Постанова

від 10.09.2013 по справі 811/2770/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

10 вересня 2013 року Справа № 811/2770/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати: - податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2013 року №0003100171 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17957,50 грн., в тому числі 14366,00 грн. основного платежу та 3591,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; - податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2013 року №0003110171 повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем в період з 19.03.2013 року по 01.04.2013 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 08.04.2013 року №289/171/НОМЕР_1.

У висновках акту перевірки посадовими особами відповідача зазначено порушення: - ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині не ведення обліку доходів та витрат в період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року; - статті 9 Закону України «Про держреєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів»; - п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України - не подання податкової звітності про суми доходів та витрат; - ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»; - п.177.4 статті 177 Податкового кодексу України, на підставі чого донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 2193,14 грн., за 2012 рік 10774,50 грн.; - ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; - п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України - не ведення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.04.2010 року по 27.04.2011 року.

З вказаними висновками позивач частково не погоджується.

Позивач в судове засідання 10.09.2013 р. не з'явилась, надала суду клопотання про слухання справи без її участі в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі /а.с.140/.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, згідно змісту яких зазначено, що за результатами перевірки складено акт від 08.04.13 р. №289/171/НОМЕР_1, яким встановлено порушення та винесено податкове повідомлення-рішення №0003110171 від 15.05.2013 року за порушення вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказ ДПАУ від 14.02.2001 року №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 рок №523, від 16.07.2003 року №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 рок за №64), п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) - донараховано ПДФО на загальну суму 15661,27 грн.. Враховуючи це, позивачу у відповідності з вимогами п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 року в сумі 2193,14 грн.. Також, позивачу у відповідності з вимогами п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 10774,50 грн., в тому числі за 2012 р. в сумі 10774,50 грн. (за рахунок нікчемного правочину по взаємовідносинах з ТзОВ «Браво СРЛ»).

Податкове повідомлення-рішення №0003100171 від 15.05.2013 р. винесено за порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185 п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - донараховано податку на додану вартість в сумі 17912,96 грн., в тому числі: за 2 квартал 2010 року в сумі 388,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 190,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 421,60 грн., за січень 2011 року в сумі 924,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 56,23 грн., за березень 2011 року в сумі 1478,80 грн., за квітень 2011 року в сумі 88,33 грн., за вересень 2012 року в сумі 14366,00 грн..

Відтак, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог /а.с.144-146/.

Представник відповідача у судове засідання 10.09.2013 р. не з'явився, надав клопотання про слухання справи без його участі в порядку письмового провадження /а.с.143/.

Відповідності до вимог ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст.128 КАС, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач є органом державної влади, діяльність якого підпорядковуватись Конституції України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, є платником ПДВ /а.с.73-74/.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), відповідно до направлення від 19.03.2013 року №400/171 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2013 року, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2013 року №289/171/2897607543 /а.с.12-66/.

За результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення:

- пп. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.03 р. (зі змінами та доповненнями) - неведення обліку доходів та витрат за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року;

- ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215 , п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- статті 9 Закону України «Про держреєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів» №320/94-ВР від 22.12.94 р. (зі змінами і доповненнями), «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.03 р. за №451 та зареєстрованого в Мін'юсті України 22.10.03 р. за №960/8281, пп. «б» п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-1V від 22.05.03 р. (зі змінами та доповненнями), вимог п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - не подання податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманих з них податків за 2 квартал 2010 року, за 3 квартал 2010 року, за 4 квартал 2010 року, за 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 3 квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року, 2 квартал 2012 року, 3 квартал 2012 року;

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-

92 від 26.12.92 р. (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.01 р. №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.01 р. №523, від 16.07.03 р. №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за №64) та вимог п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177 Податковою кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 2193,14 грн., за 2012 рік в сумі 10774,50 грн.;

- п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - донараховано податку на додану вартість в сумі 17912,96 грн., в тому числі: за 2 квартал 2010 року в сумі 388,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 190,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 421,60 грн., за січень 2011 року в сумі. 924,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 56,23 грн., за березень 2011 року в сумі 1478,80 грн., за квітень 2011 року в сумі 88,33 грн., за вересень 2012 року в сумі 14366,00 грн.;

- п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) та вимог п..201.15 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - не ведення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.04.2010 року по 27.04.2011 року.

