Рішення

від 14.01.2009 по справі 5020-5/641

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"14" січня 2009 р.

справа № 5020-5/641

За позовом: суб'єкта

підприємницької діяльності 

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)

до Приватного підприємства

„Гавань”  (99016 м. Севастополь,  вул. Богданова, 12);

про стягнення заборгованості в

розмірі 19738,11 грн. 

Суддя Євдокімов

І.В.

Представники сторін:

Позивач:

ОСОБА_2, довіреність ВЕЕ № 851321 від 14.03.2007;

Відповідач:

не з'явився.

Суть спору:

Позивач, суб'єкт підприємницької

діяльності  ОСОБА_1, звернувся до суду з

позовом до відповідача, Приватного підприємства „Гавань”, про стягнення

заборгованості  за договором поставки №

1898-С/08 від 03.04.2008 в розмірі 19738,11 грн., з яких: 18538,23 грн. -основна

заборгованість, 1199,88 грн. -пеня.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги

тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  отриманого товару.

Відповідач в судове засідання не

з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання

повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у

позовній заяві , ухвала про порушення провадження повернута на адресу суду у

зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Оскільки до повноважень

господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження

юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу

на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники

повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового

зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше,

можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку

щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних

процесуальних дій.

Представнику позивача в судовому

засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст.

20, 22 Господарського процесуального кодексу 

України.

Суд визнав можливим розглянути

справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за

наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача,

дослідивши надані позивачем докази,  суд,

-

ВСТАНОВИВ:

03.04.2008  між позивачем та відповідачем був укладений

договір поставки продукції  №  1898-С/08.

Відповідно до умов договорів,

позивач зобов'язався поставляти товар, а відповідач приймати та сплачувати

вартість товарів, на умовах передбачених вказаними договорами.

На виконання умов договорів позивач

поставив відповідачу відповідний товар, що підтверджується товарно-транспортними

накладними, яки долучені до матеріалів справи (а.с. 9-10).

Зобов'язання з постачання товару

позивачем виконувались належним чином, та 

своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась не

повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала

18358,23 грн., крім того між сторонами підписані акти звірки взаєморозрахунків

за період з 01.06.2008 по 10.09.2008 (а.с. 11).

Суд вважає позовні вимоги такими,

що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України №

436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 

Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні

виконуватись належним чином  відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання

або одностороння зміна  його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173

Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що

виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у

сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один

суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну

дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175

Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються

цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських

відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана

сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або

утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від

зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які

виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом

України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного

кодексу України, зобов'язанням є 

правовідношення,  в  якому 

одна  сторона (боржник)   зобов'язана  

вчинити   на   користь  

другої  сторони (кредитора) певну

дію (передати  майно,  виконати 

роботу,  надати послугу,  сплатити 

гроші  тощо) або утриматися від

певної дії,  а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 265

Господарського кодексу України,  за

договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати

(поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар

(товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити

за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265

Господарського кодексу України, 

реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам

здійснюється за правилами  договіру

купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом,

застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір

купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692

Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну

ціну переданого товару.

Таким чином, вимоги позивача про

стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та

підлягають задоволенню.

Згідно з п. 8.3 договору, за

прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної

облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який

сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України

“Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір

пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати

подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за

який сплачується пеня.

Згідно статті 230 Господарського

кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу

України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися

пенею.

Відповідно наданому позивачем

розрахунку, перевіреному судом, сума пені складає 1199,88 грн., яка підлягає

стягненню.

Згідно зі ст. 629 Цивільного

кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, з відповідача на

користь позивача підлягає стягненню 19738,11 грн., з яких: 18538,23 грн.

-основна заборгованість, 1199,88 грн. -пеня.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального

кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 197,38 грн.  і інформаційне -технічне забезпечення

судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 22, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу

України, суд, -

В И Р І Ш И В

:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства

„Гавань”  (99016

м. Севастополь,  вул. Богданова, 12,  код ЄДРПОУ 23439572,  п/р 26009099158800 в Укрсиббанку м. Харків,

МФО 351005) на користь суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2,

ідентифікаційний  код  НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в КРФ АКБ УСБ м.

Севастополь, МФО 324195) заборгованість в сумі 

19738,11 грн., з яких: 18538,23 грн. -основна заборгованість, 1199,88

грн. -пеня,   витрати по сплаті державного

мита в сумі 197,38 грн., а також  витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

                            Видати наказ після

набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                   

І.В.  Євдокімов

Рішення

оформлено

згідно

з вимогами

ст.

84 ГПК України

16.01.2009

Розсилка:

1.          СПД 

ОСОБА_1(АДРЕСА_1;

2.          СПД 

ОСОБА_1( АДРЕСА_2)

3.          ПП „Гавань”  (99016 м. Севастополь,  вул. Богданова, 12);

4.          Справа

5.          наряд