Рішення

від 09.09.2013 по справі 919/959/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року справа № 919/959/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг»

(99040, м. Севастополь, вул. Промислова, 9)

до Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод»

(99009, м. Севастополь, вул. Портова,8)

про визнання права власності ,-

cуддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Москаленко О.С., довіреність б/н від 27.02.2013;

представника відповідача - Логінової А.М., довіреність №01/01-14-05 від 08.01.2013;

Суть спору:

14.08.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «Техноінженірінг» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод», в якому просить суд визнати право власності на об'єкт нерухомого майна - цех розливу та обробки ігристих вин, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2.

Позовні вимоги обґрунтовані із посиланням на ті обставини, що позивач є власником незавершеного будівництвом об'єкту нерухомого майна з 96% готовності - цеху розливу та обробки ігристих вин, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2 на підставі рішення суду. Оскільки будівництво вказаного об'єкту здійснювалось на підставі проектно-кошторисної документації та на даний час завершено, а також враховуючи те, що об'єкт розташований на земельній ділянці, постійним користувачем якої була надана згода на таку забудову, позивач вважає, що є власником зазначеної будівлі цеху, однак відповідач в свою чергу не визнає факт набуття позивачем права власності не цей об'єкт, посилаючись на відсутність у позивача відповідних документів.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.08.2013 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.09.2013.

В судовому засіданні 09.09.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2013 надав відзив на позов, в якому просив розглянути справу відповідно до вимог діючого законодавства та посилався на те, що у позивача відсутній документ, що підтверджує прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів Інспекцією ДАБК, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461. Також вказував, що відповідач дійсно тривалий час орендує спірний об'єкт у позивача, проте з 01.02.2013 припинив сплачувати орендну плату з цих підстав, що у позивача відсутні правовстановлюючи документи на об'єкт нерухомості.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 09.09.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Севастопольський виноробний завод» є постійним користувачем земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8 на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КМ №005155 (а.с. 23).

11.07.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «Техноінженірінг» (інвестор-2) та Державним підприємством «Севастопольський виноробний завод» (інвестор-1) був укладений інвестиційний договір №1-69/1 (далі - Договір), за умовами якого, сторони дійшли рішення про вкладення власних, позикових або повернутих коштів, майна, з метою здійснення збільшення потужностей по виробництву ігристих вин ДП «Севастопольський виноробний завод» шляхом зміни морально та фізично застарілого виробничого обладнання та реконструкції будівель та споруд ДП «Севастопольський виноробний завод», розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8 на території цеху №2 (згідно з додатком №1 до договору).

Відповідно до п.1.2.1. Договору, Інвестор-2 набуває право власності на виробниче обладнання (Додаток до Договору №2), придбане в рамках даного Договору та на реконструйовану і модернізовану будівлю цеху розливу та обробки з подальшою його передачею Інвестору-1 у оперативну оренду.

Пунктом 1.3. в редакції додаткової угоди 1 до інвестиційного договору №1 від 10.01.2008, до моменту введення вищевказаних об'єктів в експлуатацію власником об'єкту будівництва чи результату інших будівельних робіт (реконструкції) є Інвестор-2.

Згідно пункту 1.2.2 Договору, Інвестор-1 зберігає право власності на реконструйовані та модернізовані складські приміщення та біохімічне відділення. Листом Міністерства аграрної політики України від 13.05.2008 було розглянуто звернення ДП «Севастопольський виноробний завод» щодо надання дозволу на проведення реконструкції та технічного переоснащення побудови допоміжного корпусу цеху розливу та не заперечувало проти такого проведення із дотриманням вимог чинного законодавства (а.с. 30).

Згідно технічного висновку від 03.07.2008, виданого Державною організацією Архітектурно-будівельний та технічний нагляд Севастопольської міської державної адміністрації про стан конструкцій об'єкту реконструкції, допоміжного корпусу цеху розливу та обробки ігристих вин, біохімічного відділення за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8 вбачається, готовність незавершеного реконструкцією цеху розливу та обробки ігристих вин, біохімічного відділення за адресою: вул. Портова,8 становить 96% (а.с. 36-36).

Згідно наданої копії комплексного містобудівного висновку від 11.07.2008, Управління містобудування та архітектури не заперечує проти реконструкції та будівництва будівель і споруд ДП «Севастопольський виноробний завод» по вул. Портова,8. Реконструкція даного об'єкту не суперечить будівельним нормам , генеральному плану міста Севастополя (а.с. а.с.33).