На підставі цього, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.05.2013 р.:

1) за порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) - №0003100171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 17912,96 грн. основного платежу та 3844,40 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу) /а.с.10/;

2) ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-

92 від 26.12.92 р. (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.01 р. №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.01 р. №523, від 16.07.03 р. №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за №64) та вимог п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177 Податковою кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - №0003110171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 12967,64 грн. основного платежу та 2693,63 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу) /а.с.11/.

Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2013 року №0003100171 та №0003110171, суд виходить із наступних фактичних обставин справи.

1. Податок на додану вартість.

Встановлено, що за результатами перевірки за порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 17912,96 грн., в тому числі:

- за 2 квартал 2010 року в сумі 388,00 грн.,

- за 3 квартал 2010 року в сумі 190,00 грн.,

- за 4 квартал 2010 року в сумі 421,60 грн.,

- за січень 2011 року в сумі 924,00 грн.,

- за лютий 2011 року в сумі 56,23 грн.,

- за березень 2011 року в сумі 1478,80 грн.,

- за квітень 2011 року в сумі 88,33 грн.,

- за вересень 2012 року в сумі 14366,00 грн..

Як пояснив позивач, що стосується формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то з висновками посадових осіб відповідача частково не погоджується, а саме, в частині формування податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 14366,00 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Браво СРЛ».

Перевіркою встановлено, що згідно з додатка №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період та даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та наданих документів на перевірку до складу податкового кредиту позивачем за вересень 2012 року включено суму ПДВ 14366,00 грн., сформовану за рахунок операцій з ТзОВ «Браво СРЛ» (код ЄДРПОУ 34527595). Відділом податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ було отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт №568/22-1/34527595 від 11.02.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Браво СРЛ» (код ЄДРПОУ 34527595) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еля Агроекспорт» ТОВ «Гелеадор» (код ЄДРПОУ 37895802) та ТОВ «Респект-сервіс» (код за ЄДРПОУ 30258933) та за період з 01.08.2012 року по 30.09.2012 року», яким встановлено нікчемність правочинів з ФОП ОСОБА_1, р.н.к.о. НОМЕР_1.

Таким чином, з позиції відповідача, податковий кредит позивача сформовано на підставі неіснуючих, безтоварних операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях та податкових накладних виписаних з порушенням вимог п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-ІУ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем було завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану на суму ПДВ - 14366,00 грн., в тому числі: - за вересень 2012 року в сумі 14366,00 грн..

Суд не погоджується з даною позицією.

Судом не встановлено перебування позивача у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Еля Агроекспорт» ТОВ «Гелеадор» (код ЄДРПОУ 37895802), ТОВ «Респект-сервіс» (код за ЄДРПОУ 30258933) та за період з 01.08.12 р. по 30.09.12 р.. Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставило і не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Відтак, не надання ТзОВ «Браво СРЛ» на перевірку первинної документації не дає підстав вважати нікчемність правочинів, здійснених з ФОП ОСОБА_1, р.н.к.о. НОМЕР_1.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Браво СРЛ» укладено договір поставки продукції (картон, папір, плівка та інше) від 26.09.2012 р. №1545.

Оплата товару здійснена на підставі рахунків-фактур №1545 від 26.09.2012 року на суму 42966,00 грн., в тому числі ПДВ - 7166,00 грн. /а.с.123/, №1569 від 27.09.2012 року на суму 43200,00 грн., в тому числі ПДВ - 7200,00 грн. /а.с.126/.

Факт отримання позивачем товару підтверджується видатковими накладними №СФ-0001547 від 27.09.2012 р. /а.с.124/, №СФ-0001569 від 27.09.2012 р. /а.с.127/. Товар оплачено в повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку на вересень 2012 року /а.с.129/.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Встановлено, що ТОВ «Браво СРЛ» виписало позивачу податкові накладні: №0001547 від 26.09.2012 р. на суму 42996,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7166,00 грн. /а.с.125/, та №0001569 від 27.09.2012 р. на суму 43200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7200,00 грн. /а.с.128/.

Вказані податкові накладні мають всі необхідне реквізити, а отже складені належним чином, внесені позивачем до «Реєстру виданих та отриманих податкових накладних» /а.с.96-98/, ПДВ в сумі 14366,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Браво СРЛ» задекларовано належним чином /а.с.93-95, 99-101/.

