Рішення

від 12.09.2013 по справі 911/2796/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа № 911/2796/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-СЕРВІС 2006», Київська область, м. Боярка,

про стягнення 336 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сергєєв П.О. - представник за довіреністю №4851/1 від 11.06.2013 року;

від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

19.07.2013 року Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №16-07/13 від 16.07.2013 року (вх. №2680) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» (далі - відповідач) про стягнення 336 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» грошові кошти на загальну суму 1 114 400,00 грн. із зазначенням платежу згідно договору №4/71 від 04.10.2012 року та №4/72 від 04.10.2012 року.

Оскільки вказані договори між сторонами не укладалися, та з огляду на те, що відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти на загальну суму 778 400,00 грн., в якості погашення заборгованості за договором про факторингове обслуговування за № 1/250211-Ф від 25.02.2011 року, позивач вважає, що у відповідача в користуванні залишились грошові кошти Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» у сумі 336 000,00 грн., які безпідставно отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» та підлягають поверненню позивачу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2013 року порушено провадження у справі №911/2796/13, призначено розгляд справи на 08.08.2013 року та зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) договорів №4/71 та №4/72 від 04.10.2012 року; письмові пояснення щодо укладання між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» договорів №4/71 та №4/72 від 04.10.2012 року та їх виконання, зокрема щодо перерахування 04.10.2012 року коштів у сумі 560 000,00 грн. та 554 400, 00 грн.; письмові пояснення з приводу обставин щодо укладання та виконання договору №1/25011-Ф від 25.02.2011 року; оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) документів, а саме: додаткові угоди, реєстри переданих документів ті інші документи на підтвердження виконання договору про факторингове обслуговування №1/250211-Ф від 25.02.2011 року.

06.08.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання №05-08/13 від 05.08.2013 року (вх. №16851 від 06.08.2013 року) про приєднання документів до матеріалів справи.

У судове засідання 21.03.2013 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 12.09.2013 року.

У судовому засіданні 12.09.2013 року представник позивача позов підтримав повністю та просив про його задоволення з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 12.09.2013 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання , по справі повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач вимог ухвал суду від 19.07.2013 року та 08.08.2013 року не виконав , письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 12.09.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

04.10.2012 року Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» (позивач у справі) були перераховані грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» (відповідач у справі) на загальну суму 1 114 400,00 грн. (Один мільйон сто чотирнадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.).

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку ТОВ «ДНІПРО-СЕРВІС 2006», відкритому в АТ «ЕРДЕ БАНК», №2600.6.14130.001 за період з 01.01.2012 року по 18.05.2013 року.

Зокрема, виходячи зі змісту вказаної виписки по особовому рахунку, з боку АТ «ЕРДЕ БАНК» мали місце наступні платежі на користь ТОВ «ДНІПРО-СЕРВІС 2006»:

- 04.10.2012 року у сумі 560 000,00 грн. із призначенням платежу: Перерахування коштів згідно Договору № 4/71 від 04.10.2012 року;

- 04.10.2012 року у сумі 554 400,00 грн. із призначенням платежу: Перерахування коштів згідно Договору № 4/72 від 04.10.2012 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» (фактор за договором) та ТОВ «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» (підприємство за договором) було укладено лише один договір, а саме Договір про факторингове обслуговування №1/250211-Ф від 25 лютого 2011 року (далі - договір факторингу).

У відповідності до умов вказаного договору (п. 2.1) підприємство зобов'язується відступити факторові відповідно до умов даного договору, право вимоги від дебіторів підприємства, зазначених у Переліку дебіторів, коштів (включаючи усі види неустойок), право на одержання яких належить підприємству на підставі документів, що підтверджують таке право вимоги відповідно до контракту, а фактор має право придбати зазначені права вимоги коштів від дебіторів підприємства і передати за плату кошти, у розмірі, що рівний вартості відступленого підприємством факторові права вимоги коштів від дебіторів підприємства, у порядку й у випадках, передбачених даним договором.

За приписами п. 2.2. договору факторингу протягом строку дії даного договору конкретна грошова вимога до дебітора підприємства вважається придбаною фактором (відступленою підприємством) з моменту підписання Реєстру переданих документів по Угоді, що складається за формою, яка передбачена в Додатку № 4 до даного договору та підписується в момент фактичної передачі відповідних документів.

Відповідно до вимог п. 7.2.1. договору факторингу сторони з підписанням даного договору домовилися, що підприємство виступає поручителем перед фактором за виконання дебіторами підприємства зобов'язань по оплаті за Угодами коштів, право грошової вимоги яких відступлено підприємством факторові відповідно до умов даного договору. Підприємство несе солідарну відповідальність перед фактором за виконання дебітором зобов'язань, передбачених Контрактом і кожною конкретною Угодою. Моментом, з якого підприємство здобуває статус поручителя за виконання зобов'язань конкретним дебітором по конкретній Угоді, є момент підписання сторонами Реєстру переданих документів по Угодам, і, відповідно, переходу до фактора права грошової вимоги від дебітора по конкретній Угоді, а також - момент підписання відповідного договору поруки.

