Рішення

від 29.08.2013 по справі 908/2438/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/72/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2013 Справа № 908/2438/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний берег" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 14);

про стягнення суми,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Дігтяренко В.С., довіреність № 4 від 01.04.2013 р.;

від відповідача: Глубоких І.В., довіреність № б/н від 26.02.2013 р.;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний берег" заборгованості за договором №700 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 14.06.2012 р. у розмірі 15350,05 грн., у тому числі: 8457,40 грн. основного боргу та 6892,65 грн. пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 526, 530, 549, 550, 611, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 275 Господарського кодексу України та на умови укладеного сторонами договору. Вказує, що поставлена позивачем на виконання умов договору теплова енергія за період: з січня 2013 р. по травень 2013 р., включно, відповідачем не сплачена, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 8457,40 грн. Зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені, яка за розрахунком позивача склала 6892,65 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2438/13, присвоєно справі номер провадження № 30/72/13, розгляд якої призначено на 08.08.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

У судовому засіданні 08.08.2013 р. судом оголошувалась перерва до 29.08.2013 р.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.2013 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позову та додаткових поясненнях № 2245 від 22.08.2013 р.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що відповідач неодноразово звертався до позивача з питанням відключити приміщення від системи теплопостачання, але відповіді не отримував. Влітку 2012 року відповідач самостійно відключився від теплопостачання, про що неодноразово ставив до відома позивача та пропонував йому розірвати спірний договір.

В підтвердження цього факту 11 вересня 2012 року ТОВ "Керуюча компанія «КомЄнерго-Бердянськ", на балансі якого знаходиться будинок, склало акт обстеження нежитлового приміщення ТОВ "Южний берег", яким встановлено факт самовільного від'єднання від мережі опалення житлового будинку. Також, представниками цієї же компанії 19.09.2012 року був складений акт, яким встановлено, що стояки системи центрального опалення будинку, яки проходять по нежитловому приміщенню заізальовані та зациркульовані. Оскільки у товариства було відсутнє письмове погодження на відключення від системи опалення 22 квітня 2013 р. був складений протокол № 87 про адміністративне правопорушення. 24.04.2013 року Адміністративною комісією винесено постанову № 214 про накладання адміністративного стягнення. Штрафні санкції були сплачені відповідачем в повному обсязі. Вказує, що на замовлення відповідача в липні 2013 року ТОВ "Бердянськгражданпроект" зробило розрахунок тепловтрат та споживання для нежитлового приміщення магазину в висновках до якого зазначено, що "из-за проведенного отключения работоспособность системи не нарушена". Відповідно до розрахунку ТОВ "Бердянськгражданпроект" приєднане теплове навантаження за період з січня 2013 року по квітень 2013 року склала 330 ккал/час. Вартість за цей період теплової енергії склала 310,83 грн. Що стосується абонплати за травень 2013 року, відповідач вважає, що то договір № 700 закінчив свою дію 01 травня 2013 року. Продовжувати термін його дії відповідач не бажає і відповідно до п. 8.1. цього договору заздалегідь поставив позивача до відома. Виходячи з вищевикладеного просив у позові відмовити.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 29.08.2013 р. справу розглянуто в межах строку, передбачено ст.69 ГПК України, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Між Публічним акціонерним товариством "Бердянське підприємство теплових мереж" (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Южний берег" (споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 700 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 14.06.2012 р. (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору, постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів споживача, а останній одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору, затверджених тарифів та виставленого рахунку.

Згідно п. 2.1 договору, постачальних зобов'язаний забезпечити в опалювальний період безперебійний відпуск теплової енергії споживачу, що відповідає діючим нормам та правилам. Постачальник має право здійснювати перевірку роботи приладів обліку витрачання теплової енергії споживача та знімати показання приладів (п. 2.2.2. договору).

Показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів-претензій споживача до постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем (п. 2.2.5 договору).

Пунктом 3.1.1. договору визначено, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату в строки встановлені договором, на підставі виставлених рахунків, за тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Споживач має право одержувати інформацію щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором (п.3.2.1 договору).

Споживач має право зменшувати витрати теплової енергії не більш ніж на 10 відсотків від проектного при умові письмового попередження постачальника за три робочі дні (п. 3.2.4. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, кількість теплової енергії, відпущеної споживачеві, визначається розрахунковим способом, на підставі Правил користування тепловою енергією.