Згідно повідомлення Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 21.07.2008, об'єкту «Реконструкція допоміжного корпусу цеху розливу та обробки ігристих вин, біохімічного відділення» привласнена адреса: м. Севастополь, вул. Портова,8/2 (а.с. 22).

З копії розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №564-р від 23.07.2008 вбачається, що відповідачу було дозволено здійснити реконструкцію та будівництво будівель та споруд по вул. Портова,8 при виконанні відповідних умов (а.с. 34)

Будівництво спірного об'єкту було здійснено на підставі дозволу на будівництво об'єкту містобудівництва №9/с від 13.08.2008, виданого Управління з питань земельних, водних відносин та містобудування Севастопольської міської Ради (а.с. 32).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.04.2009 у справі №5020-5/123, за позивачем у вказаній справі - товариством з обмеженою відповідальністю «Техноінженірінг» визнано право власності на незавершене будівництвом нерухоме майно - будівлю цеху розливу та обробки, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2, який має 96% готовності. Вказане рішення суду набрало законної сили (а.с. 12-15).

В подальшому, на виконання умов Договору, позивачем (замовником) був укладений договір підряду №б/н від 01.06.2009 з Дочірнім підприємством «Стройпрофіль» відкритого акціонерного товариства «Фабрика «Заря», згідно якого останній зобов'язався у встановлений цим Договором строк виконати за завданням Замовника роботи з будівництва на об'єкті «Допоміжний корпус цеху розливу та обробки ігристих вин, біохімічного відділення» за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2 та передати результат робіт Замовнику, а Замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату у відповідності з Договором (а.с. 44).

Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009, позивач прийняв виконані підрядником роботи за договором підряду №б/н від 01.06.2009. Вказані акти підписані сторонами договору підряду та скріплені печатками (а.с. 50-53).

Відповідно до наданого Севастопольською міською філією Державного підприємства «Севастопольдержбудекспертиза» позитивного комплексного експертного висновку №Э-27-033-09 від 26.08.2010 по робочому проекту «Реконструкція допоміжного корпусу цеху розливу та обробки ігристих вин, біохімічного відділення (ДП «Севастопольський виноробний завод» вул. Портова,8», прийняті проектні рішення відповідають будівельним нормам та правилам проектування у сейсмічних районах (а.с. 37-43).

Згідно висновків експертного будівельно-технічного дослідження №683 від 26.06.2013, яке було проведено експертом Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, допоміжний корпус цеху розливу та обробки ігристих вин, біохімічного відділення, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2 є об'єктом нерухомого майна з 100% будівельною готовністю, який відповідає наданої проектної документації, будівельним нормам і правилам та використовується за своїм цільовим призначенням (а.с. 67-74).

На виконання інвестиційного договору №1-69/1 від 11.06.2007, між сторонами були укладені договори оренди від 12.05.2008 за №61-54/1СВЗ, від 15.12.2009 за №1512/09-119СВЗ, від 01.08.2011 за №0-АП, від 01.02.2013 за №1. З вказаних договорів вбачається, що позивач передавав відповідачу в строкове платне користування об'єкт оренди - допоміжний корпус цеху розливу та обробки ігристих вин біохімічного відділення, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2 (а.с. 80-81, 91-94, 99-101, 132-135), що також підтверджується складеними між сторонами та скріпленими печатками відповідними актами прийому передачі орендованого майна за цими договорами (а.с. 82, 97, 102, 136).

Листом від 13.05.2013 позивач надіслав вимогу відповідачу про сплату заборгованості за договором оренди будівлі цеху №1 від 01.02.2013 за період з 01.02.2013 по 05.05.2013 в строк до 01.06.2013 (а.с. 113).

Відповідач, в свою чергу, листом від 03.06.2013 повідомив позивача, про те, що відновлення орендних платежів за договором оренди будівлі цеху №1 від 01.02.2013 можливе лише за умови наявності у позивача правовстановлюючих документів на об'єкт оренди (а.с. 114).

На думку позивача, оскільки реконструкція спірного об'єкту здійснювалась за наявності згоди на таке будівництво відповідачем, який є постійним користувачем земельної ділянки під цим будівництвом та згоди управління з питань земельних, водних відносин та містобудування Севастопольської міської Ради, а також те, що висновком експерта встановлено що спірний об'єкт є об'єктом нерухомості із 100% готовністю та відповідає проектній документації, будівельним нормам і правилам, тому він вважає, що є фактичним власником об'єкту нерухомості - будівлі цеху розливу та обробки ігристих вин, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2 навіть без дозволів на виконання будівельних робіт від органів Державного будівельного контролю. Також враховуючи, що такою реконструкцією не були порушені інтереси суспільства, права інших осіб, земельна ділянка була використана за цільовим призначенням, а відповідач в свою чергу не визнає право позивача на спірний об'єкт, а тому з метою захисту свого цивільного права, із посиланням на статті 331, 392 Цивільного кодексу України, вважає, що за ним може бути визнано право власності на зазначений об'єкт, як на об'єкт нерухомості, що і стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Проаналізувавши обставини справи суд дійшов до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, будівництво спірного об'єкту нерухомого майна здійснено без дозволів на виконання будівельних робіт від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі.

У той же час слід зазначити таке.

При підготовці проведення реконструкції та технічного переоснащення побудови допоміжного корпусу цеху розливу, по вул. Портова,8 у м. Севастополі, відповідачем був отриманий відповідний на це дозвіл від Міністерства аграрної політики України.

З матеріалів справи, також вбачається, що будівництво спірного об'єкту було розпочате за наявності дозволів на будівництво, виданих Управлінням з питань земельних, водних відносин та містобудування Севастопольської міської Ради, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації, комплексного висновку управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації та здійснено у відповідності із затвердженим робочим проектом, який пройшов комплексну експертизу та отримав позитивний висновок.

Крім того, укладаючи з позивачем інвестиційний договір №1-69/1 від 11.07.2007, відповідач надав свою згоду на реконструкцію спірних будівель цеху та сторони дійшли згоди щодо всіх умов договору. За умовами цього договору, позивач набуває право власності на виробниче обладнання (Додаток до Договору №2), придбане в рамках даного Договору та на реконструйовану і модернізовану будівлю цеху розливу та обробки.

При цьому, необхідно враховувати положення Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Так, за приписами статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Згідно зі ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність", всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Суд також звертає увагу на приписи статті 627 ЦК України, згідно якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частини 2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частина 1 ст. 41 Конституції України гарантує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також рівність суб`єктів права власності перед законом (ч.4 ст.13 Конституції України).

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 p., було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Положеннями частин 1-2 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом. Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

Також, згідно пункту 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 №01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані зі здійсненням права власності і його захистом" вказано, що одним з основних критеріїв законності володіння майном є джерело фінансування.

Як вже зазначалось, на виконання вимог вищевказаного інвестиційного договору, позивач уклав договір підряду №б/н від 01.06.2009 на будівництво спірного об'єкту нерухомості та здійснив плату за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що причиною спору є, в тому числі, невизнання відповідачем права власності позивача на спірне нерухоме майно через відсутність у позивача правовстановлюючих документів на це майно.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, оскільки будівництво спірного об'єкту було розпочате та закінчене за власний рахунок позивача із дозволу відповідача на земельній ділянці, постійним користувачем якої є останній, при наявності відповідних дозволів на будівництво, виданих Управлінням з питань земельних, водних відносин та містобудування Севастопольської міської Ради, розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації, комплексного висновку управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації та здійснено у відповідності із затвердженим робочим проектом, який пройшов комплексну експертизу та отримав позитивний висновок, тому сама по собі відсутність на початку будівництва дозволу на початок робіт від інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі не може бути безумовною підставою відсутності у позивача цього права на побудований об'єкт нерухомості.

Суд також враховує, що на підставі рішення господарського суду міста Севастополя №5020-5/123 від 01.04.2009, яке набрало законної сили, за позивачем у даній справі визнано право власності на незавершене будівництвом нерухоме майно - будівлю цеху розливу та обробки, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2, який мав 96% готовності. Крім того, згідно висновку будівельно-технічного дослідження №№683 від 26.06.2013, проведеного Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, об'єкт нерухомості - допоміжний корпус розливу та обробки ігристих вин, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2 відповідає наданій проектній документації, будівельним нормам і правилам та його будівельна готовність становить 100%.

А отже, оскільки суд дійшов до висновку, що позивач фактично є власником спірного об'єкту нерухомості, а відповідач не визнає його право власності на зазначений об'єкт із посиланням на відсутність у останнього правовстановлюючих документів на цей об'єкт.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити право позивача шляхом визнання за ним права власності на спірний об'єкт нерухомості - цех розливу та обробки ігристих вин, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2, який має 100% готовності.

З урахуванням наведених приписів законодавства, встановлених обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання права власності правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки суд не вбачає винних дій відповідача у виникненні даного спору, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 22, 49, 58, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Техноінженірінг» (99040, м. Севастополь, вул. Промислова,9, ЄДРПОУ 32506285) право власності на нерухоме майно - цех розливу та обробки ігристих вин, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Портова,8/2.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 16.09.2013.

Суддя С.О. Щербаков