Рішення

від 10.09.2013 по справі 910/13568/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13568/13 10.09.13

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Козарі»

Про стягнення 5 416,83 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кошман А.С. - представник за довіреністю № 21 від 06.06.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Козарі» про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5053 від 09.02.10. в розмірі 5 515,27 грн., а саме:

- сума основного боргу - 5 158,16 грн.;

- пеня - 357,11 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов зазначеного вище Договору та законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Козарі» не було в повному обсязі проведено розрахунки перед Державним бюджетом України по сплаті орендних платежів за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5053, внаслідок чого відповідача утворилася заборгованість, що зумовило нарахування пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.13. порушено провадження у справі № 910/13568/13; розгляд справи призначено на 13.08.13. о 10-20.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 13.08.13., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/13568/13 передано для розгляду судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.13. суддею Сіваковою В.В. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 10.09.13. о 15-20.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.08.13., справу № 910/13568/13 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.13. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження.

06.09.13. позивач через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву на підставі ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість в розмірі 5 421,99 грн. (сума основного боргу - 5 158,16 грн.; пеня - 258,67 грн.; збитки від інфляції - 5,16 грн.)

Розглянувши дану заяву суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог . До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Неправомірно під виглядом зменшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви від 14.08.13. № 30-10/9104 в частині стягнення з відповідача 5,16 грн. - збитків від інфляції, в іншій частині заява позивача прийнята до розгляду судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Представник відповідача в судове засідання 10.09.13. не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/13568/13 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 16529657 від 28.05.13.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/13568/13.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.02.10. між Регіональним відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Козарі» (далі - Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5053 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 90,30 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Раєвського, 23-А, на першому поверсі одноповерхової будівлі - майстерні, що перебуває на балансі Київського технікуму електронних приладів, вартість якого визначена звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.09. та становить 341 773,00 грн. без ПДВ.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передавання майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця (п. п. 2.1., 2.4 Договору).

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

09.02.10. на виконання п. 2.1. Договору сторонами складений акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування приміщення, яке визначене пунктом 1.1. Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору оренди та законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Козарі» не були в повному обсязі проведені розрахунки перед Державним бюджетом України по сплаті орендної плати за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5053 за лютий 2013 року та березень 2013 року, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України становить 5 416,83 грн., а саме: 5 158,16 грн. - сума основного боргу; пеня - 258,67 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Приписами Договору, а саме п. 10.1. визначено, що Договір укладено строком на один рік, що діє з 09.02.10. до 09.02.11. включно.

30.06.11. сторони уклали Договір № 5053/01 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 5053 від 09.02.10., яким погодили, що строк його дії продовжено на один рік, а саме з 09.02.11. до 09.02.12.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріали справи не містять листів сторін, з яких вбачалося, що сторони мали намір припинити дію даного договору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5053 від 09.02.10. було продовжено на той самий термін і на тих самих умовах, тобто з 09.02.12. до 09.02.13.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.95. і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - 4 379,72 грн. жовтень 2009 року. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2010 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад, грудень місяць 2009 року, січень, лютий 2010 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. п. 3.1., 3.2. Договору).

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 3.3. Договору погоджено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Приписами п. 3.7. Договору зазначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісячно не пізніше десятого числа місяця наступного за звітнім.

У відповідності ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Договором № 5053/01 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 5053 від 09.02.10. пункт 3.1. Договору сторони виклали у наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.95. і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - 7 565,91 грн. квітень 2011 року. Орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди - 7 565,91 грн. квітень 2011 року. Орендна плата за перший місяць оренди червень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень, червень місяці 2011 року».

Договором, зокрема п. 10.9. визначено, що у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю/Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10. Договору, майно вважається поверненим Орендодавцю/ Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

15.03.13. Товариством з обмеженою відповідальністю «Козарі» було повернуто майно, яке знаходилося в оренді, що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна.

У відповідності до п. 3.11. Договору, уразі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Судом встановлено, що Орендар свого обов'язку по поверненню орендованого майна після закінчення строку дії Договору, як того вимагає п. 3.11. Договору, не виконав, а тому на Товариство з обмеженою відповідальністю «Козарі» покладається обов'язок по сплаті орендних платежів до дня повернення майна за актом приймання-передавання.

З наведеного вбачається, що Орендар продовжував користуватися приміщенням після закінчення строку дії договору, а тому на останнього покладався обов'язок по сплаті орендної плати за користування приміщенням.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву на адресу відповідача була направлена претензія № 30-05/6116 від 30.05.13., в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість з орендних платежів в розмірі 5 158,16 грн., що підтверджується відповідними поштовими документами, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

При цьому суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Козарі» було сплачено наявну у нього заборгованість за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5053 в розмірі 5 416,83 грн.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за спірний період не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів становить 5 158,16 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач просить суд на підставі п. 3.7. Договору стягнути з відповідача 258,67 грн. - пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що його розмір вірно вирахувано позивачем, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 258,67 грн. пені .

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Козарі» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 17; ідентифікаційний код 32308521) на користь Державного бюджету України (одержувач-УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва плата за оренду майна бюджетних установ) 5 158 (п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 16 коп. - сума основного боргу, 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 67 коп. - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Козарі» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 17; ідентифікаційний код 32308521) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825; банк одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, код 19030825, МФО 820019, р/р 35219022000034) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.09.13.

Суддя Т.М. Ващенко