Рішення

від 09.09.2013 по справі 906/910/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" вересня 2013 р. Справа № 906/910/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Терехов О.Л - довіреність № 2565-О від 16.08.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Окса" (м.Житомир)

про стягнення 22873,50 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - до 09.09.2013.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 22873,50 грн., з яких 13000,00 грн основного боргу за кредитом, 6030,65 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2205,03 грн. пені, 1637,82 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

21.08.2013 та 05.09.2013 на адресу суду повернулись копії ухвал господарського суду Житомирської області від 05.08.2013 та від 20.08.2013, направлені відповідачу за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 55, з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 87-92).

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 95), згідно якої повідомив, що станом на 25.06.2013 (на час звернення з позовом до суду) заборгованість відповідача становила 24697,51грн., з яких: - 13000,00грн. - заборгованості по кредиту, 7087,98грн. - заборгованості по відсоткам, - 1871,82грн. - боргу з комісії та 2737,71грн. пені. Вказав, що оскільки 15.07.2013 відповідачем було здійснено погашення простроченої заборгованості в сумі 1035,05грн., які у відповідності до черговості погашення, передбаченої Умовами і правилами надання банківських послуг, були направлені на погашення пені, тому із заборгованості, яка існувала у відповідача на дату звернення до суду, залишилися несплаченими 23662,46грн. з яких: - 13000,00грн. заборгованості по кредиту, 7087,98грн. - заборгованості по відсотках, - 1871,82грн. боргу з комісії та 1702,66грн. пені. За вказаного, просить стягнути борг та зазначений залишок пені, виходячи з їх сум, які були визначені станом на 25.06.2013 та з врахуванням проведеної 15.07.2013 оплати.

Також представником позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, у тому числі доказів направлення відповідачу заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 95-112). Вказане клопотання судом задоволено.

Заяву від 09.09.2013 про збільшення позовних вимог суд розцінив як таку, що подана у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України. Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача від 09.09.2013. до розгляду. Спір вирішується з врахуванням вказаної заяви.

Представник позивача позов підтримав, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, а ухвалу повернуто органом поштового зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За вказаних обставин, враховуючи надані позивачем докази, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Крім того, 09.09.2013 закінчується продовжений згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, 20.04.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Окса" (відповідач, клієнт) було підписано заяву (а.с. 28) про відкриття поточного рахунку у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк" (позивач, банк), згідно якої відповідач погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Правилами обслуговування за Розрахунковими картками (що розмішені на сайті банку http:www.privatbank.ua, http://client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитком печатки складають Договір банківського обслуговування.

Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку та Договору банківського обслуговування в цілому.

Згідно вказаної заяви позивач за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Пунктом 3.18.1.16 Умов передбачено, що при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Як вказує позивач, відповідно до Договору відповідачу було виставлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26004060758482 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови (а.с. 29-36).

Зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 13000,00грн., однак відповідач, в порушення вищевказаних умов Договору, зобов'язання належним чином не виконав, кошти, необхідні для погашення заборгованості не сплатив.

Згідно даних позивача (а.с.96), за відповідачем рахується заборгованість: - 13000,00грн. по кредиту, - 7087,98грн. по відсотках, 1871,82грн. з комісії та нараховано 1702,66грн. пені. Всього 23662,46грн., які він просить стягнути.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частина 2 зазначеної статті встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦКУ).

Ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 п.4 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2. ст.639 Цивільного кодексу України).

Отже, кредитний договір між сторонами складається із заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки та Умов і Правил надання банківських послуг (у тому числі Правил обслуговування за Розрахунковими картками), Тарифів банку, які оприлюднені через офіційний сайт банку. При цьому, зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, не оспорювався та не визнаний недійсним.

Так, відповідно до п.3.18.1.1 "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови) кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на власний вибір чи в письмовій формі, чи через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення чи інших).

Згідно п.3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Згідно п.3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).

Пунктом 3.18.6.1 умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Наданими до справи виписками банку (а.с. 42, 69, 101) підтверджено, що позивачем було надано відповідачу кредитний ліміт в розмірі 13000,00грн.

Пунктом 3.18.2.2.3. Умов встановлено обов'язок клієнта проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11.

Згідно п. 3.18.1.11 Умов, періодом безперервного користування кредитом являється період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" не більше 35 днів.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦКУ до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Так, ст.1048 ЦКУ встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п.3.18.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно п.3.18.4.1.1 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов).

Пунктом 3.18.4.1.3 Умов передбачено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Згідно цього ж пункту Умов, при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пп. 3.18.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 умов).

Також, у відповідності до п.3.18.4.4 Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10 Умов).

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Так, відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно матеріалів справи, позивачем 28.04.2013 (а.с.49-52) було направлено на адресу відповідача претензію від 17.04.2013 №10420ZRXLS002 з вимогою погашення заборгованості за договором банківського обслуговування від 20.04.2011, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

З наявних в матеріалах справи документів, а саме виписок з банківського рахунку (а.с.69-82, 101-103) та розрахунку заборгованості (а.с.40-41, 99-100), вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 20.04.2011 перед ПАТ КБ "Приватбанк" в повному обсязі не виконав, внаслідок чого, станом на 25.06.2013 заборгованість відповідача становила: 13000,00грн. - по кредиту, 7087,98грн. - по відсотках, 1871,82грн. - по комісії.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.3.18.5.1 Умов і правил надання банківських послуг, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п. 3.18.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

За п. 3.18.5.7 Умов, строки позовної давності по вимозі про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, здійснений станом на 25.06.2013 (а.с. 106-112), з урахуванням визначених п.3.18.5.4 Умов порядку та строків її нарахування, господарський суд дійшов висновку, що на вказану дату сума пені в розмірі 2737,71грн. визначена вірно та обґрунтовано.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2013 відповідачем було здійснено погашення простроченої заборгованості в сумі 1035,05грн. (а.с. 82).

Пунктом 3.18.4.10 Умов сторони погодили, що зобов'язання виконуються в такій послідовності: кошти отримані від клієнта, а також інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості, насамперед спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 3.18.2.2.16, 3.18.2.3.15, далі для погашення неустойки згідно розділу 3.18.5. цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг", далі - простроченого винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, зазначеної в п. 3.18.1.8. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат банку відповідно до п.п. 3.18.2.16, 3.18.2.3.15 за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення кредиту.

Таким чином, сплачені відповідачем кошти в сумі 1035,05грн. позивачем правомірно були зараховані на часткове погашення боргу по пені.

Внаслідок вказаного, станом на дату вирішення спору заборгованість відповідача становить: 13000,00грн. - по кредиту, 7087,98грн. - по відсотках, - 1871,82грн. - з комісії, що не заперечувалось представником позивача та вбачається з банківських виписок (а.с. 101-112). Обґрунтовано також заявлено до стягнення 1702,66грн. пені.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 23662,46 грн., з яких: 13000,00 грн. основного боргу за кредитом, 7087,98 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1871,82грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1702,66 грн. пені,

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " "Агрофірма "Окса" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Ватутіна, 55, ід. код 37546825)

- на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Жовтневий р-н, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ід. код 14360570):

- 13000,00 грн. основного боргу за кредитом;

- 7087,98 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом;

- 1871,82 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом;

- 1702,66грн пені;

- 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.09.13

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).