Рішення

від 10.09.2013 по справі 910/12180/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12180/13 10.09.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до дочірнього підприємства "Профорієнтир С.С"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2"

про стягнення 99 075,32 грн.

Представники сторін:

від позивача: Березова І.Г.- представник за довіреністю № 139 від 01.07.2013 року;

від відповідача: Двірник В.Г. - директор, відповідно до наказу № 36-К від 01.10.2010 року;

від третьої особи: не з'явився.

Встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до дочірнього підприємства "Профорієнтир С.С" про стягнення 99 075,32 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.07.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та дочірнім підприємством "Профорієнтир С.С" (абонент за договором) укладено договір № 07554/5-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а відповідач зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року у відповідача виникла заборгованість за отримані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 88 639,52 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до суду з вимогою про стягнення з дочірнього підприємства "Профорієнтир С.С" заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 88 639,52 грн., 3 % річних в сумі 2 423,53 грн., інфляційних витрат в розмірі 131,82 грн., штрафу в розмірі 4 431,98 грн. та пені в розмірі 3 448,47 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/12180/13 та призначено розгляд справи на 16.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року залучено до участі у справі об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 10.09.2013 року.

В судове засідання 10.09.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з дочірнього підприємства "Профорієнтир С.С" заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 88 639,52 грн., 3 % річних в сумі 2 423,53 грн., інфляційних витрат в розмірі 131,82 грн., штрафу в розмірі 4 431,98 грн. та пені в розмірі 3 448,47 грн., а також 1 981,51 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 24543041.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства..

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 затверджено «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

25.07.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та дочірнім підприємством "Профорієнтир С.С" (абонент за договором) укладено договір № 07554/5-10 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

У відповідності до положень п 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол від 20.12.2010 року, визначено, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачеві) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати і своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися, порядку і користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 правил користування.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2).

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. За твердженням представника позивача відповідачу надаються послуги - як споживачу 11 групи.

Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374. рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, відносно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 88 639,52 грн. за надані в період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується наявними матеріалах справи копіями актів про зняття показників водолічильників, розшифровок рахунків абонента та дебетово-інформаційних повідомлень.

Відповідно п. 2 Приміток Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 року, у розрахунках за послуги з водовідведення кількість стічних вод приймається рівною загальній кількості спожитої холодної та гарячої води.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Твердження відповідача про те, що з 01.10.2011 року договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07554/5-10 від 25.07.2007 року розірвано в порядку передбаченому п. 7.3. договору не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до положень розділу 7 договору, договір може бути розірвано у випадках передбачених чинним законодавством, за згодою сторін або у судовому порядку. Відповідачем не надано суду доказів згоди позивача на розірвання договору чи доказів розірвання договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07554/5-10 від 25.07.2007 року в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07554/5-10 від 25.07.2007 року в період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року у відповідача перед позивачем в сумі 88.639,52 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 448,47 грн. нараховану за період з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року, штраф в розмірі 4 431,47 грн., 3 % річних в розмірі 2 423,53 грн. нарахованих за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року та інфляційні витрати в розмірі 131,82 грн. нарахованих за період з 01.04.2011 року по 31.01.2013 року.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовилися сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника (п. 4.6. договору).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нараховано пеню за період з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року, без урахування положень п. 4.2. договору, а саме невірно визначено період нарахування пені. Таким чином, судом здійснено перерахунок пені за період з 22.06.2012 року по 31.03.2013 року, відповідно до якого суми пені складає 2 653,97 грн. Вимоги позивача про нарахування відповідачу пені у період з 01.05.2011 року по 21.06.2013 року, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат за період з 01.04.2011 року по 31.01.2013 року:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.04.2011 - 30.04.2011 5207.22 1.013 67.69 01.05.2011 - 31.05.2011 3260.76 1.008 26.09 01.06.2011 - 30.06.2011 4029.91 1.004 16.12 01.07.2011 - 31.07.2011 3421.84 0.987 -44.48 01.08.2011 - 31.08.2011 2567.22 0.996 -10.27 01.09.2011 - 30.09.2011 2944.45 1.001 2.94 01.10.2011 - 31.10.2011 4548.37 1.000 0.00 01.11.2011 - 30.11.2011 3902.76 1.001 3.90 01.12.2011 - 31.12.2011 2785.78 1.002 5.57 01.01.2012 - 31.01.2012 4333.45 1.002 8.67 01.02.2012 - 29.02.2012 2870.64 1.002 5.74 01.03.2012 - 31.03.2012 3440.46 1.003 10.32 01.04.2012 - 30.04.2012 5157.18 1.000 0.00 01.05.2012 - 31.05.2012 3747.72 0.997 -11.24 01.06.2012 - 30.06.2012 3744.08 0.997 -11.23 01.07.2012 - 31.07.2012 3016.12 0.998 -6.03 01.08.2012 - 31.08.2012 3424.06 0.997 -10.27 01.09.2012 - 30.09.2012 4748.32 1.001 4.75 01.10.2012 - 31.10.2012 3081.55 1.000 0.00 01.11.2012 - 30.11.2012 3972.78 0.999 -3.97 01.12.2012 - 31.12.2012 4711.37 1.002 9.42 01.01.2013 - 31.01.2013 4985.48 1.002 9.97 Всього: 73,69 Таким чином вимоги про нарахування відповідачу індексу інфляції в розмірі 58,13 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07554/5-10 від 25.07.2007 року в розмірі 88 639,52 грн. суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2 423,53 грн. та штрафу в розмірі 4 431,98 грн. за розрахунком позивача, а також інфляційних витрат в розмірі 73,69 грн. та пені в розмірі 2 653,97 грн. за розрахунком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Профорієнтир С.С." (02091, м. Київ, вул. Славгородська, 8, кв. 63, ідентифікаційний код 25406950) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу 88 639 (вісімдесят вісім тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 52 коп., пеню в розмірі 2 653 (дві тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 97 коп., штраф в розмірі 4 431 (чотири тисячі чотириста тридцять один) грн. 98 коп., три проценти річних в розмірі 2 423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 53 коп. та інфляційні витрати в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 69 коп., а також судовий збір в розмірі 1 964 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 45 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.09.2013 року

Суддя С.М. Мудрий