Рішення

від 12.09.2013 по справі 910/15740/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15740/13 12.09.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» стягнення 43 447 гривень 83 копійок

Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» (надалі також - «Відповідач») про стягнення стягнення 43 447 гривень 83 копійок.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в період з квітня 2010 року по грудень 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» надало, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» прийняло послуги з оренди підйомної техніки на загальну суму 132 090 гривень 00 копійок. Відповідач частково розрахувався за отримані послуги, сплативши на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» 89 350 гривень 00 копійок. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» становить 42 740 гривень 00 копійок. Також, Позивач зазначає, що 21 травня 2013 року, в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, було пред'явлено Відповідачу вимогу оплатити заборгованість, що підтверджується Листом від 24 травня 2013 року. Однак, дана вимога Позивача була залишена без розгляду, а борг - не сплаченим. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» 497 гривень 06 копійок пені та 210 гривень 77 копійок 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/15740/13, розгляд справи призначено на 12.09.2013 року.

23 серпня 2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Позивача копію довідки про відкриття поточного рахунку; Довідку про включення Позивача до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Довідку про включення Відповідача до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05 вересня 2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Позивача Клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначено, що Позивач не має змоги забезпечити присутність у судовому засіданні свого законного представника у зв'язку із раніше запланованим відрядженням до Російської Федерації з метою представництва інтересів Позивача у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації в період з 11.09.2013 року по 14.09.2013 року.

В судове засідання 12.09.2013 року представники сторін не з'явились.

Суд зазначає, що Клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що Позивач, як юридична особа, не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання.

Також, Суд зазначає, що Відповідач повідомлявся ухвалою суду про порушено провадження у справі 910/15740/13від 16.08.2013 року про час та місце розгляду справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, проти заявлених позовних вимог не заперечив.

З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» є: 03134, м. Київ, вулиця Якутська, будинок 7-А.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 року судом направлено на зазначену у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 21.08.2013 року. При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники сторін в судове засідання 12 вересня 2013 року не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з квітня 2010 року по грудень 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» прийняло послуги з оренди підйомної техніки на загальну суму 132 090 гривень 00 копійок.

Як вбачається з Довідки АТ «РАйффайзен Банк Аваль» та Виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» частково розрахувався за отримані послуги, сплативши на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» 89 350 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» становить 42 740 гривень 00 копійок. Також, Позивач зазначає, що 21 травня 2013 року, в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, було пред'явлено Відповідачу вимогу оплатити заборгованість, що підтверджується Листом від 24 травня 2013 року. Однак, дана вимога Позивача була залишена без розгляду, а борг - не сплаченим. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» 497 гривень 06 копійок пені та 210 гривень 77 копійок 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор (стаття 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог статті 181 Господарського кодексу України, між Позивачем та Відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що факт надання Позивачем послуг на суму 132 090 гривень 00 копійок підтверджується матеріалами справи, а саме: Актами надання послуг.

Як вбачається з Довідки АТ «РАйффайзен Банк Аваль» та Виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» частково розрахувався за отриман послуги, сплативши на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» 89 350 гривень 00 копійок.

Однак, належних та допустимих доказів сплати Відповідачем 42 740 гривень 00 копійок (132 090 гривень 00 копійок - 89 350 гривень 00 копійок) до матеріалів справи не додано.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України не сплатив Позивачу 42 740 гривень 00 копійок за надані послуги.

Таким чином, Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» про стягнення 42 740 гривень 00 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 210 гривень 77 копійок 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чино, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» про стягнення 497 гривень 06 копійок пені підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» (03134, м. Київ, вулиця Якутська, будинок 7-А, код ЄДРПОУ 32854198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (04209, м. Київ, вулиця Богатирська, будинок 11, код ЄДРПОУ 35411500) 43 447 (сорок три тисячі чотириста сорок сім) гривень 83 копійки , з яких: 42 740 гривень 00 копійок сума основної заборгованості, 497 гривень 06 копійок пені та 210 гривень 77 копійок 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний стандарт» (03134, м. Київ, вулиця Якутська, будинок 7-А, код ЄДРПОУ 32854198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (04209, м. Київ, вулиця Богатирська, будинок 11, код ЄДРПОУ 35411 500) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 вересня 2013 року.

Суддя О.В. Чинчин