Рішення

від 10.09.2013 по справі 914/2985/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 р. Справа № 914/2985/13

За позовом : Приватного підприємства «Бас-Т», м.Львів

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння», с. Стоянів, Радехівський район

Про стягнення штрафу 80 000 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Бень Б.З. - представник

від відповідача : не з'явився

Суть спору: Подано позов Приватним підприємством «Бас-Т» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння» про стягнення штрафу 80 000 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2013 року було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.08.2013 року.

В судовому засіданні 13.08.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 10.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.10.2011 року між Приватним підприємством «БАС-Т» (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Стоянівнасіння» (правонаступником якого є ТзОВ «Стоянівнасіння») (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №2 до 31.12.2011 року.

На виконання умов Договору №2 позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Радехів, вул. Витківська, 35, та за які відповідач зобов'язувався проводити орендну плату, а саме 40 000,00 грн. за місяць.

Рішеннями господарського суду Львівської області від 06.08.2012 року у справі №5015/2873/12 та від 03.04.2013 року у справі №914/504/13-г, які набрали законної сили, встановлено, що договір оренди №2 відповідно до ст.764 ЦК України кілька раз пролонговував свою дію у зв'язку з тим, що відповідач по закінченню строків оренди продовжував користуватися орендованим майном, а позивач не заперечував проти цього, а саме: з 01.01.2012р. по 30.06.2012р.

22.08.2012 року відповідач повернув орендоване приміщення позивачу згідно акту прийому - передачі.

Відповідно до п.6.6 Договору оренди, за порушення строків повернення орендованого приміщення після закінчення строку оренди, позивачем нарахований відповідачу штраф в розмірі 80 000,00 грн. в розмірі 200 процентів місячної орендної плати, який він просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, у відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, виходячи із закріплених в законодавстві умов щодо свободи договору, в п.6.6 договору оренди сторони досягли згоди щодо встановлення відповідальності орендаря за порушення строків повернення об'єкту оренди, зокрема, встановили обов'язок орендаря сплатити штраф в розмірі 200 відсотків місячної орендної плати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 230 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання боржником взятого на себе зобов'язання у встановлений строк, згідно із статтею 610 ЦК України, частиною 1 статті 612 ЦК України, є простроченням боржника, тобто порушенням зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 3 ч.1 ст. 612 ЦК України, визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нежитлових приміщень №2 від 01.10.2011 року позивач передав відповідачу у строкове платне користування приміщення, які знаходяться за адресою: м. Радехів, вул. Витківська, 35, вартість оренди яких становила - 40 000,00 грн. за місяць. Договір був укладений сторонами до 31.12.2011 року.

Згідно ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З аналізу ст.764 ЦК України випливає, що вона може бути застосована тільки до договору найму (оренди) з визначеним строком користування майном. Цивільний кодекс України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму (оренди) в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця (орендодавця), так і зі сторони наймача (орендаря). Бажання наймача (орендаря) продовжувати відносини найму (оренди) висловлюються конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму (оренди). Стосовно наймодавця (орендодавця), підставою для продовження відносин найму (оренди) є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень і вимог до наймача (орендаря) повернути орендодоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму (оренди).

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.08.2012р. у справі №5015/2837/12 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2012р. встановлено, що договір оренди №2 від 01.10.2011р. не припинив своєї дії 31.12.2011р., а неодноразово поновлявся на той самий строк з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. та з 01.04.2012р. по 30.06.2012р., внаслідок чого суд стягнув з відповідача орендну плату за період з 01.12.2011р. по 31.05.2012р.

Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 03.04.2013 року у справі №914/304/13-г, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року, встановлено факт, що позивач скористався наданим йому статтею 764 ЦК України правом та надіслав відповідачу лист-повідомлення від 13.07.2012р. вих.№07/12, в якому зазначив про небажання продовжувати чи переукладати договір оренди, вимагав погасити заборгованість та повернути/звільнити займані останнім приміщення, а відтак, зважаючи на положення ст.764 ЦК України та факт надсилання позивачем відповідачу листа-повідомлення від 13.07.2012р. вих.№07/12 про припинення орендних правовідносин, укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 30.06.2012р.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

22.08.2012 року відповідач повернув позивачу орендовані приміщення, що підтверджується Актом прийому - передачі, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін.

Відповідно до п.6.6 Договору оренди в разі, якщо після закінчення строку оренди Орендар не поверне Орендодавцю Об'єкт оренди, він сплачує орендну плату за користування Об'єктом в розмірі визначеному даним Договором до дня підписання Сторонами Акту приймання - передавання Об'єкту з оренди, а також штраф в розмірі 200% місячної орендної плати.

Пунктом 5.1 Договору оренди встановлено, що орендна плата за нежитлові приміщення складає 40 000,00 грн. на місяць.

За порушення строку повернення об'єкту оренди, після закінчення строку оренди, позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 80 000,00 грн., який підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, доказів які б спростовували позовні вимоги, а також доказів сплати штрафних санкцій суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 ,4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння» (82100, Львівська область, Радехівський район, с. Стоянів, вул. І.Франка, 85, код ЄДРПОУ 02778330) на користь Приватного підприємства «БАС - Т» (79040, м. Львів, вул. Ряшівська, 7/36, код ЄДРПОУ 31442315) - 80 000,00 грн. - штрафу та 1 720,50 грн. - судових витрат.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.09.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.