Рішення

від 16.09.2013 по справі 903/886/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2013 р. Справа № 903/886/13

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Інструмент Центр"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Форестур "

про стягнення 10 860,27 грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Ковальова Л.В., дов. від 20.08.2013р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь Інструмент Центр" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Форестур " про стягнення 10 860,27 грн., з них 9 500,00грн. основного боргу за невиконання зобов'язань по оплаті за товар, отриманий на підставі договору купівлі-продажу №ДГ-00001 від 03.01.2012 р., 1 129,93грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору за період з 25.10.2012р. по 15.08.2013р. згідно п. 5.2 договору, 230,34 грн. річних за період з 25.10.2012р. по 15.08.2013р. згідно ст. 625 ЦК України, 1 000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за товар, отриманий по договору купівлі-продажу №ДГ-00001 від 03.01.2012 р. В підтвердження долучає договір купівлі-продажу №ДГ-00001 від 03.01.2012 р., видаткову накладну №РН-00000768 від 18.10.2012р., довіреність №4 від 18.10.2012р., акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2013р., яким підтверджено заборгованість в сумі 9 500,00грн.

Ухвалою суду від 27.08.2013р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та зобов'язано відповідача надати суду - довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

В судовому засіданні 16.09.2013р. представник позивача пред'явлений до відповідача позов підтримав та просив суд задовольнити останній в повному обсязі. Долучив до матеріалів справи платіжне доручення №1168 від 02.09.2013р. про сплату 1 000,00грн. на послуги адвоката.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 27.08.2013р. не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, повноваженого представника в судове засідання ТзОВ "Форестур" не направило, позов не оспорило. Ухвала суду від 27.08.2013р. повернута органами зв'язку з відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з ЄДР ТзОВ "Форестур" зареєстроване за адресою Волинська область, Турійський район, смт. Турійськ, вул.Привокзальна. 40, куди направлялась ухвала суду.

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарський суд, зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений, явка його в судове засідання не була визнана обов'язковою, заслухавши пояснення представника позивача, визнав зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України,

встановив:

03.01.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Інструмент Центр" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Форестур" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №ДГ-00001, за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) товар - бензопили, а відповідач (покупець) - прийняти товар та оплатити його вартість (а.с. 13-14).

На виконання умов договору позивачем згідно видаткової накладної №РН-00000768 від 18.10.2012р. було поставлено ТзОВ «Форестур», а останнім прийнято товар загальною вартістю 9 500,00 грн. (а.с. 15).

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаній вище накладній згідно довіреності №4 від 18.10.2012р. (а.с. 14).

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.655 ЦК України, згідно якої одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.3. договору визначено, що покупець оплачує продавцю вартість товару протягом 7 календарних днів з дня отримання рахунку.

Отримання рахунку-фактури №0000262 від 18.10.2012р. стверджується відміткою представника відповідача на видатковій накладній №РН-00000768 від 18.10.2012р. згідно довіреності №4 від 18.10.2012р. (а.с. 14-15).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р.

Всупереч умовам договору відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Договір купівлі-продажу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 9 500,00 грн., стверджується договором купівлі-продажу №ДГ-00001 від 03.01.2012 р., видатковою накладною №РН-00000768 від 18.10.2012р., довіреністю №4 від 18.10.2012р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2013р. (а.с. 16-17), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення в силу ст. 193 ГК України, ст. ст. 655, 692 ЦК України.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами договору (п. 5.2) у випадку порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 1 129,93грн. за період з 25.10.2012р. по 15.08.2012р.

Виходячи зі змісту ч. 6 ст. 232 ГК України, до стягнення підлягає 712,50 грн. пені за період з 25.10.2012р. по 25.04.2013р. В стягненні 417,43 грн. пені слід відмовити, так як позивачем нарахування останньої здійснено за межами 6-ти місячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

В силу ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Позивачем нараховано до стягнення 230,34 грн. річних за період з 25.10.2012р. по 15.08.2012р.

Розрахунок нарахування річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення процентів річних, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 1 000,00 грн. В обґрунтування витрат долучив договір про надання правової допомоги від 20.08.2013р., платіжне доручення №1168 від 02.09.2013р., посвідчення адвоката №151 від 07.11.2007р.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. у справі №6-рп/2013 за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) зазначено, що положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Зважаючи на те, що витрати на оплату послуг адвоката підтверджено посвідченням адвоката №151 від 07.11.2007р., договором про надання правової допомоги від 20.08.2013р., платіжним дорученням №1168 від 02.09.2013р., господарський суд вважає за необхідне їх відшкодувати в розмірі 961,60грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Оскільки спір в частині задоволених вимог до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 654,43грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Разом з цим, позивачу у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню з Державного бюджету 43,50 грн. судового збору, надмірно сплаченого останнім при поданні позовної заяви до господарського суду згідно платіжного доручення №1152 від 19.08.2013р. (оригінал зазначеного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи -а.с. 6).

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 173, 174, 193, 202, 230-232 ГК України, ст.ст.509, 525-527, 599, 610-612, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Форестур», смт. Турійськ, вул.Привокзальна, 40, код ЄДРПОУ 37490631

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Інструмент Центр», м.Ковель, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 37373483

9 500,00грн. основного боргу, 712,50грн. пені, 230,34грн. річних, 1 654,43грн. витрат по сплаті судового збору, 961,60грн. витрат по оплаті послуг адвоката. Всього - 13 058,87 грн.

3. У стягненні 417,43грн. пені відмовити.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку у відповідності до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Волинь Інструмент Центр», м.Ковель, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 37373483, з Державного бюджету 43,50 грн. надмірно сплаченого згідно платіжного доручення №125 від 14.12.2012р. судового збору (оригінал платіжного доручення №1152 від 19.08.2013р. знаходиться в матеріалах справи).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

19.09.2013р.

Суддя С.Т.Філатова