Згідно з п. 4.2. договору, у разі встановлення приладів обліку теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії визначається згідно з показами приладів. Проектування та встановлення приладів обліку теплової енергії виконується організацією, котра має відповідну ліцензію. Встановлення приладів обліку виконується згідно до проекту, узгодженого з постачальником на межі балансової приналежності.

У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової приналежності, до показань приладів обліку додаються втрати на ділянці теплових мереж, котрі знаходяться на балансі споживача, від межи балансовій приналежності до місця встановлення приладів обліку.

Відповідно до п.4.6 договору розрахунки за теплову енергію проводяться за діючими на день оплати тарифами (цінами).

Тарифи встановлені на день укладення договору рішенням виконкому Бердянської міської ради № 95 від 14 лютого 2012 року. «Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" для бюджетних організацій та інших споживачів".

Тариф на теплову енергію з 1 березня 2012 року становитиме:

- плата за 1гКал спожитої теплової енергії(в опалювальний період) становить 717,16грн. /з ПДВ/ ;

- плата за приєднане теплове навантаження в місяць протягом року (абонентська плата) за 1 тис. ккал/годину становить 52,34 грн. /з ПДВ/.

Кількість і вартість теплової енергії, зазначені у договорі, є орієнтовними (розрахунковими) і можуть змінюватися залежно від фактичної температури зовнішнього повітря, тривалості опалювального періоду та тарифів, затверджених в установленому порядку (п.4.7. договору).

Пунктом 4.9. договору визначено, що рахунок-акт виконаних робіт виписується до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.10. договору оплата проводиться споживачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Умови даного договору розповсюджуються на відносини, що виникли з 01.05.2012 року і діють до 30.04.2013 року та вважаються пролонгованими на наступний рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення цього договору або перегляд його умов (п. 8.1. договору).

Розірвання договору не звільняє споживача від обов'язків повної оплати за спожиту теплову енергію (п.8.2. договору).

Судом встановлено, що у період з січня 2013 р. по травень 2013 р., включно, позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 8457,40 грн. (з яких: 6231,40 грн. - теплова енергія, 2226,00 грн. - абонплата), що підтверджується помісячними рахунками-актами виконаних робіт за вказаний період (копії долучені до матеріалів справи). Зазначені рахунки-акти отримані відповідачем, проте жодним чином не сплачені.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом з метою захисту своїх прав, визначених чинним законодавством.

Станом на день звернення позивача до суду, відповідач суму боргу не сплатив.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний берег" заборгованості за договором № 700 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 14.06.2012 р. у розмірі 15350,05 грн., у тому числі: 8457,40 грн. основного боргу та 6892,65 грн. пені. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-15 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-15 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Частинами 1 та 2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З огляду на вищенаведені норми Закону, суд вважає, що договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 700 від 14.06.2012р. за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами .

Матеріалами справи підтверджується, що свої зобов'язання за договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу за період з січня 2013 р. по травень 2013 р. постачалась теплова енергія, що підтверджується рахунками-актами виконаних робіт на загальну суму 8457,40 грн.:

№ 700 від 31.01.2013 р. на суму 2643,30 грн.,

№ 700 від 28.02.2013 р. на суму 2253,16 грн.,

№ 700 від 31.03.2013 р. на суму 2247,42 грн.,

№ 700 від 30.04.2013 р. на суму 868,32 грн.,

№ 700 від 31.05.2013 р. на суму 445,20 грн.

Рахунки-акти виконаних робіт за спірний період направлялись позивачем на адресу відповідача, що підтверджується належним чином завіреними копіями списків згрупованих відправлень, які містяться в матеріалах справи (а.с. 72-76).

Пунктом 2.2.5. договору передбачено, що показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів-претензій споживача к постачальнику за поточний місяць до 5-го числа наступного за звітним місяцем.