ТОВ «Браво СРЛ» зареєстроване як юридична особа /а.с.132-134/, доказів того, що дане товариство не є платником ПДВ відповідачем не надано.

Суду також не може погодитись з позицією відповідача в частині недодержання позивачем вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів.

Згідно до вимог ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання позивачем в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, суд спростовує твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-ІУ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість на суму ПДВ - 14366,00 грн., в тому числі: за вересень 2012 року в сумі 14366,00 грн.. Тому, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 р. №0003100171 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17957,50 грн., в тому числі 14366,00 грн. основного платежу та 3591,50 грн. штрафної (фінансової) санкції є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на це, суд задовольняє в повному обсязі позовні вимоги позивача в цій частині.

2. Податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Податковим повідомленням-рішенням №0003110171 від 15.05.13 р., за порушення позивачем вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказ ДПАУ від 14.02.2001 року №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року №523, від 16.07.2003 року №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за №64), п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами т доповненнями) - донараховано ПДФО на загальну суму 15661,27 грн..

Відповідно до вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно до п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

П.177.2 ст.177 Податкового кодексу України вказує, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до вимог п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

З 01.04.2010 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою достовірності декларування валових витрат, відображених в декларації про доходи встановлено порушення вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року №523, від 16.07.2003 року №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за №64) позивачем завищено валові витрати на 14620,93 грн..

Дане порушення, з позиції відповідача виникло у зв'язку з тим, що згідно наданих позивачем на перевірку первинних документів (видаткові накладні на придбання товару та реалізацію, акти виконаних робіт, калькуляції виготовлення продукції, банківські виписки) перевіркою обраховано валові витрати за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року - 76980,07 грн.. При цьому, в поданій декларації про отримані доходи за 2010 рік до Кіровоградської ОДПІ за вх.№2978 від 10.05.2011 року задекларовано валові витрати сумі - 117952,00 грн. (з урахуванням 1 кв. 2010 року, який перевіркою не охоплений - 26351,00 грн.). Дана розбіжність в сумі 14620,93 грн. пояснюється тим, що до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року включено залишки товарно-матеріальних цінностей на суму 14620,93 грн. (банери із тента, щоденники Туксон), які не пов'язані з отриманим доходом за 4 квартал 2010 року. Завищення складає - 14620,93 грн..

Як пояснив позивач, за 2010 рік нею задекларовано суму загального річного оподаткованого доходу - 118774,00 грн., вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві -117952,00 грн., сума чистого оподаткованого доходу - 822,00 грн., сума податку що підлягає сплаті - 123,30 грн. /а.с.78-83/. Формування валових витрат відбувалося на підставі укладених договорів, актів списання, обіг придбаних товарно-матеріальних цінностей відображено в книзі обліку доходів та витрат, тому донарахування податковим органом грошового зобов'язання та встановлення факту завищення валових витрат за 2010 рік в сумі 40971,93 грн. є протиправним.

Проте неможливо перевірити дані обставини у зв'язку з відсутність в матеріалах справи первинної документації, що з позиції позивача вказує на правомірність формування валових витрат за 2010 рік.

За 2011 рік.

Перевіркою декларування валових витрат за 2011 рік встановлено їх завищення на 16 703,67 грн.. Так, перевіркою первинних документів (видаткові накладні на придбання товару та реалізацію, акти виконаних робіт, калькуляції виготовлення продукції, банківські виписки) перевіркою обраховано валові витрати за 2011 рік на суму 44080,33 грн.. При цьому, в податковій декларації про отримані доходи за 2011 рік №174457 від 18.06.2012 р. задекларовано валові витрати в сумі 60784,00 грн.. Завищення складає 16703,67 грн..

Завищення виникло у зв'язку з тим, що позивачем до складу валових витрат включалась вартість придбаних товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість.

За 2011 рік задекларовано суму загального річного оподаткованого доходу - 67994,00 грн., вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві - 60784,00 грн., сума чистого оподаткованого доходу - 7210,00 грн., сума податку що підлягає сплаті - 901,50 грн. /а.с.84-88/. Формування позивачем валових витрат відбувалося на підставі укладених договорів, актів списання, обіг придбаних товарно-матеріальних цінностей відображено в книзі обліку доходів та витрат, тому донарахування податковим органом грошового зобов'язання і встановлення факту завищення валових витрат за 2011 рік в сумі 16703,67 грн. є протиправним.

В даному випадку неможливо перевірити дані обставини у зв'язку з відсутністю в справі первинної документації, що з позиції позивача вказує на правомірність формування нею валових витрат за 2011 рік.

Враховуючи вищевказане, позивачу у відповідності з вимогами п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 2193,14 грн..

За 2012 рік.

Перевіркою достовірності декларування валових витрат, відображених в декларації про доходи встановлено порушення вимог п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (зі змінами та доповненнями)», позивачем за 2012 рік завищено валові витрати на 369781,00 грн.. Завищення в сумі 232951,00 грн. виникло, у зв'язку з тим, що позивачем до складу валових витрат за період з 01.01.2012 року по 06.07.2012 року включалась вартість придбаних товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість. Завищення складає 232951,00 грн..

Позивачем до складу валових витрат включено кошти в сумі 65000,00 грн., які згідно договору від 19.10.2010 року №19/10 «Про надання поворотної фінансової допомоги» підприємцем були надані ФОП Арському відповідно банківської виписки від 19.10.2012 р. з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога». Завищення складає 65000,00 грн..

Відділом податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ було отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт №568/22-1/34527595 від 11.02.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Браво СРЛ» (код ЄДРПОУ 34527595) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еля Агроекспорт» ТОВ «Гелеадор» (код ЄДРПОУ 37895802) та ТОВ «Респект-сервіс» (код за ЄДРПОУ 30258933) та за період з 01.08.2012 року по 30.09.2012 року», яким встановлено нікчемність правочинів з позивачем, р.н.к.о. НОМЕР_1. Згідно наданих на перевірку документів (видаткові накладні на придбання товару, банківські виписки, структура валових витрат за 2012 рік) встановлено, що за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, позивачем до складу задекларованих валових витрат включено вартість придбаного товару у ТОВ «Браво СРЛ» на суму 71830,00 грн..

ТзОВ «Браво СРЛ» проводились транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з метою штучного формування валових витрат іншим платникам податку, в даному випадку позивачу. Таким чином, враховуючи вищевикладене взаємовідносини позивача з ТзОВ «Браво СРЛ» не можуть бути враховані до вартості фактично понесених витрат за 2012 рік. Завищення складає 71830,00 грн..

За 2012 рік позивачем задекларовано суму загального річного оподаткованого доходу - 1789929,00 грн., вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві -1765929,00 грн., сума чистого оподаткованого доходу - 24000,00 грн., сума податку що підлягає сплаті - 2516,00 грн.. Формування валових витрат відбувалося на підставі укладених договорів, актів списання, обіг придбаних товарно-матеріальних цінностей відображено в книзі обліку доходів та витрат, тому донарахування податковим органом грошового зобов'язання та встановлення факту завищення валових витрат за 2012 рік.

Враховуючи вищевказане, позивачу у відповідності з вимогами п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 10774,50 грн., в тому числі за 2012 рік в сумі 10774,50 грн. (за рахунок нікчемного правочину по взаємовідносинах з ТзОВ «Браво СРЛ»).

Суд не погоджується з цим, оскільки дані витрати підтверджено відповідними первинним документами, наданими позивачем до матеріалів справи. Також, реальність господарської операції між позивачем та ТзОВ «Браво СРЛ» підтверджено судом в ході розгляду справи та дослідженні питання правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ /а.с.89-131/.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 15.05.13 р. №0003110171 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 13468,13 грн., в тому числі 10774,50 грн. основного платежу та 2693,63 грн. штрафної (фінансової) санкції. В іншій частині рішення скасуванню не підлягає.

З огляду на це, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 15 травня 2013 року №0003100171, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17957,50 грн., в тому числі 14366,00 грн. основного платежу та 3591,50 грн. штрафної (фінансової) санкції.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 15 травня 2013 року №0003110171, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 13468,13 грн., в тому числі 10774,50 грн. основного платежу та 2693,63 грн. штрафної (фінансової) санкції.

4.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. номер - НОМЕР_1), судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 168,00 грн., шляхом їх безспірного списання з рахунків Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько