Рішення

від 18.09.2013 по справі 910/15549/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15549/13 18.09.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР", м. Київ

про стягнення 15 597,33 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Богомаз А.К. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР" про стягнення заборгованості в сумі 15 597,33 грн за тимчасовою угодою № 2/608 від 01.01.2010 по факту використання нежитлових приміщень в будинку № 17 на вул. Червоноармійській.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на заявлених позовних вимогах, позов просив задовольнити.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати в період з 01.01.2013 по 20.01.2013 за тимчасовою угодою № 2/608 від 01.01.2010.

Так, 01.01.2010 між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києва ради" (правонаступник - Комунальне підприємство Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва") та Товариством з обмеженою відповідальністю "САПФІР" було укладено тимчасову угоду № 2/608 (далі - Тимчасова угода).

Згідно п. 1 Тимчасової угоди відповідно до рішення Печерської районної у м. Києві ради від 12.06.2003 № 105 "Про Методику розрахунку та порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади Печерського району міста Києва" сторони дійшли згоди, що тимчасова угода діє до моменту укладання договору оренди з позивачем.

Відповідно до п. 2 Тимчасової угоди відповідач зобов'язався щомісяця до 20-го числа поточного місяця вносити плату на розрахунковий рахунок позивача за використання нежитлового приміщення в будинку № 17 на вул. Червоноармійській, загальною площею 49,0 кв.м, перший поверх, яке використовується для розміщення магазину непродовольчих товарів-30% / протокол № 19 від 10.12.2009. Плата за приміщення з урахуванням експертної оцінки від 30.11.2007 складає 20 320,33 грн, у т.ч. ПДВ - 3 386,72 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці.

Пунктом 4 Тимчасової угоди визначено, що дія цієї угоди чинна до 01.01.2011.

Після закінчення строку дії Тимчасової угоди відповідач продовжував користуватись нерухомим майном та до 01.01.2013 сплачував орендну плату, про що позивачем складено акт б/н від 28.02.2013.

У зв'язку з продажем приміщення на аукціоні, на підставі акту № 7 приймання-передачі нежилих приміщень площею 49,00 кв.м на вул. Червоноармійська, 17, літ. "А" від 21.01.2013 позивач передав нерухоме майно за вказаною адресою новому власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Дівіна".

На день його передачі борг відповідача за користування вказаним майном в період з 01.01.2013 по 20.01.2013, згідно акту б/н від 28.02.2013 та розрахунку позивача, склав 15 597,33 грн.

Станом на час розгляду справи в суді відповідач боргу не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надав. Відтак сума заборгованості відповідача за користування нежитловим приміщенням за адресою: вул. Червоноармійська, 17 в м. Києві, за період з 01.01.2013 по 20.01.2013, становить 15 597,33 грн.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою між сторонами у даній справі склались орендні правовідносини з приводу майна, що знаходилось у комунальній власності. При цьому до виконання тимчасових угод застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) та інших нормативно-правових актів.

Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні спірної угоди. Таким чином відповідно до вимог указаної статті, як спеціальної норми, та ст.ст. 638, 759 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України, як норм загальних, дана Тимчасова угода вважається укладеною, а саме подія, до якої прагнули сторони, відбулася.

Згідно частини другої ст. 17 Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії Тимчасової угоди відповідач продовжував користуватись приміщенням.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини третьої ст. 18 Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

Відповідно до частини першої ст. 284 ГК України орендна плата є істотною умовою договору. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина перша ст. 286 ГК України).

Згідно приписів ст. 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 Тимчасової угоди сторони узгодили, що за використання нежитлового приміщення в будинку № 17 на вул. Червоноармійській, загальною площею 49,0 кв.м, перший поверх, відповідач зобов'язався щомісяця, до 20-го числа поточного місяця, вносити на розрахунковий рахунок позивача плату у розмірі 20 320,33 грн, у т.ч. ПДВ - 3 386,72 грн. При цьому сторони визначили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач за період з 01.01.2013 по 20.01.2013 умови Тимчасової угоди щодо сплати орендної плати не виконав, відтак позовна вимога позивача щодо сплати заборгованості в сумі 15 597,33 грн за тимчасовою угодою № 2/608 від 01.01.2010 по факту використання нежитлових приміщень в будинку № 17 на вул. Червоноармійській обґрунтована та підлягає задоволенню.

Належність доказів та їх правова оцінка здійснюється судом згідно вимог статті 43 ГПК України, оскільки ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом.

При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Позивачем згідно ст. 33 ГПК України доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди, надано суду первинні документи на підтвердження суми боргу. Відповідачем, в свою чергу, доказів виконання зобов'язань за Договором щодо своєчасного внесення ним орендної плати суду не надано.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено свої позовні вимоги доказами, що підтверджують неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання та наявну заборгованість перед позивачем, а відповідачем, в свою чергу, дані обставини в установленому порядку не спростовано, належних доказів на заперечення обставин, повідомлених позивачем, не надано, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за користування приміщенням за умовами тимчасової угоди 2/608 від 01.01.2010 по факту використання нежитлових приміщень в будинку № 17 на вул. Червоноармійській - нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 15 597,33 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "САПФІР", відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.09.2013, згідно частини другої ст. 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 17, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 526, 638, 759 ЦК України, ст.ст. 180, 181, 193, 283, 284, 286 ГК України, ст.ст. 4 2 , 4 3, 33, 43, 49, 82, 84, частиною другою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР" про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням в розмірі 15 597,33 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР", 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 17, код ЄДРПОУ 24370351 на користь:

- Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва", 01010, м. Київ, пров. Січневий, 9, код ЄДРПОУ 35692211, заборгованість за користування нежитловим приміщенням в розмірі 15 597,33 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн, видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 19.09.2013.

Суддя Ю.О. Підченко