Згідно приписів п. 7.2.2. договору факторингу у випадку невиконання або неналежного виконання дебітором зобов'язань по оплаті коштів по Угоді, право грошової вимоги по якій відступлено підприємством факторові, підприємство як солідарний (поручитель дебітора) зобов'язується протягом наступного банківського дня із дня закінчення додаткового терміну, оплатити факторові прострочену заборгованість дебітора в повному обсязі, право стягнення якої належить факторові на підставі умови Контракту та/або Угоди, і відшкодувати факторові всі понесені ним збитки, що пов'язані з невиконанням дебітором своїх зобов'язань.

При цьому, як встановлено господарським судом, жодних документів, складених на виконання Договору про факторингове обслуговування №1/250211-Ф від 25.02.2011 року, зокрема, Додаткових угод, Реєстрів переданих документів, тощо, станом на момент розгляду спору в суді, між сторонами не укладалось.

З огляду на викладене неможливо встановити, чи мало місце відступлення відповідачем (підприємством) позивачу (факторові) права грошової вимоги до дебіторів, чи придбання позивачем (фактором) права вимоги у відповідача (підприємства) до дебіторів.

Жодних первинних документів (контракти/угоди, товарно-транспортні документи (видаткові накладні, коносаменти, ін.), актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків-фактур (інвойсів), довіреностей, тощо, на підтвердження наявності у відповідача (підприємства) права вимоги до дебіторів, господарському суду сторонами не надано.

Як вбачається зі змісту Виписки по особовому рахунку ТОВ «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» №2600.6.14130.001 за період з 01.01.2012 року по 18.05.2013 року з боку ТОВ «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» мали місце платежі на користь АТ «ЕРДЕ БАНК» із призначенням платежу: погашення заборгованості за Дебітора згідно Договору про факторингове обслуговування №1/250211-Ф від 25.02.2011 року на загальну суму 778 400,00 грн. за період з 09.10.2012 року по 23.10.2012 року.

Враховуючи, що придбання позивачем (фактором) у відповідача (підприємства) права вимоги до дебіторів не відбулося, відповідні документи, зокрема, Реєстри переданих документів, сторонами не укладалися, а також відсутність у матеріалах справи доказів укладання договорів № 4/71 та № 4/72 від 04.10.2012 року, суд дійшов висновку, що сума у розмірі 1 114 400,00 грн. була перерахована позивачем відповідачу безпідставно.

Крім того, господарським судом враховано, що умовами договору про факторингове обслуговування №1/250211-Ф від 25.02.2011 року не передбачено обов'язку відповідача (підприємства) погашати заборгованість перед позивачем (фактором) замість дебіторів та не передбачено іншої відповідальності відповідача (підприємства) за невиконання або неналежне виконання дебіторами підприємства грошових вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що грошові кошти у сумі 778 400,00 грн. були перераховані відповідачем в якості часткового повернення безпідставно отриманих коштів.

Таким чином, у користуванні ТОВ «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» залишаються безпідставно перераховані грошові кошти у сумі 336 000,00 грн. (1 114 400,00 - 778 400,00).

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно з п.2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

У п.1.4. Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» визначено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на відсутність законної підстави для отримання ТОВ «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» грошових коштів перерахованих АТ «ЕРДЕ БАНК» у сумі 1 114 400,00 грн. (належним чином оформлених між Сторонами Договорів № 4/71 від 04.10.2012р., № 4/72 від 04.10.2012р.), господарський суд дійшов висновку, що вказані грошові кошти є безпідставно отриманими ТОВ «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» та відповідно підлягають поверненню.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

З аналізу вказаної статті вбачається, що цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК).

Для визначення строків оплати судом враховано «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 12.12.2007 року № 1149 - «далі - Нормативи пересилання».

Згідно п. 4.1.2 Нормативів пересилання, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області становить Д+3 ; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2013 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога вих. №02-07/13 від 02.07.2013 року щодо повернення грошових коштів у сумі 336 000,00 грн.

Однак, жодної відповіді на вказану вимогу від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» не надходило, грошові кошти у сумі 336 000,00 грн. Публічному акціонерному товариству «ЕРДЕ БАНК» не повернуті.

Виходячи з викладеного, враховуючи Нормативи пересилання та те, що позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо погашення заборгованості рекомендованим листом 02.07.2013 року, господарський суд дійшов висновку, що моментом пред'явлення вимоги до відповідача є 06.07.2013 року.

Отже, з урахуванням приписів ст. ст. 253, 530 Цивільного кодексу України, семиденний термін повернення коштів для відповідача наступив у період з 07.07.2013 року по 14.07.2013 року, а з 15.07.2013 року почалося прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 336 000,00 грн.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, про що викладено в постанові від 18.01.2011 року у справі № 15/92.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 336 000,00 грн. у встановлений цивільним законодавством термін, жодних документів, які б свідчили про сплату вказаної заборгованості, сторонами не надано.

Порушенням зобов'язання у відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 336 000,00 грн. є обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Постановою Правління Національного банку України № 4 від 09.01.2013 року відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3 від 10.01.2013 року, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 та ч.4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Куреного Олександра Вікторовича.

Враховуючи викладене, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Свободи, буд. 7, ідентифікаційний код 34564836) на користь Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а, ідентифікаційний код 34817907) грошові кошти у сумі 336 000 (триста тридцять шість тисяч) грн. 00 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-СЕРВІС 2006» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Свободи, буд. 7, ідентифікаційний код 34564836) в доход Державного бюджету України 6 720 (шість тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 18.09.2013 року