Постанова

від 25.07.2013 по справі 801/6176/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2013 р. (11:21). Справа №801/6176/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді: Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю представника позивача - Полєтаєвої Г.І. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ТК Південний будинок"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Приватне підприємство " ТК Південний будинок " (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000271504 від 18.03.2013 р. № 003541501 від 20.03.2013 р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними, податковий кредит та витрати сформовані на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, зокрема податкових накладних, а всі витрати позивачем були проведені у зв'язку з веденням господарської діяльності, на підставі чого оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідач у судове засідання яке відбулося 25.07.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час день та місце розгляду справи сповіщений належним чином . Під час розгляду справи надав до суду заперечення на позов, в яких просив в адміністративному позові відмовити .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

З 19.02.2013 р. тривалістю 5 робочих днів відповідачем проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) за листопад 2010 р., з БВП «Строітель Плюс»(ЄДРПОУ 31263808) за травень 2011 р., з ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939) за травень 2011 р., з ПП «Сити-Буд»(ЄДРПОУ 37081640) за червень 2011 р, за результатами якої складено Акт № 1319/15.4/35982988 від 28.02.2013 р.(далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення по позивачем:

- п.п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР., п.44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п.138.6, 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23435 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2010 р. - у сумі 7620 грн., 2 квартал 2011 р.-у сумі 0 грн., 3 квартал 2011 р.-у сумі 15815 грн.

- в порушення пп.14.1.18,пп.14.1.155 п. 14.1 ст. 14, п.15.1 ст. 15, п.198.6 ст. 198 п.200.17 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України(далі ПКУ), п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, платником податків ПП «ТК «Південний будинок» донараховане податкове зобов'язане з ПДВ у сумі 19848 грн.

Такі висновки відповідачем зроблені з посиланням на акти про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками та з посиланням на висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Бренд Строй», БВП «Строїтель Плюс», ПП «Визит Торг», ПП «Сити Буд» наданого УПМ ДПС в АР Крим, яким встановлено ознаки фіктивності зазначених контрагентів. Крім того відповідачем в акті вказано, що згідно «системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» зазначені контрагенти за місцезнаходженням не перебувають, на підставі чого, податковий орган вважає, що ПДВ в сумі 19848 грн. неправомірно позивачем віднесено до податкового кредиту, оскільки не підтверджено належними документами.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнятті

- 20.03.2013 р. податкове повідомлення-рішення: № 003541501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 25340 грн., в тому числі 23435 грн. за основним платежем та 1905 грн. штрафні санкції.

- 18.03.2013 р. податкове повідомлення - рішення № 0000271504 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21373 грн., в тому числі 19848 грн. за основним платежем, 1525 грн. штрафні санкції.

Не погодившись з висновками перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржував до відповідача, ДПС в АР Крим, Міністерства доходів і Зборів України, але всі скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У періоді, який перевірявся відповідачем, вказані правовідносини позивача з ТОВ «Бренд -Строй» регулювалися Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету (далі Закон № 168) та Законом України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що регламентував ведення податкового обліку (далі Закон № 334).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 встановлено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За змістом пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п. 1.6 ст. 1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 було встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до взаємовідносин, що існували між позивачем та з ПП «Визит -Торг», ПП «Сити-Буд», БВП «Строітель-Плюс», на підставі укладених господарських угод, з 01.01.2011 року врегулювання питань оподаткування підлягало згідно Податкового кодексу України (далі - ПКУ), з положень пп.14.1.178 п. 14.1 ст. 14 якого, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Статтею 138 ПКУ визначений склад витрат та порядок їх визнання, зокрема витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у пп. "б" п. 185.1 закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено пп. 14.1.179 п. 14.1 ст.14 ПКУ.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 названого Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Матеріали справи свідчать, що 30.11.2010 р. позивач придбав у ТОВ «Бренд-Строй» товар на загальну суму 36567 грн. в тому числі ПДВ 6096 грн.

Зазначений товар в рахункі - фактурі № СФ-2235 від 30.11.2010 р. був оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 143 від 30.11.2010 р.

ТОВ «Бренд-Строй» 30.11.2010 р. виписано податкова накладна № 2235 на загальну суму 36567 грн., в тому числі ПДВ 6096 грн.

Матеріали справи свідчать, що придбаний товар у ТОВ «Бренд-Строй» був реалізований ТОВ БК «Кримзалізобетон»(рахунок - фактура № СФ 0000038 від 29.11.2010 р., видаткова накладна № РН 0000037 від 9.12.2010 р.).

На підставі виписаної податкової накладної № 2235 від 30.11.2010 р., позивачем сума ПДВ в розмірі 6096 грн. віднесена до складу податкового кредиту листопаду 2010 р.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (Покупець) та ПП «Візіт Торг» (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 35 від 04 травня 2011 року.

Згідно п. 1 Зазначеного Договору Продавець зобов'язується передати Покупцю у власність належне продавцю майно, а покупець зобов'язується прийняти це майно.

У виконання зазначеного Договору ПП «Візіт Торг» складені та підписані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку: рахунок- фактура, видаткова накладна, податкова накладна (належним чином завірені копії залучені до матеріалів справи), зокрема останнім виписана податкова накладна № 66 від 19.05.2011 р. на загальну суму 18030 грн., у т.ч. ПДВ 3005 грн.

Зазначений товар в рахунки фактурі ПП «Визит-Торг» був оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 97 від 31.05.2011 р.

Позивачем 04 травня 2011 р з БВП «Строїтель-Плюс» укладено договір на надання транспортних послуг № 643, предметом якого є перевезення вантажів по Україні.

Актом № ОУ 0000002 здачі - прийому робіт(надання послуг) сторони засвідчили, що БВП «Строїтель - Плюс» наданні послуги на загальну суму 40000 грн., в тому числі ПДВ 6666,67 грн.

БВП «Строіїтель -плюс» була виписана податкова накладна № 304 від 23.05.2011 р. на загальну суму 40000 грн. в тому числі ПДВ 6666,67 грн.

Зазначені послуги були оплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 23.05.2011 р.

Сторонами зазначеного договору також були складені товарно - транспортні накладні.

На підставі виписаних податкових накладних № 66 від 19.05.2011 р., № 304 від 23.05.2011 р. позивачем суми ПДВ в розмірі 3005 грн. та 6666,67 грн. віднесена до складу податкового кредиту травня 2011 р., про що свідчить податкова декларація з ПДВ за травень 2011 р. та додаток 5 до неї. Зазначені податкові накладні відображені позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 р. під №№ 15, 23.

Матеріали справи свідчать, що придбаний товар у ПП «Визит-Торг» був реалізований

- ТОВ «Чайка-05», що підтверджується рахунком фактурою № СФ0000027 від 12.05.2011 р. та видатковою накладною № РН-0000030 від 27.05.2011 р.

- ТОВ «Пілар», що підтверджується рахунком фактурою № СФ0000028 від 17.05.2011 р. та видатковою накладною № РН-0000031 від 27.05.2011 р.

-ТОВ «Альма», що підтверджується рахунком фактурою № СФ0000026 від 12.05.2011 р. та видатковою накладною № РН-0000029 від 20.05.2011 р.

- ТОВ «Прометей плюс ВВ» що підтверджується рахунком фактурою № СФ0000025 від 10.05.2011 р. та видатковою накладною № РН-0000028 від 20.05.2011 р.

01.06.2011 р. між позивачем та ПП «Сіті Буд» укладено договір № 194 на виготовлення продукції із давальницької сировини, предметом якого було виготовлення із матеріалів позивача з використанням обладнання ПП «Сіті Буд» добірних елементів покрівлі.

На виконання цього договору між позивачем та ПП «Сіті- Буд» складено акт прийому - передачі від 23.06.2011 р.,згідно якого гладкі листи в кількості 120 штук передані ПП «Сіті-Буд» на виготовлення добірних елементів покрівлі, згідно рахунку фактурі № 383 від 23.06.2011 р.

24 червня 2011 р. позивач та ПП «Сіті-Буд» склали Акт здачі - прийому робіт(надання послуг), згідно якого зазначеним контрагентом позивача виготовлені елементі покрівлі із матеріалів позивача. Відповідно до зазначеного акту вартість робіт склала 9450 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1575 грн.

За фактом здійснення робіт ПП «Сіті-Буд» була виписана податкова накладна № 61 від 24.06.2011 р. на загальну суму 9450 грн., в тому числі ПДВ 1575 грн.

Зазначені послуги були оплачені в повному обсязі, що підтверджуються платіжним дорученням № 127 від 30.06.2011 р.

Виготовлені товари на підставі договору № 194 від 01.06.2011 р. позивачем були реалізовані:

-ТОВ « Будівельна компанія «Кримзалізобетон», що підтверджується рахунком фактурою № СФ-0000040 від 23.06.2011 р., видатковою накладною № РН-0000042 від 30.06.2011 р.

-ТОВ «Прометей плюс ВВ», що підтверджується рахунком фактурою № СФ-0000039 від 22.06.2011 р., видатковою накладною № РН-0000041 від 30.06.2011 р.

-ТОВ Фірма «Русь», що підтверджується рахунком фактурою № СФ-0000038 від 21.06.2011 р., видатковою накладною № РН-0000040 від 24.06.2011 р.

01.06.2011 р. між позивачем та ПП «Сіті Буд» також укладено договір № 198 про надання послуг, предметом якого було надання послуг по маркетингу.

На виконання цього договору позивачем надані пропозиції щодо маркетингового дослідження для ПП «Сіті-Буд» № 11 від 07.06.2011 р.

21.06.2011 р. позивачем надана оцінка результатів по проведенню маркетингового дослідження -ПП «Сіті Буд».

28.06.2011 р. ПП «Сіті-Буд» надано рахунок - фактуру № 399 на загальну суму 5000 грн. в тому числі ПДВ 833,33 грн.

Між позивачем та ПП «Сіті-Буд» 28.06.2011 р. складено Акт здачі - прийомки робіт (надання послуг), згідно якого ПП «Сіті Буд» були проведенні роботи по рахунку № 399 від 16.06.2011 р.

ПП «Сіті-Буд» 28.06.2012 р. виписана податкова накладна № 66 за договором № 198 від 01.06.2011 р. на загальну суму 5000 грн. в тому числі ПДВ 833,33 грн.

Наданні послуги були сплачені в повному обсязі, що підтверджуються платіжним дорученням № 128 від 05.07.2011 р. та поясненнями к платіжному дорученню від 06.07.2011 р. наявного в матеріалах справи.

Позивачем та ПП «Сіті -Буд» 01.06.2011 р. укладено договір про надання послуг № 197, предметом якого є виготовлення реклами та розміщення реклами на біг-бордах.

Сторони за договором № 197 від 01.06.2011 р. склали акт здачі прийомки - робіт(надання послуг) від 28.06.2011 р., згідно якого ПП «Сіті -Буд» виготовлено та розміщено рекламу на біг-бордах в кількості 5 штук на загальну суму 10028,80 грн. в тому числі ПДВ 1671,41 грн.

ПП «Сіті-Буд» виписана податкова накладна № 65 від 28.06.2011 р. за договором № 197 від 01.06.2011 р. на загальну суму 10028,80 в тому числі ПДВ 1671,47 грн.

Наданні послуги були сплачені в повному обсязі, що підтверджуються платіжним дорученням № 128 від 05.07.2011 р. та поясненнями к платіжному дорученню від 06.07.2011 р. наявних в матеріалах справи.

На підставі виписаних податкових накладних № 61 від 24.06.2011, №65, № 66 від 28.06.2011 р. позивачем сума ПДВ в розмірі 4079,80 грн. віднесена до складу податкового кредиту червня 2011 р., про що свідчить податкова декларація з ПДВ за червень 2011 р. та додаток 5 до неї. Зазначені податкові накладні відображені позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 р. під № № 18,19,20.

Видані зазначеними вище контрагентами позивача, за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкові накладні повністю відповідають вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства, зокрема ст. 7 закону України № 168 та п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Суд окремо зауважує, що крім податкових накладних податковим органом наявність первинних бухгалтерських документів взагалі не перевірялось.

Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ПП "Візіт Торг», ПП «Сіті-Буд», БВП «Строїтель-Плюс», ТОВ «Бренд-Строй» в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що на момент укладання договорів виписки та складання вищеназваних первинних документів бухгалтерського та податкового органу зазначені контрагенті та позивач були зареєстровані як платникі податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України має право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Отже, отримавши від ТОВ «Бренд- Строй», БВП «Строїтель-Плюс», ПП «Візіт -Торг», ПП «Сіті-Буд» вищезазначені первинні документи, зокрема податкові накладні позивач включив суми з них до складу витрат та складу податкового кредиту у листопаді 2010 р., травні-червні 2011 р. що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Але суть спору полягає в тому, що на думку відповідача, як викладено в Акті перевірки, позивачем необґрунтовано включені до складу витрат та складу податкового кредиту у листопаді 2010 р., травні, червні 2011 р. оскільки операції з зазначеними в Акті перевірки контрагентами є фіктивними, оскільки мають ознаки фіктивності, а діяльність зазначених контрагентів спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, даний висновок податковим органом зроблений на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок, а також, що відносно ТОВ «Бренд- Строй», БВП «Строїтель-Плюс», ПП «Візіт -Торг», ПП «Сіті-Буд» порушено кримінальну справи за ознаками складу злочину передбаченого ст..ст. 28 ч. 2, 205, ч. 2 КК України.

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угод та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як було встановлено вище, в основу висновку відповідача про порушення позивачем порядку формування валових витрат та формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Бренд- Строй», БВП «Строїтель-Плюс», ПП «Візіт -Торг», ПП «Сіті-Буд»" зокрема покладено неможливість здійснення зустрічної звірки, та відсутність контрагентів за їх місцезнаходженням, про що суд зазначає наступне.

За приписами ст.ст. 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості щодо місцезнаходження юридичної особи та про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, згідно ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З акта перевірки та інших документів, наявних у справі, не вбачається, що відомості про ТОВ «Бренд- Строй», БВП «Строїтель-Плюс», ПП «Візіт -Торг», ПП «Сіті-Буд», зокрема про їх місцезнаходження, в періоді коли вони мали правовідносини з позивачем були недостовірними та позивач знав або міг знати про це.

В будь-якому випадку, така обставина, як непідтвердження відомостей або відсутність ТОВ «Бренд- Строй», БВП «Строїтель-Плюс», ПП «Візіт -Торг», ПП «Сіті-Буд» за місцезнаходженням, мала б значення для вирішення питання про анулювання його реєстрації платником ПДВ чи для припинення юридичної особи та не є безперечним доказом безпідставності формування ПП «ТК Південний будинок» податкового кредиту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм та наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що ТОВ «Бренд- Строй», БВП «Строїтель-Плюс», ПП «Візіт -Торг», ПП «Сіті-Буд» на час здійснення господарський операцій не були юридичними особами, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість та податку на прибуток податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, змісти правочину з ТОВ «Бренд- Строй», БВП «Строїтель-Плюс», ПП «Візіт -Торг», ПП «Сіті-Буд», не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання вказаного правочину, ці документи були належним чином оформлені.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з ТОВ «Бренд- Строй», БВП «Строїтель-Плюс», ПП «Візіт -Торг», ПП «Сіті-Буд», свої обов'язки виконали в повному обсязі.

Приписи ПКУ чітко визначають підстави для віднесення сум до складу витрат та складу податкового кредиту

Крім того, суд звертає увагу на те, що товар та послуги не тільки отриманні позивачем, але й сплачені їх вартість, що підтверджується платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення первинних бухгалтерських документів, податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання товару, послуг керуючись зазначеними вище положеннями податкового законодавства, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені вищезазначеним контрагентами в ціні товару згідно зазначених вище податкових накладних та до складу витрат витрати згідно зазначених вище бухгалтерських документів.

Отже, висновки відповідача викладені в Акті перевірки на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, спростовані матеріалами справи, у зв'язку з чим є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1905 грн. та 1525 грн. відповідно, які застосовані відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 р. № 0000271504, від 20.03.2013 р. № 003541501.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 р. № 0000271504, від 20.03.2013 р. № 003541501 не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25.07.2013р.У повному обсязі постанову складено та підписано 28.07.2013.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 160-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.03.2013 р. № 0000271504

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.03.2013 р. № 003541501.

4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053 м. Сімферополь вул. М. Залкі, 1/9) на користь ПП « ТК Південний будинок» (95000, м. Сімферополь вул. Цветочна, буд 3/36, ЄДРПОУ 35983988) витрати зі сплати судового збору в розмірі 467,13 грн. (чотириста шістдесят сім гривень тринадцять копійок).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.