Рішення

від 12.09.2013 по справі 910/14227/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14227/13 12.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн"

2. Приватного підприємства "Алєкс МВ"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Сивець Я.В. (представник за довіреністю);

від відповідачів: не з'явилися.

В судовому засіданні 12 вересня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

25 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль" (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву № 23/07/13-01Ю від 23.07.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Алєкс МВ" (відповідач-2) заборгованості за договором поставки № 01/02-12 від 01.02.2012р. в сумі 48 096,30 грн. з них: основного боргу - 34 080,00 грн. (тридцять чотири тисячі вісімдесят гривень), 3% річних /п. 6.4. договору/ - 923,42 грн. (дев'ятсот двадцять три гривні 42 копійки), пені - 4 572,88 грн. (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 88 копійок) і штрафу у розмірі 25% від загальної суми заборгованості /п. 6.3. договору/ - 8 520,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот двадцять гривень) та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" (відповідач-1) розміру поруки /п. 3.2. договору поруки/ в сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 01/02-12 від 01 лютого 2012 року, виконання якого забезпечене договором поруки № 13/05/13-05Ю від 13.05.2013р., зокрема, не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача-2 утворилась заборгованість перед позивачем. Окрім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 500,00 грн. боргу з відповідача-1, як поручителя відповідача-2, так як згідно договору поруки № 13/05/13-05Ю від 13.05.2013р. відповідач-1 зобов'язався перед позивачем відповідати за виконання зобов'язань відповідачем-2, що виникли з договору поставки № 01/02-12 від 01 лютого 2012 року.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 12.09.2013р. через канцелярію подав до суду заяву № 11/09/13-03Ю від 11.09.2013р. «Про зменшення позовних вимог» в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль" уточнило свої вимоги та просить суд стягнути з відповідача-2 грошові кошти: пені - 4 572,88 грн. (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 88 копійок), 3% річних /п. 6.4. договору/ - 923,42 грн. (дев'ятсот двадцять три гривні 42 копійки) та штрафу у розмірі 25% від загальної суми заборгованості /п. 6.3. договору/ - 8 020,00 грн. (вісім тисяч двадцять гривень), а з відповідача-1 - 500,00 грн. (п'ятсот гривень).

Відповідачі відзиву на позовну заяву до суду не надали, участь своїх представників в судові засідання не забезпечували. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 13.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідачів було відкладено до 12.09.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем-2 (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 01/02-12 (належним чином засвідчена копія правочину міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю текстильну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених у Договорі. Право власності на товар у Покупця виникає з моменту сплати його повної вартості Постачальнику.

13 травня 2013 року між позивачем, як Кредитором, та відповідачем-1 (по тексту - Поручитель) укладено договір поруки № 13/05/13-05Ю (належним чином засвідчена копія правочину міститься в матеріалах справи, надалі - Договір поруки), згідно п.п. 1.1., 3.2. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання всіх зобов'язань приватного підприємства «Алєкс МВ» (юридична адреса: 65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 45, ідентифікаційний код юридичної особи 36344032) за Договором поставки № 01/02-12 від 01 лютого 2012 року, укладеного між TOB «Мегаполіс-Текстиль» та відповідачем-2 в розмірі передбаченому п. 3.2. Договору, зокрема в сумі 500,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 171 498,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, а саме на суму - 82 894,00 грн. та здійснив часткове повернення товару в розмірі - 54 524,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач-2, як боржник за Договором, має заборгованість за Договором поставки в розмірі 34 080,00 грн., тобто 171 498,00 грн. - 82 894,00 грн. - 54 524,00 грн. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача-2 санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

При цьому, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, у зв'язку з обставинами сплати відповідачем-2 34 080,00 грн. заборгованості по Договору, зменшив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача-2 лише штрафні санкції за неналежне виконання останнім умов Договору щодо оплати товару.

Позивач також вказує, що оскільки згідно умов Договору поруки відповідач-1 зобов'язався перед позивачем відповідати за виконання зобов'язань відповідачем-2 в межах суми в розмірі 500,00 грн., що виникли з договору поставки № 01/02-12 від 01 лютого 2012 року, Продавцем заявлені позовні вимоги і до Поручителя про стягнення відповідної суми.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 01 лютого 2012 року між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поставки № 01/02-12 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю текстильну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених у Договорі. Право власності на товар у Покупця виникає з моменту сплати його повної вартості Постачальнику.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з жовтня по грудень 2012 року позивач передав товар на суму 171 498,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: ОД-2610-001/7, ОД-2211-002/7 та ОД-2912-001/7 (належним чином засвідчена копія накладної міститься в матеріалах справи), а відповідач-2 отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

З матеріалів слідує, що на суму 82 894,00 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар, що підтверджується банківськими виписками, а на суму 54 524,00 грн. Покупець повернув Продавцю товару, що підтверджується накладними на повернення (копії документів в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як стверджує позивач, а відповідачем-2 не спростовано, взяті на себе зобов'язання за Договором в частині повного розрахунку Покупець не виконав, в передбаченому Договором порядку та строк, Отримувач товару в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за Договором перед Продавцем в розмірі 34 080,00 грн., що і стало підставами заявленого позову № 23/07/13-01Ю від 23.07.2013р.

В період з липня по серпень 2013 року відповідач-2 перерахував позивача 34 080,00 грн. боргу за товар по Договору, що підтверджується банківськими виписками, у зв'язку із чим позивач зменшив свої позовні вимоги у відповідній частині (копії виписок в справі).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 6.3. Договору випливає, що у випадку порушення Покупцем п.п. 3.2. та/або 8.1. Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 25 (двадцяти п'яти) відсотків від загальної суми заборгованості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, за неналежне виконання Покупцем своїх обов'язків по Договору щодо оплати товару, стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 8 020,00 грн. штрафу та 4 572,88 грн. пені.

За п. 6.10. Договору відповідальність сторін, не передбачена договором, регулюється чинним законодавством України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення Покупцем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з відповідача-2 на користь позивача підлягає 923,42 грн. 3% річних.

Серед іншого, судом також встановлено, що 13 травня 2013 року між позивачем, як Кредитором, та відповідачем-1 укладено договір поруки № 13/05/13-05Ю відповідно до п.п. 1.1., 3.2. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання всіх зобов'язань приватного підприємства «Алєкс МВ» (юридична адреса: 65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 45, ідентифікаційний код юридичної особи 36344032) за Договором поставки № 01/02-12 від 01 лютого 2012 року, укладеного між TOB «Мегаполіс-Текстиль» та відповідачем-2 в розмірі передбаченому п. 3.2. Договору, зокрема в сумі 500,00 грн.

З матеріалів слідує, що Продавець, внаслідок неоплати Покупцем в повному обсязі суми отриманого по Договору товару, 31.05.2013р. звернувся до відповідача-1 з вимогою щодо оплати заборгованості в розмірі 500,00 грн. (копія вимоги в справі). Позивач стверджує, а відповідачем-1 не спростовано, що боргу за Договором в межах визначеного розміру поруки від Поручителя Продавцю не надходило.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача-1, а також те, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, а ніж вказано позивачем, станом на червень 2013 року, до суду не представлено, з урахуванням того, що в силу п. 3.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання боржником зобов'язань за основним Договором згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України в визначеній сторонами сумі 500 (п'ятсот) грн., обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованості в розмірі 500,00 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви № 11/09/13-03Ю від 11.09.2013р. «Про зменшення позовних вимог», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо господарських витрат у справі № 910/14227/13.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, становить - 14 016,30 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. (1 659,25 грн. + 61,25 грн.) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Алєкс МВ" (ідентифікаційний код 36344032, адреса: 65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 45, р/р 2600731560980 в філії ПАТ «КБ «Інвестбанк у м. Одесі, МФО 328094), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль" (ідентифікаційний код 37826977, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, р/р 26009010167140 в ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені - 4 572,88 грн. (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 88 копійок), 3% річних - 923,42 грн. (дев'ятсот двадцять три гривні 42 копійки), штрафу - 8 020,00 грн. (вісім тисяч двадцять гривень) та судові витрати - 1 659,25 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 25 копійок). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" (ідентифікаційний код 35756306, адреса: 03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 4, оф. 3, р/р 26000301014484 ВАТ ВТБ Банк в м. Києві, МФО 321767), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль" (ідентифікаційний код 37826977, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, р/р 26009010167140 в ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 500,00 грн. (п'ятсот гривень) та судові витрати - 61,25 грн. (шістдесят одну гривню 25 копійок). Видати наказ.

4. Копію даного рішення направити відповідачам у справі № 910/14227/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.09.2013р.

Суддя О.В. Котков