Постанова

від 03.07.2013 по справі 801/5489/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2013 р. (11:44) Справа №801/5489/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шумыло В.В. розглянувши за участю представника позивача - Казоріна О.В., довіреність від 11.01.2013 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛ БЕРЕГ"

до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛ БЕРЕГ" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000012202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки проведеної відповідачем перевірки, в результаті якої встановлено завищення від'ємного значення залишку податкового кредиту та на підставі яких відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки позивачем, в ході здійснення господарської діяльності були проведені реальні господарські операції з контрагентом, здійснені розрахунки та складені відповідні первинні бухгалтерські та податкові документи, в результаті чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача на задоволенні адміністративного позову наполягав з підстав викладених у позові.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, про день, час та місце його проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надав. Відповідно до поданих заперечень проти позову, відповідач адміністративний позов не визнає, проти заявлених вимог заперечує, зазначивши, що в ході перевірки встановлено факти порушення податкового законодавства, що і стали підставами для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 11.01.2013 року по 17.01.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт № 252/22/32843647 від 12.02.2013 (а.с. 13-30) (далі - акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, 215, ст. 216, ст. 655, ст. 656, ст. 662 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах здійснених з постачальниками - з КП "Альянс", та порушення п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено завищення від'ємного залишку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 4475,00 гривень, в тому числі по періодам: за червень 2011 року в сумі 4475,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 27.02.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 4 475,00 гривень, відповідно до поданої 18.07.2011 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2013 року № 0000012202 позивачем подано скарги до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби, Державної податкової служби АР Крим, Міністерства доходів і зборів України, які, за результатами їх розгляду, залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Заперечуючи проти висновків акта перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, доводами наведеними податковими органами в рішеннях про результати розгляду скарг, платник податків, звернувшись до адміністративного суду із позовом, просить суд визнати рішення відповідача протиправним та скасувати.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи обґрунтованість оскаржуваного податкового-рішення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до обставин, встановлених в акті перевірки, позивачем, відповідно до зазначених показників по ПДВ за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 завищено податковий кредит у сумі 4 475,00 грн., у зв'язку з тим, що на формування вказаного показника мали вплив здійснені операції з КП "Альянс" у червні 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки такі висновки податковим органом зроблено виходячи з того, що в ході перевірки, відповідачем, окрім документів отриманих від позивача було використано інформацію з акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі № 36/22/32468182 від 11.04.2012 року по КП "Альянс", згідно якого підприємство за юридичними та фактичними адресами не знаходиться, відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства у зв'язку з чим відповідачем зроблений висновок, що фінансова-господарська діяльність здійснювалась поза межами правового поля, та є ознаки фіктивності.

На підставі викладеного, в акті перевірки робиться висновок, що правочини між позивачем та контрагентом КП "Альянс" здійснені без мети настання реальних наслідків і не встановлено факту передачі товарів (надання послуг) від продавця до покупців, у зв'язку з чим, вони є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На думку відповідача КП "Альянс" здійснювало проведення безтоварних операцій, та діяльність його була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, отже підприємство було створено з метою ухилення від сплати податків. Сумнівний податковий кредит, отриманий КП "Альянс" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів". На підставі вищевикладеного, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, - проведеною зустрічною звіркою не підтверджено реальність здійснення КП "Альянс" фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПК України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно з положеннями Податкового кодексу України існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим кодексом не передбачено.

Суд вважає, що наявність у платника податків (позивача у справі) виданих йому продавцем товарів (надання послуг) податкових та видаткових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, здійснення позивачем фінансово-господарських операцій за перевіряємий період з вищенаведеним контрагентом підтверджується укладеними між позивачем та зазначеним контрагентом договорами, виписаними на їх виконання податковими накладними, видатковими накладними, актами.

Так, за перевіряємий період позивачем укладено з вищенаведеним контрагентом наступні договори.

Договір підряду № 100 від 5 квітня 2011 року на виконання підрядних робіт (монтаж пожежної сигналізації в приміщеннях естради позивача), укладений між КП "Альянс" та позивачем, загальна вартість робіт по договорі складає 14 926,80 гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 2 487,80 гривень (а.с.77), на виконання якого складено: акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2011 року, за яким здійснено монтаж пожежної сигналізації в приміщенні естради ТОВ "ДОЛ БЕРЕГ" за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Багрова, 3 (а.с.97-100).

