Ухвала

від 16.09.2013 по справі 2а-5381/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року м. Київ К/9991/59898/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Моторного О.А.,

суддів: Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012

у справі № 2-а-5381/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення №0000231800/0 від 14.07.2009, №0000231800/1 від 03.08.2009, №0000231800/2 від 18.09.2009, № 0000231800/3 від 02.12.2009.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом невиїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Євробуд+" за період з 01.07.2005 по 30.09.2008, складений акт № 1565/18-012/34953135 від 30.06.2009, в якому встановлені порушення пп. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями, а саме: було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по виконаним роботам проведеним ТОВ „Євробуд+" на загальну суму 95 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15 833,33 грн., по періодам:

- серпень 2008 року - загальна сума 40 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6 666,67 грн.;

- вересень 2008 року - загальна сума 55 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 166,67 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 14.07.2009 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000231800/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23750,01 грн., у тому числі: 15833,34 грн. - за основним платежем та 7916,67 грн. - сума штрафних санкцій.

За результатами процедури оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення, сума податкового зобов'язання була залишена без змін, у зв'язку з чим відповідач з метою доведення нового граничного строку погашення податкового зобов'язання направив на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 03.08.2009 № 0000231800/1, від 18.09.2009 № 0000231800/2, від 02.12.2009 № 0000231800/3.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку,у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності із пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Матеріали справи свідчать, що 03.07.2008 між позивачем (замовник) та ТОВ «Євробуд+» (підрядчик) було укладено Генеральний договір підряду за №22 та додаткову угоду № 1 до нього, за умовами яких підрядчик зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи згідно розробленого замовником технічного завдання та затвердженого сторонами кошторису, а саме: ремонт фасаду, монтаж водостічної системи на будівлі основного виробництва. Сторонами договору було затверджено кошторис, технічне завдання на ремонт фасаду, монтаж водостічної системи на будівлі основного виробництва.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Євробуд+» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема: податкові накладні, платіжні доручення, акт виконаних робіт.

Також, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справу, ТОВ «Євробуд+» знаходилося в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, було платником податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Євробуд+», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність тверджень відповідача про фіктивність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Євробуд+», а відтак, протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль