Постанова

від 04.09.2013 по справі 811/2225/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

04 вересня 2013 року Справа № 811/2225/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27 травня 2013 року №0003340171, №0003350171 та №0003360171. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що даними рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28260 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 6014,96 грн., та за платежем - адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн.. Зазначені рішення приймались на підставі акту перевірки за №304/17-1/НОМЕР_1 від 12.04.2013 року.

Так, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Анубіс» за період з 01.07.2010 по 31.10.2010 р. та встановлено порушення: 1) ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України; 2) п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями); 3) ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 р. (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.01 р. №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.01 р. №523, від 16.07.03 р. №352, зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.93 р. за №64); 4) п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями).

Представник позивача в судовому засіданні 04.09.13 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Крім того, представником заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження /а.с.180/.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, згідно змісту яких зазначено, що відповідно до акту перевірки від 12.04.2013 р. №304/17-1/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Анубіс» за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року» встановлено порушення: 1) ч.1 та 5 ст.203, ч.1 та 2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків; 2) п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 22608,00 грн., в т.ч.: за III квартал

2010 року в сумі 18886,00 грн.; за жовтень 2010 року в сумі 3722,00 грн.; 3) ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 р. (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян - донараховано податку на доходи фізичних осіб за період з 07.09.2010 року по 30.09.2010 року та за 4 квартал 2010 року в загальній сумі 6014,96 грн.; 4) п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №

2755-УІ (із змінами та доповненнями) - не надання на перевірку документів за перевіряємий період

пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законом.

Дані порушення виникли по взаємовідносинах позивача з ПП «Анубіс» (код ЄДРПОУ 36654182), оскільки встановлено неможливість даного підприємства здійснювати поставку товарів (робіт, послуг) на адресу позивача. Зазначені операції ПП «Анубіс» та позивача не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети). Отже, позивач сплачувала кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим такі дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі вказаного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову /а.с.78-79/.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.09.13 р. заперечення підтримав, просив суд їх врахувати та відмовити в задоволенні позову. Також, представником заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження /а.с.181/.

Відповідності до вимог ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст.128 КАС, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

ФОП ОСОБА_1, зареєстрована виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 27 квітня 2004 року як фізична особа-підприємець /а.с.7, з 06 травня 2004 року перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ /а.с.8/.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу від 03.04.2013 р. №721, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Анубіс» (код 36654182) за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складено акт №304/17-1/НОМЕР_1 від 12.04.2013 року.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені наступні порушення:

- ч.1 та 5 ст.203, ч.1 та 2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 22608,00 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2010 року в сумі 18886,00 грн.; за жовтень 2010 року в сумі 3722,00 грн.;

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 р. (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року № 523, від 16.07.2003 р. №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за №64) - донараховано податку на доходи фізичних осіб за період з 07.09.2010 року по 30.09.2010 року та за 4 квартал 2010 року в загальній сумі 6014,96 грн.;

- п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) - не надання на перевірку документів за перевіряємий період, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законом.

На підставі цього, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 р.:

1) за порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 р.- №0003350171 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб в сумі 6014,96 грн. /а.с.9/:

2) за порушення п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) - №0003360171 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн. /а.с.10/;

3) за порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями) - №0003340171 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 22608,00 грн. основного платежу, 5652,00 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу) /а.с.11/.

Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2013 року №0003340171, №0003350171 та №0003360171, суд виходить із наступних фактичних обставин справи.

1. Податок на додану вартість.

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), далі - Закон №168/97, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації). При цьому, податковим законодавством України (чинного на той час) встановлено єдиний випадок, що обґрунтовує підставність включення платником ПДВ до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.

