р. по січень 2012 року) є таким, що настав.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2.7 Договору за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

На підставі п. 7.2.2. Договору, позивач нарахував відповідачу 97 515,00 грн. (загальний період нарахування з 21.12.2011 р. по 17.05.2013 р. та 32 906,36 грн. - 7 % штрафу.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки зобов'язання перед ДП "Криворізька теплоцентраль" за листопад 2011 р. виникло 21.12.2011 року, Позивач має право нараховувати пеню за кожен день прострочення починаючи з зазначеної дати та припиняє її нарахування через 6 місяців, тобто 21.06.2012 р.

Право на стягнення штрафу у розмірі 7% від суми основного боргу, відповідно до п. 7.2.7 Договору (за прострочення понад 30 днів), виникло з 21.01.2012 р.

Частиною 1 статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки відповідачем заявлено (у відзиві на позов) клопотання про застосування строку позовної давності і судом встановлено, що строк позовної давності по стягненню пені та 7% штрафу сплив (пені - 21.12.2012 р., 7% штрафу - 21.01.2013 р.), суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Позивачем здійснено нарахування на суму основного боргу за період з 21.12.2011 р. по 17.05.2013 р. суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 18 923,05 грн. Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає його вірним і таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві просив з метою забезпечення позову винести ухвалу та накласти арешт на рахунки та майно відповідача.

В обґрунтування цього позивач послався на те, що відповідач проводить господарську діяльність, за яку отримує кошти та ухиляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем . Ігнорування відповідачем вимог позивача про виконання умов договору свідчить про ухилення від виконання зобов'язань і у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та банківські рахунки відповідач може суттєво ускладнити виконання рішення суду або наявність зробити його неможливим у майбутньому.

У відповідності до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог прокурора.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, вимога про накладення арешту на майно та рахунки відповідача повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з'ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Як вбачається зі змісту вимоги про накладення арешту на рахунки та майно відповідача, відповідних доказів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на них, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про накладення арешту на рахунки та майно відповідача, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 470 090,98 грн. - заборгованості, 18 923,05 грн. - 3 % річних, а в частині стягнення з відповідача 97 515,00 грн. - пені та 32 906,36 грн. - 7% штрафу відмовляє, на підставі п. 3 ст. 267 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в особі Криворізького гірничоелектромеханічного технікуму Державного вищого навчального закладу "Криворізького технічного університету" (50096, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 37 "Г", код ЄДРПОУ 37861959) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) 470 090,98 грн. (чотириста сімдесят тисяч дев'яносто грн. 98 коп.) - заборгованості, 18 923,05 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять три грн. 05 коп.) - 3 % річних, 9 780,28 грн. (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят грн. 28 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до статті 84 ГПК

України "16 " вересня 2013 р.