Рішення

від 18.09.2013 по справі 904/6434/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.13р. Справа № 904/6434/13

За позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Метінвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення 111 787 грн. 81 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Ланець А.С. - представник, довіреність № 54 від 02.01.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Метінвест" (далі - Відповідач) заборгованості за Договором про надання послуг № 8 від 14.03.2011 року у розмірі 111 787 грн. 81 коп., із яких: 105 460 грн. 20 коп. - основного боргу, 6 327 грн. 61 коп. - 3% річних, та судові витрати. Також, в прохальній частині позовної заяви, Позивач просить суд, в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти у сумі 111 787 грн. 81 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Метінвест" та знаходяться на р/р 26000011186601 у ПАТ "Альфа Банк" та/або на будь - яких інших банківських рахунка.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору про надання послуг № 8 укладеного між сторонами від 14.03.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 20.08.2013 року порушено провадження у справі №904/6434/13 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2013 року розгляд справи відкладено на 16.09.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

16.09.2013 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення № 1527 від 12.09.2013 року (а. с. 55-57).

В свою чергу, повноважний представник відповідача в судові засідання не з'являвся, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2011 року між Державним підприємством «Львівський бронетанковий ремонтний завод», правонаступником якого є Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод», (далі - Позивач/Виконавець), що підтверджується статутом (а.с. 33-42) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Метінвест» (далі - Відповідач/Замовник) був укладений договір про надання послуг № 8 (далі -Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Виконавець зобов'язувався за завданням Замовника виконати роботи, а Замовник у свою чергу зобов'язувався їх оплатити згідно калькуляції.

Замовник зобов'язується відшкодувати Виконавцю витрати на оплату послуг Залізниці щодо доставки майна Замовника від Виконавця до пункту призначення, вказаного Замовником (пункт 1.3 Договору).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що роботи виконуються в строк з 21.03.2011 року по 21.04.2011 року або до повного виконання завдання Замовника.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна наданих послуг визначається сторонами в Акті виконаних робіт відповідно до наданих послуг.

Замовник здійснює оплату Виконавцю наданих послуг в розмірі 100% їх вартості протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акта наданих послуг. Перерахування коштів здійснюється на банківський рахунок Виконавця (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, договір набуває чинності з 21 березня 2011 року і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Як свідчить з матеріалів справи, Позивач згідно умов Договору надав послуги (виконав роботи) на загальну суму 192 460 грн. 20 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані сторонами у 2011 році, а саме: акт № 134-0000057 від 07.04.11 року на суму 33 153,60 грн. (з ПДВ); акт №ВЧ-0000063 від 15.04.11 року на суму 16576,80 грн. (з ПДВ); акт №134-0000062 від 22.04.11 року на суму 32664,00 грн. (з ПДВ); акт № ВЧ-0000064 від 29.04.11 року на суму 16576,80 грн. (з ПДВ); акт №1 виконаних робіт від 30.04.11 року на суму 58605,00 грн. (з ПДВ); акт №134-0000083 від 05.05.11 року на суму 1 6938,00 грн. (з ПДВ); акт №ВЧ-0000144 від 12.07.11 року на суму 17946,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 16-22).

У свою чергу Відповідач оплатив послуги частково у розмірі 87 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 177 від 04.04.2011 року, № 9 від 14.04.2011 року та № 29 від 20.04.2011 року (а.с. 66-68).

Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги (виконані роботи) складає 105 460, 20 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 105 460 грн. 20 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем було нараховано 3% річних за період з 01.08.2011 року по 01.08.2013 року на загальну суму 6 327 грн. 61 коп.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства, господарським судом встановлено, що сума 3% річних за період з 01.08.2011 року по 01.08.2013 року, становить 6 344 грн. 95 коп. (розрахунок - а. с. 72 ), але враховуючи те, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає заявлена Позивачем сума 3% річних у розмірі 6 327 грн. 61 коп. за період з 01.08.2011 року по 01.08.2013 року.

Також, в прохальній частині позовної заяви, Позивач просить суд, в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти у сумі 111 787 грн. 81 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Метінвест" та знаходяться на р/р 26000011186601 у ПАТ "Альфа Банк" та/або на будь - яких інших банківських рахунка.

В обґрунтуванні Позивач посилається на факт ухилення Відповідача від погашення заборгованості без поважних причин, а також на те, що відповідач може використати наявні кошти на інші цілі, а після винесення рішення судового рішення, зважаючи на ціну позову, довгий час акумулювати кошти, що може призвести до неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у пункті 1 постанови від 26.12.20011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" господарський суд у вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Згідно положень ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у пункті 1 постанови від 26.12.20011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено: "у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті."

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи доводи Позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та з огляду на зміст заявлених позовних вимог, господарський суд вважає, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження існування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 111 787 грн. 81 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Метінвест" та знаходяться на р/р 26000011186601 у ПАТ "Альфа Банк" та/або на будь - яких інших банківських рахунка.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» - відмовити.

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Метінвест" (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Краснозаводська, 68, код ЄДРПОУ 36574029) на користь Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (79031, місто Львів, вулиця Стрийська, 73, код ЄДРПОУ 07985602) 105 460 грн. 20 коп. - основного боргу, 6 327 грн. 61 коп. - 3% річних, та стягнути 1 720 грн. 50 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 19.09.2013 року.

Суддя Ю.Ю. Первушин