Рішення

від 21.01.2009 по справі 60/09-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2009 р.                                                           

Справа № 60/09-09

вх.

№ 159/1-60

Суддя

господарського суду  

при секретарі

судового засідання

за участю

представників сторін:

позивача

-ОСОБА_2. - довіреність № 90 від 14.01.2009 року;  відповідача - не з"явився;

розглянувши

справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю

агропромислової фірми "Рубіжне", с. Рубіжне,  

про визнання

договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду

Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою

відповідальністю агропромислової фірми "Рубіжне",  в якому просить суд  визнати дійсним договір купівлі-продажу від

30 серпня 2007 року приміщення - корівника літ. В-1, загальною площею 859,945

кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1. Крім того,

позивач просить суд визнати за ним право власності на приміщення - корівника

літ. В-1, загальною площею 859,945 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська

область, АДРЕСА_1.

Ухвалою

господарського суду Харківської області від 

12 січня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено

провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21

січня 2009 року о 14:30 годині.

У призначеному

судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги та просить суд їх

задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того,  21.01.2009 р. надав супровідним листом (вх.

№523) документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач у

призначене судове засідання не з”явився, однак 21 січня 2009 року через

канцелярію господарського суду надав заяву, в якій повідомив суд про те, що не

заперечує проти заявлених позовних вимог. Окрім того, в заяві виклав

клопотання, в якому просить суд розглянути справу № 60/09-09 без участі свого

представника.

Суд,

розглянувши вищезазначене клопотання 

відповідача  визнав його  таким, що не суперечить вимогам чинного

законодавства та інтересам сторін, тому вважає, що воно підлягає задоволенню.

Розглянувши

матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, судом

встановлено наступне.

30 серпня 2007

року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу

приміщення - корівника літ. В-1, загальною площею 859,945 кв.м., а також

корівника літ.А-1, загальною площею 754,8 кв.м., що знаходиться за адресою:

Харківська область, АДРЕСА_1.

На виконання

умов вищезазначеного договору, згідно акту приймання-передачі нерухомості, який

підписаний обома сторонами, відповідач передав позивачу майно, обумовлене

предметом договору.

Відповідно до

статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної

ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого

нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному

посвідченню та державній реєстрації.

Як свідчать

матеріали справи, після підписання договору 

відповідач всупереч статті 657 Цивільного кодексу України позбавив

позивача права на  державну реєстрацію у

відповідних органах та нотаріальне посвідчення договору, причиною цьому стала

відсутність технічної документації на майно у відповідача.

Тому, позивач,

займаючись підприємництвом і маючи намір здійснювати свою підприємницьку

діяльність за допомогою вищезазначеного нерухомого майна, звернувся до

відповідача з вимогою про усунення зазначеного недоліку та надання технічної

документації на дане приміщення.

Однак,

відповідач залишив вимогу позивача без відповіді.

Майно,

обумовлене предметом договору під час укладання договору між сторонами

знаходилося на балансі відповідача, що підтверджується довідкою залученою судом

до матеріалів справи. Спірне майно перейшло відповідачу від його попередника

КСП "Україна" на підставі правонаступництва, у зв"язку з

реорганізацією останнього 30.01.1999 року на підставі рішення загальних зборів

згідно виписки із протоколів № 1 від 30.01.1999 року та № 2 від 25.02.1999 року

загальних зборів членів даного товариства.

Згідно частини

2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх

істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося

повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального

посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне

нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, з

урахуванням вищевикладених обставин справи та вимог чинного законодавства суд

приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання дійсним договору

купівлі-продажу  від 30 серпня 2007 року

відповідають вимогам діючого законодавства України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до

статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та

розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається  в порядку визначеному законом. Право

власності є непорушним.

Статтею 4

Закону України “Про власність” передбачено, що власник на свій розсуд володіє,

користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти

щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може

використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої

законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у

володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні

умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в

господарську діяльність суб'єктів права власності.

          Згідно із статтею 48 зазначеного

Закону передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям

та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати

усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані

з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права

власності здійснюється судом, господарським судом або третейським судом.

Відповідно до

ч.1 та ч. 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів

господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права

суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього

Кодексу.

Положення

статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту

порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання

наявності права.

Відповідно

до  статті 16 Цивільного кодексу України

кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Відповідно до

ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття

права власності не встановлена судом.

Частиною 3

статті 334 Цивільного Кодексу України передбачено, що право власності на майно

за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з

моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду

про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

          Відповідно до статті 392 Цивільного

кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права

власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у

разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі

викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства,

господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині визнання

за позивачем права власності на нерухоме майно, обумовлене предметом договору,

а саме: корівник літ. В-1, загальною площею 859,945 кв.м., що знаходиться за

адресою: Харківська область, АДРЕСА_1.

Відповідно до

статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у

розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про

державне мито”, що становить 139,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського

процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від

29.03.2002р. № 411  судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід

покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи

вищевикладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 220, 328,

334, 392, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу

України, ст.ст. 4, 48 Закону України “Про власність”, статтею 3 Декрету

Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів

України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.

82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -  

ВИРІШИВ:

Задовольнити

клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Позов

задовольнити повністю.

Визнати дійсним

договір купівлі-продажу приміщення - корівника літ. В-1, загальною площею

859,945 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1,

укладений 30 серпня 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю

агропромисловою фірмою "Рубіжне" (ідентифікаційний код 30141891).

Визнати за

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (м.Харків, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер

НОМЕР_1) право власності на приміщення - корівник літ. В-1, загальною площею

859,945 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1.

Стягнути з

Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової фірми

"Рубіжне" (62534, Харківська область, Вовчанський район, с. Рубіжне,

ідентифікаційний код 30141891) на користь фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1(м.Харків, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в АБ "Факторіал-Банк", МФО

351715, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті держмита в сумі

139,00  грн. та судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00  гривень.

Видати наказ

після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення підписано 22 січня 2009 року.

Суддя                                                                                           

справа № 60/09-09