Договір підряду № 101 від 5 квітня 2011 року на виконання підрядних робіт (монтаж пожежної сигналізації в приміщеннях елінгу позивача), укладений між КП "Альянс" та позивачем, загальна вартість по договору складає 26 480, 40 гривень в тому числі ПДВ в розмірі 4 413,40 гривень (а.с. 78), на виконання якого складено: акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2011 року, за яким здійснено монтаж пожежної сигналізації в приміщеннях елінгу ТОВ "ДОЛ БЕРЕГ" за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Багрова, 3 (а.с.101-104).

Договір підряду № 102 від 5 квітня 2011 року на виконання підрядних робіт (монтаж пожежної сигналізації в приміщеннях корпусу № 9 позивача), укладений між КП "Альянс" та позивачем, загальна вартість по договору складає 60753,60 гривень в тому числі ПДВ в розмірі 10125,60 гривень(а.с.79), на виконання якого складено: акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2011 року, за яким здійснено монтаж пожежної сигналізації в приміщеннях корпусу № 9 ТОВ "ДОЛ БЕРЕГ" за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Багрова, 3 (а.с.105-109).

Договір підряду № 103 від 5 квітня 2011 року на виконання підрядних робіт (монтаж пожежної сигналізації в приміщеннях корпусу № 8 позивача), укладений між КП "Альянс" та позивачем, загальна вартість по договору складає 19 434,00 гривень в тому числі ПДВ в розмірі 3239,00 гривень (а.с.80), на виконання якого складено: акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2011 року, за яким здійснено монтаж пожежної сигналізації в приміщеннях корпусу № 8 ТОВ "ДОЛ БЕРЕГ" за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Багрова, 3 (а.с.110-113).

Договір підряду № 104 від 5 квітня 2011 року на виконання підрядних робіт (підключення пожежної сигналізації до пультів пожежної спостереження корпусу № 8,9, котеджу і БПК), укладений між КП "Альянс" та позивачем, загальна вартість по договору складає 35355,60 гривень в тому числі ПДВ в розмірі 5892,60 гривень (а.с.81), на виконання якого складено: акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2011 року від 30.06.2010 року, за яким здійснено підключення пожежної сигналізації до пультів пожежного спостереження корпусу № 8,9, елінгу і естради ТОВ "ДОЛ БЕРЕГ" за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Багрова, 3 (а.с.104-106).

Витрати на монтаж та підключення пожежної сигналізації позивачем відображено по рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Також матеріали справи свідчать про те, що контрагентом - КП "Альянс" позивачу були видані податкові накладні від 07.06.2011р. № 43 та № 44.

По всім виконаним роботам позивач здійснив оплату, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

Зазначені факти не спростовані відповідачем під час розгляду справи, а більш того, зафіксовані в Акті перевірки.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що взаємовідносини позивача з КП "Альянс" за перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, у зв'язку з чим нарахування позивачем податкового кредиту по вказаним взаємовідносинам за перевіряємий період є обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, акт перевірки не містить відомостей щодо яких саме взаємовідносин позивача з КП "Альянс" податковим органом встановлено завищення показників податкового кредиту, задекларованих платником податків, саме щодо яких відповідно до податкової звітності податковим органом встановлено завищення показників платником податків. Втім, визнаючи частину господарських взаємовідносин позивача з контрагентом в один і той же період часу (податковий період), податковий орган не зазначає відповідно до чого він не визнає іншу частину господарських взаємовідносин позивача з контрагентом та в чому саме в іншій частині на суму 4475,00 грн. завищено податковий кредит, що суперечить завданням податкового контролю, визначеного приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до змісту ст. 204 та ст. 215 ЦК України укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

В даному випадку, будь-які судові рішення щодо визнання недійсними угод з поставки товарів (послуг), укладених між позивачем та КП "Альянс" за перевіряємий період - відсутні, таким чином є дійсними.

Отже, витрати пов'язані з придбанням товарів та послуг по взаємовідносинах позивача з контрагентом правомірно включені до складу податкового кредиту позивачем, оскільки факт придбання вказаних послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а самі послуги відповідають напрямкам господарській діяльності позивача.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічної необґрунтованості) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що договірні відносини позивача з його контрагентом направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення платником податків у сфері податкового законодавства його норм, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом договорів вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Положення ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладено обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено (збільшено) відповідні грошові зобов'язання.

За таких підстав, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000012202.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 № 0000012202 не може бути визнане таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 03.07.2013 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 08.07.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000012202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛ БЕРЕГ" (ЄДРПОУ 32843647) витрати по сплаті судового збору у розмірі 122 (сто двадцять дві) гривні 00 копійок, шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.