Судом встановлено, що споживачем (відповідачем у справі ) вказані вище рахунки-акти виконаних робіт не підписані, проте і актів-претензій щодо даних, зазначених у рахунках-актах від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 4.11. договору, на вимогу постачальника проводиться обов'язкова звірка взаємних розрахунків за використану теплову енергію з оформленням акту-звірки взаєморозрахунків. Споживач зобов'язаний представити постачальникові мотивовані заперечення. При неотриманні постачальником підписаного акту звірки взаєморозрахунків або мотивованого (з додатком доказів) заперечення в 10-денний термін з моменту отримання акту-звірки споживачем, даний акт звірки взаєморозрахунків вважається узгодженим споживачем в редакції постачальника і юридично підтверджує дійсний стан розрахунків між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 4.11. договору, позивачем було направлено на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків за спірний період, згідно якого борг відповідача становить саме 8457,40 грн. Направлення акту підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих відправлень з відтиском поштового штемпелю від 26.07.2013 р.

Листом за вих. № 34 від 02.08.2013 р. відповідач 05.08.2013 р. повернув на адресу позивача вказаний вище акт звірки із зазначенням в ньому іншої суми боргу, що здійснена відповідачем самостійно згідно розрахунку ТОВ "Бердянськгражданпроект".

Оскільки відповідачем не дотримано вимог п. 4.11. договору, а саме не підписано наданий позивачем акт звірки в його редакції, а натомість, самостійно зазначено в акті інші суми, враховуючи відсутність від відповідача вмотивованих заперечень з приводу нарахувань з доказами на їх підтвердження, суд констатує достатність підстав вважати, що вказаний акт звірки є узгодженим сторонами та підтверджує дійсний стан розрахунків між ними.

Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за рахунками-актами за період з січня 2013 р. по травень 2013 р., включно, яку всупереч умовам договору та вимог закону, відповідач не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 8457,40 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Факт заборгованості відповідача в сумі 8457,40 грн. позивачем документально підтверджений та обґрунтований.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 8457,40 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6892,65 грн. пені.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 611 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 5.3.4. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг, Споживач сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 1,0% за кожен день прострочення платежу, але не більше ніж 100% суми заборгованості. Пеня нараховується за шість останніх місяців, що передують даті подання позову до суду.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого Закону, а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до таких правовідносин не застосовуються.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 6892,65 грн. пені.

Заперечення відповідача про те, що у нього відсутній обов'язок сплачувати послуги з теплопостачання у зв'язку з переобладнанням шляхом демонтування системи опалення у приміщенні, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 31.10.2007р. №1268) передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. № 4 (із змінами внесеними наказом від 06.11.2007р. №169) передбачено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з вказаним Порядком у разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж, але для вирішення цього питання споживач має звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії при органі виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

За вимогами п. 2.1, п.п. 2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 зазначеного Порядку споживач звертається в комісію для отримання дозволу і саме комісія приймає рішення щодо надання дозволу на відключення від мереж ЦО, чи про відмову у його наданні. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Сторони в договорі обумовили, що позивач зобов'язаний забезпечити в опалювальний сезон безперебійний відпуск теплової енергії, на підставі проектних теплових навантажень, наданих відповідачем (п.2.1.1, п.1.4), а відповідач зобов'язався одержувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов договору (п. 1.1)

Крім цього п. 3.1.11 Договору зазначено що споживач зобов'язаний забезпечити безперешкодне проходження теплоносія та відсутність завоздушування власної системи.

Пунктом 40 Правил № 1198 передбачений обов'язок споживача погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії, повідомити про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору та не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди).

При цьому, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ним виконувались дії, визначені законодавством щодо відключення від центральної системи опалення. Зміни в договір сторонами в установленому законодавством та договором порядку не вносились. Зміна параметрів максимального теплового навантаження без відповідних розрахунків та внесення змін до договору в односторонньому порядку не відповідає приписам Правил користування тепловою енергією.

Як свідчать матеріали справи, 13.09.2012 року позивач отримав від відповідача лист №14 від 12.09.2012 року, в якому останній просив не нараховувати оплату за послуги теплопостачання з 01.10.2012 року у зв'язку з відключенням приміщення відповідача, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Шаумяна,14/2 від центральної системи опалення. Крім цього, в листі відповідач посилався на неякісні отримані послуги та неможливість сплачувати за послуги теплопостачання.

Листами №18 від 16.10.2012 р., № 23 від 20.12.2012 р., № 15 від 05.04.2013 р. та № 28 від 27.06.2013 р., відповідач звертався до позивача з проханням не нараховувати оплату за послуги теплопостачання, не направляти рахунки за ці послуги та повідомляв, що договір не може бути пролонгованим і припиняє свою дію.

Приписами ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Листом № 15 від 05.04.2013 р. позивачем, за результатами розгляду вищевказаних листів відповідача, надана відповідачу вмотивована відповідь про відсутність правових підстав вважати спірний договір припиненим. Зазначено, що розірвання договірних відносин між сторонами нерозривно пов'язано з відключенням на законних підставах від внутрішньо будинкової мережі теплопостачання. Повідомлено, що сам факт відсутності приладів опалення не може слугувати підставою для припинення дії договору.

Відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Повідомлення відповідача про небажання продовжувати дію спірного договору та припинення його дії, щодо якого була відмова позивача, не потягло за собою жодних правових наслідків, що пов'язані із припиненням договору у зв'язку з його розірванням. Пунктом 8.1. договору визначено, що розбіжності та спори, які можуть виникнути щодо тлумачення і застосування договору або у зв'язку з ним, вирішуються сторонами шляхом проведення переговорів і консультацій. У разі неможливості досягти згоди сторонами у процесі переговорів і консультацій, такий спір вирішується у судовому порядку згідно чинного законодавства (п. 6.2. договору).

У зв'язку з тим, що досягнення згоди про розірвання договору не було, відповідач не звертався до господарського суду з вимогою про розірвання спірного договору, спірний договір є діючим.

Суд зазначає, що Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у справі № 908/647/13-г за позовом ПуАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" до ТОВ "Южний берег" по стягнення заборгованості за спірним договором, але за інший період, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2013 р., досліджені та встановлені юридичні факти щодо вказаних вище заперечень відповідача. А отже, згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, вони не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Заперечення відповідача, що стосуються здійсненого на його замовлення в липні 2013 року ТОВ "Бердянськгражданпроект" розрахунку тепловтрат та споживання для нежитлового приміщення магазину, згідно якого приєднане теплове навантаження за період з січня 2013 року по квітень 2013 року, яке склало 330 ккал/час, а вартість теплової енергії - 310,83 грн., відхиляються судом через необґрунтованість з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.4. договору, кількість теплової енергії, що відпускається постачальником споживачеві для опалення визначається на підставі проектних теплових навантажень, наданих споживачем, з урахуванням довголітніх температур зовнішнього повітря й тривалості опалювального періоду. Тривалість опалювального сезону 168 д1б. Проектне теплове навантаження на опалення організації - 8506 ккал/годину, очікуваний відпуск теплової енергії складає 16,689 Гкал.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що кількість теплової енергії, відпущеної споживачеві, визначається розрахунковим способом, на підставі правил користування тепловою енергією.

Тобто, умовами спірного договору сторонами у справі визначено розмір проектного теплового навантаження на потреби опалення відповідача, що застосовується при розрахунку нарахування плати за опалення.

Наданий відповідачем розрахунок № 1,2 тепловитрат та споживання для помешкання відповідача за адресою: м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 14/2 не може застосовуватись до розрахунку вартості теплової енергії у зв'язку з тим, що він виконаний в липні 2013 року (тоді як спірним періодом є січень - травень 2013 року), та для застосування нових величин теплового навантаження необхідно внесення змін в п. 1.4. спірного договору. Дана позиція повністю кореспондується з п. 23 "Правил користування тепловою енергією", в яких визначено, що обсяг спожитої теплової енергії визначається відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі.

Частиною 1 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Згідно ч. 2 статті 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Жодних пропозицій щодо внесення змін до договору від відповідача не надходило .

Враховуючи вищезазначене, при розрахунку вартості теплової енергії повинно застосовуватися проектне теплове навантаження, визначене договором.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за спірним договором.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, враховуючи, що спір доведений до суду з вини відповідача, витрати зі сплати судового збору (1720,50 грн.) у повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний берег" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 14; код ЄДРПОУ 32080160; р/р 26004208714001 в ЗРУ КБ "Приватбанк", МФО 313399) на користь Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120, р/р № 26032301000530 в Філії Запорізьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк", МФО 313957) 8457 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 40 коп. основного боргу, 6892 (шість тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 65 коп. пені та суму судового збору у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.09.2013 р.