Рішення

від 18.09.2013 по справі 362/610/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/610/13-ц Головуючий у І інстанції Жук М.В. Провадження № 22-ц/780/4167/13 Доповідач у 2 інстанції Лащенко Категорія 44 18.09.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів: Гуль В.В., Данілова О.М.

при секретарі Цицюрському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Васильківського міжрайонного прокурора Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2013 року у справі за позовом заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання договорів і державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними та скасування державної реєстрації ,-

встановила:

У січні 2013 року заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області звернувся в суд в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання договорів і державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними та скасування державної реєстрації.

Позов мотивував тим, що ОСОБА_2 на підставі рішення Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області від 14 березня 2001 року отримав у власність земельну ділянку площею 6,90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 206683 від 19 квітня 2001 року ця земельна ділянка складається з двох частин: площею 6,74 га та площею 0,16 га.

31 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 набув права власності на вказану земельну ділянку.

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2005 року № 719 змінено цільове призначення указаних земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства. На підставі цього розпорядження на ім'я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 501857.

11 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про зміни до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 жовтня 2005 року, яким викладено пункт 1.2 цього договору в наступній редакції «цільове призначення (використання) земельної ділянки ведення особистого селянського господарства».

В подальшому на підставі вказаного договору купівлі-продажу та внесених до нього змін , ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на спірні земельні ділянки серії ЯГ№ 182211, в якому цільове призначення земельних ділянок визначено для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки в порушення вимог закону із заявою про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок звертався ОСОБА_2, якій після укладення з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельних ділянок від 31 жовтня 2005 року вже не був власником цих земельних ділянок, на момент укладення цього договору діяла заборона відчуження земельних ділянок товарного сільськогосподарського виробництва, прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2005 року № 719; визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 30 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, договір про внесення змін до договору купівлі-продажу, укладений 11 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №182211, виданий на ім'я ОСОБА_1, недійсними.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2013 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Васильківський міжрайонний прокурор Київської області просить суд скасувати рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих відносин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва та договір про внесення до нього змін щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на ведення особистого селянського господарства, а також розпорядження Васильківської районної державної адміністрації, яким змінено цільове призначення земельної ділянки, яка продана відповідачем, відповідає вимогам цивільного та земельного законодавства.

З такими висновками не може погодитися колегія суддів, оскільки суд першої інстанції не дав належну оцінку зібраним по справі доказам та неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування

наслідків його недійсності, а також вимога про застосування

наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як

однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою,

права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області від 14 березня 2001 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 6, 90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що складається з двох земельних ділянок площею 6.74 га та 0,16 га, про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 206683 (а.с. 12-13).

31 жовтня 2005 року між ОСОБА_2. від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за яким ОСОБА_2 продає, а ОСОБА_1 купує земельну ділянку площею 6.90 га розташовану на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області.

У п. 1.2 нього договору зазначено, що цільове призначення (використання) земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У п. 1.4 договору вказано, що земельна ділянка, що є предметом цього договору, належить продавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії Р1 № 206683, виданого Крушинською сільською радою Васильківського району Київської області 19 квітня 2001 року.

Продаж земельної ділянки вчинено за 350 000 грн., які отримані продавцем до підписання договору.

Згідно із п. 3.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти земельну ділянку, яка продається після події, в результаті якої у відношенні земельної ділянки, що продається перестане діяти пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачалося, що громадяни та юридичні особи, які мають в власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також власники земельних часток (паїв) не вправі до 01 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї).

Незважаючи на встановлений у державі мораторій відчуження земельних ділянок та укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 29 грудня 2005 року змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 11 січня 2006 року внесли зміни до попередньо укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до яких пункт 1.2 виклали в такій редакції: цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим

законам України, які приймаються відповідно до Конституції України

та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією

України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших,

крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів,

прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням того, що розпорядження про зміну цільового призначення ухвалено після укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, фактично воно було підставою для відчуження земельної ділянки в порушення вимог пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 20 Земельного кодексу України, воно суперечить інтересам держави і суспільства, таке розпорядження органу виконавчої влади є незаконним і підлягає скасуванню.

Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки та внесені до нього зміни укладено з порушенням вимог п. 15 Перехідних положень ЗК України, зміст такого правочину суперечить інтересам держави і суспільства, вказані договори необхідно визнати недійсними, а також і Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі вказаних договорів.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Васильківського міжрайонного прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання договорів і державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними та скасування державної реєстрації задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 29 грудня 2005 року № 719.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 31 жовтня 2005 року, зареєстрований у Єдиному державному реєстрі за № 2-5907.

Визнати недійсним договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 січня 2006 року, зареєстрований в Єдиному державному реєстрів за «№ 2-10.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельні ділянку серії ЯГ № 182211, виданий на ім.»я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6, 74 га (кадастровий номер 3221484000:06:018:0003) і земельну ділянку площею 0, 16 га (кадастровий номер 3221484000:07:004:0001) та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий збір на користь держави по 114 грн. 70 коп. з кожного.

Рішнення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді