Рішення

від 12.09.2013 по справі 905/5939/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2013 Справа № 905/5939/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Костіній Я.О,, розглянувши матеріали

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донсервісбуд" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 15762,56грн. ОСОБА_2 за договором про надання адвокатської допомоги від 02.09.20103; ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 26.02.2013; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донсервісбуд" про стягнення заборгованості у розмірі 15762,56грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки товару №1202п від 01.02.2012 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 15762,56грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки товару №1202п від 01.02.2012; специфікації №1 від 01.02.2012 додаток до договору №1202п від 01.02.2012; специфікації №2 від 24.04.2012 додаток до договору №1202п від 01.02.2012; специфікації №3 від 17.05.2012 додаток до договору №1202п від 01.02.2012; специфікації №4 від 22.08.2012 додаток до договору №1202п від 01.02.2012; видаткових накладних за 2012 рік; розрахунків-фактур за 2012 рік; банківських виписок за 2012 рік; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013-11.07.2013, акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012.

12.09.2013 представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.02.2012 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донсервісбуд", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки товару №1202п.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

Згідно п. 1.2. договору якісні і кількісні характеристики продукції, що є предметом поставки за даним договором, строки поставки продукції за цим договором визначаються у специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені у специфікації (п. 3.1 договору).

Строк оплати продукції - протягом 5-ти банковських днів з дня поставки товару (п. 3.2 договору).

Згідно п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію №1 від 01.02.2012 до договору, відповідно до якої постачальник визначив ціну за продукцію з урахуванням ПДВ.

24.04.2012 сторони узгодили та підписали специфікацію №2 до договору, 17.05.2012 - специцікацію №3, 22.08.2012 - специцікацію №4, згідно з яких постачальник визначив ціну за продукцію з урахуванням ПДВ

Договір та специфікації №1 від 01.12.2011, №2 від 22.04.2012, №3 від 17.05.2012, №4 від 22.08.2012 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та їх копії містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікацій, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 252485,68грн., що підтверджується рахунками-фактурами та видатковими накладними за 2012 рік (копії яких містяться в матерілах справи), а відповідач оплатив вартість поставленого товару на суму 236723,12грн згідно банківських виписок за 2012 рік (копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору №1202п від 01.02.2012.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідачем отримано продукцію, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем була здійснена часткова оплата вартості отриманого товару за видатковими накладними за 2012 рік на суму 236723,12грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи та актом звірки взаємних розрахунків, за яким заборгованість відповідача за період 01.01.2013-11.07.2013 складає 15762,56грн..

За таких обставин, відповідач в порушення умов п. 4.2 договору №1202п від 01.02.2012. не оплатив товар протягом 5-ти банківських днів.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем оплачена частково, станом на теперішній час заборгованість становить 15762,56грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 15762,56грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донсервісбуд" (вул. Сєчєнова, 1, м.Донецьк, 83059, ЄДРПОУ 32942802) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 83029, ІПН НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 15762 (п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 26 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік Дата складення повного рішення 16.09.2013.