Рішення

від 11.09.2013 по справі 6-5867св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

РІШЕННЯ

іменем україни

11 вересня 2013 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

Євтушенко О.І., Ситнік О.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Компанії Ютіліа Лімітед до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за касаційними скаргами ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 22 січня 2013 року та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 22 січня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року Компанія Ютіліа Лімітед звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 24 вересня 2010 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2009 року було накладено арешт на майно ОСОБА_3 в рамках справи за позовом ВАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД», ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, а тому на момент укладення оскаржуваних договорів дієздатність відповідача ОСОБА_3 на відчуження спірного майна була обмежена.

Однак, не дивлячись на це, ОСОБА_3 здійснив відчуження належних йому земельних ділянок площею 0,1000 га і 0,5090 га та житлового будинку загальною площею 572,3 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 22 січня 2013 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким відчужено земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3223155400:05:079:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 за №4818.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким відчужено земельну ділянку площею 0,5090 га, кадастровий номер 3223155400:05:079:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 4815;

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким відчужено житловий будинок загальною площею 572,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 за №4812.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі, поданій через свого представника ОСОБА_6, ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У своїй касаційній скарзі, поданій через представника ОСОБА_7, ОСОБА_4 також просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що на момент укладання оскаржуваних договорів, дієздатність ОСОБА_3 на відчуження майна була обмежена у зв'язку із дією заходів забезпечення позову та укладення оскаржуваних договорів були спрямовані на порушення

конституційних прав позивача шляхом ухилення ОСОБА_3 від

повернення позивачу суму заборгованості.

Однак такого висновку суди дійшли з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом

обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суди зазначених вимог не дотрималися.

Так, під час розгляду справи встановлено, що 15 грудня 2008 року між ВАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД» укладено договір про кредитування в російських рублях №126213.

Поручителем за зобов'язаннями ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД» за вказаним договором в числі інших виступив ОСОБА_3 на підставі договору поруки №1262.13/пЗ від 15 грудня 2008 року.

24 червня 2010 року між ВАТ «Альфа-Банк» та Компанія Ютіліа Лімітед було укладено Договір № 1 про уступку прав вимоги по договору № 126213 від 15 грудня 2008 року з урахуванням всіх можливих додаткових угод до нього.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 січня 2012 року у справі №2-45/11 за позовом ВАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з останнього було стягнуто 196 289 829,60 грн на користь Компанії Ютілія Лімітед.

Зазначеним рішенням заходи забезпечення позову вжиті згідно ухвали Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2009 року були скасовані.

24 вересня 2010 року ОСОБА_3 здійснив відчуження належного йому нерухомого майна на користь ОСОБА_4, зокрема, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223155400:05:079:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 0,5090 га, кадастровий номер 3223155400:05:079:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку загальною площею 572,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанції виходили з того, що під час укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 24 вересня 2010 року дієздатність продавця ОСОБА_3 була обмежена, а відтак він не мав права продавати його ОСОБА_4

Втім, такий висновок суперечить чинному законодавству та не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Застосувавши до даних правовідносин норми ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, вважали, що на момент посвідчення оскаржуваних договорів станом на 24 вересня 2010 року у ОСОБА_3 був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, у зв'язку з дією заходів забезпечення позову, які було встановлено Обухівським районним судом Київської області в ухвалі від 18 грудня 2009р. про накладення арешту на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_3

Втім, відповідно до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) - ст. 34 ЦК України.

Статтею 36 ЦК України передбачено процедуру та випадки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. При цьому обмежити цивільну дієздатність вправі тільки суд у порядку окремого провадження, відповідно до глави 2 розділу 4 Цивільного процесуального кодексу України .

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку визнано обмежено дієздатним, на момент вчинення спірних правочинів він мав повний обсяг цивільної дієздатності, визначений Цивільним кодексом України.

Судами було зроблено висновок, що під арештом згідно ухвали від 18 грудня 2009 року опинилось і нерухоме майно, яке є спірним і знаходилось в іпотеці у АКБСР «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії.

У зв'язку з повним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, укладеним з АКБСР «Укрсоцбанк», він звернувся до Обухівського районного суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Рішенням Обухівського районного суду від 06 вересня 2010 року задоволено позовні вимоги АКБСР «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії та звільнено з-під арешту вищезазначене нерухоме майно, що знаходилось в іпотеці.

17 вересня 2010 року вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

24 вересня 2010 року ВДВС Обухівського району Київської області виконав рішення суду та звільнив вказане майно з-під арешту, а відповідний запис про звільнення майна з-під арешту був вчинений і в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Таким чином, станом на 24 вересня 2010 року, тобто в момент вчинення правочину не було жодних заборон та обмежень щодо права власності ОСОБА_3 на вищезазначене нерухоме майно.

ОСОБА_3 отримав згоду іпотекодержателя АКБСР «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії на відчуження зазначених об'єктів нерухомості.

24 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені оспорювані договори купівлі-продажу, зокрема, договір, яким відчужено земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223155400:05:079:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу нерухомого майна, яким відчужено земельну ділянку площею 0,5090 га, кадастровий номер 3223155400:05:079:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу нерухомого майна, яким відчужено житловий будинок загальною площею 572,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутній доказ про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 на праві власності, зокрема, відсутня ухвала Обухівського районного суду від 18 грудня 2009 року, якою накладений арешт на майно ОСОБА_3, висновки суду в цій частині зроблені на підставі припущень, що суперечить вимогам ст. 60 ЦПК України.

Цивільна справа про стягнення боргу з ОСОБА_3 судами не досліджувалася.

Суд не навів жодного обґрунтування свого висновку і про невідповідність оспорюваних договорів вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства (ч.1 ч. 2 ст.203 ЦК України), хоча поклав цей висновок в основу рішення про визнання оспорюваних договорів недійсними.

Також суд залишив поза увагою те, що особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину і визнання недійсним договору купівлі-продажу можливе лише за позовом учасника правочину із застосуванням наслідків недійсності правочину відповідно до роз'яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України, доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, допущені місцевим судом помилки не виправив, залишивши його без змін.

Наведене свідчить про те, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій ухвалені помилкові судові рішення внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.341 ЦПК України є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 22 січня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову Компанії Ютіліа Лімітед до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик

Судді: Є.П. Євграфова

О.І. Євтушенко

В.І. Журавель

О.М. Ситнік