Зокрема, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому в п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що у Законі №168/97 передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Фактично, розглянувши зміст акту перевірки №304/17-1/НОМЕР_1 від 12.04.2013 року та письмових заперечень, доводи відповідача про допущення позивачем порушень ґрунтуються на тому, що згідно акта відділу зустрічних звірок управління податкового контролю ДП1 у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 30.11.2012 року №1066/22-9/36654182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Анубіс», код за ЄДРПОУ 36654182, щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Титан-Кір», код за ЄДРПОУ 33316657, та ПП «Буд-Імпекс», код за ЄДРПОУ 36812476, за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р.» встановлено, що валовий дохід ПП «Анубіс» складається з операцій, що мають лише документальне відображення у первинному обліку підприємства, шляхом складання первинних фінансово-господарських документів з метою завищення валових витрат підприємств-контрагентів, в тому числі ФОП ОСОБА_1, а саме згідно документів по даті виписки: за липень 2010 року на суму 166980,00 грн.; за серпень 2010 року на суму 58890,00 грн.; за вересень 2010 року на суму 35540,00 грн.; за жовтень 2010 року на суму 18610,00 грн..

Слід зазначити, що позивач не перебувала у господарських взаємовідносинах з ПП «Титан-Кір» (код 33316657) та ПП «Буд-Імпекс» (код 36812476).

На думку відповідача, податковий кредит сформовано на підставі неіснуючих операціях, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, в результаті чого позивачем було завищено дозволений податковий кредит на суму 22608 грн., в тому числі: за серпень 2010 р. - на суму ПДВ 11778 грн., за вересень 2010 р. - на суму ПДВ 7108 грн., за жовтень 2010 р. - на суму ПДВ 3722 грн..

Суд не погоджується з даною позицією.

Згідно Витягу з ЄДР, станом на 09.07.2013 р. ПП «Анубіс» (код 36654182) зареєстроване як юридична особа, відомості про яку внесено до ЄДР /а.с.48-50/.

Правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Анубіс» підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Так, 07.08.2010 р. за видатковою накладною №РН-0000077 позивач придбав у ПП «Анубіс» запасні частини (5 од.) на загальну суму 48888 грн., у тому числі ПДВ - 8148 грн.. Контрагент надано позивачу податкову накладну №57.1 від 07.08.2010 р. на загальну суму 48888 грн. (із них ПДВ - 8148 грн.) /а.с.159-160/.

Розрахунок за отриманий товар проведено готівковим шляхом.

За вказаною господарською операцією позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 8148 грн. та задекларовано його у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень (декларація за 3 квартал 2010 р.).

15.08.2010 року за видатковою накладною №РН-0000078 позивач придбав у ПП «Анубіс» запасні частини (5 од.) на загальну суму 21780 грн., у тому числі ПДВ - 3630 грн.. Контрагентом надано позивачу податкову накладну №62 від 15.08.2010 р. на загальну суму 21780 грн. (із них ПДВ - 3630 грн.) /а.с.171-172/.

Розрахунок за отриманий товар проведено готівковим шляхом.

За вказаною господарською операцією позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 3630 грн. та задекларовано його у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень (декларація за 3 квартал 2010 р.).

10.09.2010 р. за видатковою накладною №РН-0000115 позивач придбав у ПП «Анубіс» запасні частини (9 од.) на загальну суму 42648 грн., у тому числі ПДВ - 7108 грн.. Контрагентом надано позивачу податкову накладну №81.1 від 10.09.2010 р. на загальну суму 42648 грн. (із них ПДВ -7108 грн.) /а.с.149-150/.

Розрахунок за отриманий товар проведено готівковим шляхом.

За вказаною господарською операцією позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 7108 грн. та задекларовано його у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень (декларація за 3 квартал 2010 р.) /а.с.128-132/.

06.10.2010 р. за видатковою накладною №РН-000071 позивач придбав у ПП «Анубіс» запасні частини (19 од.) на загальну суму 22332 грн., у тому числі ПДВ - 3722 грн.. Контрагентом надано позивачу податкову накладну №120.1 від 06.10.2010 р. на загальну суму 22332 грн. (із них ПДВ -3722 грн.) /а.с.142-144/. Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено готівковим шляхом /а.с.124-127, 138/.

За вказаною господарською операцією позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 3722 грн. та задекларовано його у податковій звітності з податку на додану вартість жовтень (декларація за 10 місяць 2010 р.) /а.с.133-137/.

Також, позивачем надано документи щодо використання придбаного у ПП «Анубіс» товару у власній підприємницькій діяльності /а.с.119, 145-148, 151-158, 161-170, 173-176/.

Суду також не може погодитись з позицією відповідача в частині недодержання позивачем вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів.

Згідно до вимог ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання позивачем в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, суд спростовує твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 та завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 22608 грн., в тому числі: за ІІІ кв. 2010 р. в сумі 18886 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 3722 грн..

Тому, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. №0003340171 є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на це, суд задовольняє в повному обсязі позовні вимоги позивача в цій частині.

2. Податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Перевіркою встановлено, що позивач до складу валових витрат відніс вартість придбаного товару по взаємовідносинам з ПП «Анубіс» на суму 54150,00 грн., в т.ч. за період: з 07.09.2010 р. по 30.09.2010 р. на суму 35540,00 грн.; за 4 квартал 2010 р. на суму 18610,00 грн.. При цьому, перевіркою достовірності декларування валових витрат за перевіряємий період встане завищення валових витрат на загальну суму 40099,76 грн., в тому числі за період з 07.09.2010 р. по 30.09.2010 р. на суму 26564,76 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 13535,00 грн..

Дане твердження також ґрунтується на акті перевірки ПП «Анубіс» від 30.11.12р. №1066/22-9/36654182.

Відповідно до вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.177.1-177.2 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до вимог п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Враховуючи встановлення реальності господарської операції між позивачем та ПП «Анубіс» у перевіряємому періоді, суд спростовує твердження відповідача про те, що дані взаємовідносини не можуть бути враховані позивачем до вартості фактично понесених витрат.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. №0003350171 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги позивача в цій частині також підлягають до задоволення.

3. Порушення вимог п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями).

П.44.1 ст.44 Податкового кодексу України вказує, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно до вимог п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

При цьому, у відповідності до п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як зазначено відповідачем, позивачу направлено запит від 06.02.2013 року №3343/10/17-1 «Про надання інформації та її документального підтвердження про взаємовідносини з ПП «Анубіс» (код 36654182)». Станом на дату складання акту позивачем на вищевказаний запит первинні документи по господарським операціям з ПП «Анубіс» на перевірку не надані, чим порушено вимоги п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) /а.с.88/.

На підтвердження даних обставин, відповідачем додано засвідчену копію запиту від 06.02.13 р. №3343/10/17-1 та фіскального чеку №6058 від 06.02.13 р., проте з даних документів неможливо встановити куди саме було направлено запит (відсутня адреса), і що саме було направлено (відсутні опис поштового відправлення). Також, не можливо встановити факт отримання позивачем даного запиту, оскільки таких документів відповідач не надав, а у відповідності до вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України позивач зобов'язаний надати пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0003360171, враховуючи те, що сам факт збереження позивачем первинної документації встановлено в ході розгляду справи шляхом дослідження їх засвідчених копій..

Отже, в ході судового розгляду та дослідженні первинних документів було встановлено, що фінансово-господарські операції між позивачем та ПП «Анубіс» мала реальний характер, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем.

Відтак, перевіривши відповідно до вимог Конституції України, ст.2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що воно винесено відповідачем з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

А тому, сплачений позивачем судовий збір в сумі 347,86 грн. /а.с.6/ підлягає присудженню з держбюджету шляхом його безспірного списання з рахунків відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 27 травня 2013 року №0003340171.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 27 травня 2013 року №0003350171.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 27 травня 2013 року №0003360171.

5.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. номер - НОМЕР_1), судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 347,86 грн., шляхом їх безспірного списання з рахунків Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько