Рішення

від 17.09.2013 по справі 913/1908/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 вересня 2013 року Справа № 913/1908/13

Провадження №3/913/1908/13

За позовом Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості, м. Севастополь,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський краситель», м. Рубіжне Луганської області,

про стягнення 36651 грн. 75 коп.

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Меженська Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача - не прибув ;

від відповідача - Ширина О.В. , довіреність №0103-217юр від 01.03.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору : Севастопольським національним університетом ядерної енергії та промисловості (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський краситель» (далі - відповідач) основної заборгованості - 28451,21 грн., пені - 5112,22 грн., штраф 7% за затримку оплати понад 30-ти днів - 1991,58 грн., 3% річних - 1096,74 грн. за договором на проведення науково-дослідницьких робіт №89/540 від 14.10.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за роботи на проведення науково-дослідницьких робіт в сумі 28451,21 грн. відповідно до договору №89/540 від 14.10.2010. Крім того, за невиконання умов договору позивачем нараховано 3% річних в сумі 1096,74 грн., пеню в сумі 5121,22 грн. та штраф 7% в сумі 1991,58 грн.

Клопотанням № 01/24-1275 від 10.09.2013 позивач просить суд розглянути справу за відсутністю його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Також, позивачем надано уточнення до позовної заяви №01/24-1274 від 10.09.2013, якими позивач виправив допущену помилку у прохальній частині позовної заяви стосовно вимоги про стягнення пені.

Відповідні уточнення прийняті судом до уваги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 29.07.2013 № 118-217юр, в якому посилається на те, що акти приймання виконаних науково-дослідних робіт, які містяться в матеріалах справи, не стосуються предмету даного позову оскільки містять інший номер та дату договору.

Позивач у поясненнях №01/24-1216 від 30.08.2013 на відзив відповідача вважає його необґрунтованим, оскільки інших договорів крім №89/540 від 14.10.2010 між позивачем та відповідачем не укладалося. Вважає, що виявлена відповідачем різниця у датах договору і в актах приймання виконаних робіт може бути технічною помилкою. Про що свідчать документи: договір, технічне завдання та акти приймання виконаних робіт, так як стосуються одного предмету договору.

Додатковий номер « 540» в номері договору 89/540 виник в результаті реєстрації договору в бухгалтерії позивача та відноситься до внутрішньої реєстрації університету та не може, на думку позивача, використовуватись у суді, як доказ.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

14.10.2010 між сторонами було укладено договір №89/540 на проведення науково-дослідних робіт (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого, замовник доручає, сплачує витрати та приймає виконану роботу, а виконавець забезпечує виконання та здачу робіт за темою: «Вивчення можливості утилізації відходів та промстоків, що скупчилися на території підприємства замовника» (а.с. 7-8).

Строк дії договору - з дати підписання до 31.12.2010 (п. 1.2 договору). Додатковою угодою №1/229 від 30.12.2010 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2011 року (а.с. 12).

Відповідно до п. 2.1 договору виконання робіт сплачується за договірною ціною, погодженою виконавцем та замовником протоколом погодження про договірну ціну на науково-дослідні роботи. Договірна ціна робіт за цим договором згідно протоколу про договірну ціну встановлена в сумі 83 451,20 грн.

На підставі п. 2.2 договору розрахунки за виконану за цим договором роботу здійснюються між замовником та виконавцем по закінченим та прийнятим етапам робіт згідно календарному плану в межах встановленої протоколом погодження договірної ціни.

Згідно п. 2.3 договору після підписання договору сплачується аванс в розмірі 20000,00 грн., який входить в оплату першого етапу робіт.

Відповідно до п. 3.2 договору по закінченню роботи виконавець надає замовнику звіт з доданим до нього двостороннім актом здачі-приймання робіт.

Відповідно до п. 3.4 договору датою виконання зобов'язань по окремим етапам робіт є дата затвердження замовником акту здачі-приймання, який є підставою для закриття цього етапу. Датою виконання зобов'язань за договором в цілому, вважається дата затвердження замовником акту-здачі приймання по останньому етапу робіт за умови виконання зобов'язань за всіма етапами, зазначеними в календарному плані до договору.

На виконання умов договору між сторонами було підписано акт № б/н приймання-здачі робіт від грудня 2010 року на суму 40000,00 грн. (а.с. 13) та акт № б/н приймання-здачі робіт від 29.02.2012 на суму 43451,20 грн. (а.с. 14). Відповідні акти підписано сторонами та скріплено печатками без зауважень та заперечень.

Відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних робіт за договором в розмірі 55000,00 грн., що також не спростовується відповідачем.

Станом на дату подання позовної заяви сума боргу відповідача перед позивачем становить 28451,21 грн.

На адресу відповідача направлялась вимога №01/24-89 від 18.01.2013 про сплату заборгованості, яку відповідач отримав 22.01.2013 про що свідчить копія повідомлення про вручення. Але відповіді на неї позивач не отримав.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у випадку затримання оплати за виконану роботу, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку затримання оплати більше 30 днів, замовник додатково сплачує штраф в розмірі 7% від суми боргу.

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 5121,22 грн., що підтверджено відповідним розрахунком наявним у матеріалах справи.

Крім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 7% за затримання оплати більше 30 днів у сумі 1991,58 грн.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 29.02.2012 по 19.06.2013 в сумі 1096,74 грн., що підтверджено відповідним розрахунком наявним у матеріалах справи.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Частиною 1 ст. 894 ЦК України визначено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 898 ЦК України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Судом встановлено, що договором на проведення науково-дослідницьких робіт №89/540 від 14.10.2010 та його додатками чітко не визначено строк виконання боржником обов'язку по оплаті за виконані роботи.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивач звертався до відповідача 18.01.2013 з вимогою про погашення виниклої заборгованості, протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії згідно до ст.530 ЦК України, відповідач є таким, що прострочив строк виконання зобов'язання з 30.01.2013, оскільки не виконав таке зобов'язання за вимогою позивача від 18.01.2013, яку отримав 22.01.2013.

З огляду на викладене датою початку строку прострочення виконання зобов'язання є 30.01.2013.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що підписані між сторонами акти приймання-здачі робіт не стосуються предмету позову, оскільки останнім не доведено відповідно до приписів ст. 33 ГПК України належними та допустимими доказами, що відповідні акти відносяться до будь-якого іншого договору та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт.

Крім того, у поясненнях №01/24-1216 від 30.08.2013 на відзив відповідача позивач зазначив, що інших договорів крім №89/540 від 14.10.2010 між позивачем та відповідачем не укладалося, а виявлена відповідачем різниця у датах договору і в актах приймання виконаних робіт є технічною помилкою. Додатковий номер « 540» в номері договору 89/540 виник в результаті реєстрації договору в бухгалтерії позивача та відноситься до внутрішньої реєстрації університету та не може, на думку позивача, використовуватись у суді, як доказ.

Судом встановлено, що відповідні акти приймання-здачі робіт підписано сторонами та скріплено печатками без зауважень та заперечень, прийняті до виконання відповідачем, про що свідчить проведення часткової оплати за даним договором та стосуються саме договору №89/540 від 14.10.2010.

Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28451,21 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у випадку затримання оплати за виконану роботу, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку затримання оплати більше 30 днів, замовник додатково сплачує штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення умов договору позивачем нараховано пеню в розмірі 5121,22 грн.

Позивачем у розрахунку до позовної заяви зазначено: кінцевий термін оплати - 29.02.2012; дата нарахування санкцій - 19.06.2013.

Оскільки датою початку строку прострочення виконання зобов'язання є 30.01.2013, то позивач повинен був здійснювати нарахування пені саме з 30.01.2013.

З огляду на те, що позивачем нараховано пеню за інший період то у задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.

На виконання п. 4.5 договору позивачем також нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 7% за затримання оплати більше 30 днів у сумі 1991,58 грн.

З огляду на те, що з дати прострочення виконання зобов'язання затримання оплати склало більше 30 днів, вимога позивача про стягнення штрафу у сумі 1991,58 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 29.02.2012 по 19.06.2013 в сумі 1096,74 грн., що підтверджено відповідним розрахунком наявним у матеріалах справи.

З огляду на викладене вище, сума 3% річних повинна бути нарахована по закінченні семиденного строку після отримання відповідачем претензії, а саме - з 30.01.2013 по 19.06.2013.

Таким чином, сума 3% річних, що підлягає стягненню, складає: 28451,21 грн. х 141 днів х 3% / (365 днів х 100%) = 329, 72 грн.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський краситель», 93000, Луганська область, м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2, код 32803997, на користь Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості, 99015, м. Севастополь, вул. Курчатова, 7, код 33729375, заборгованість за договором на проведення науково-дослідницьких робіт №89/540 від 14.10.2010 в розмірі 28451 грн. 21 коп. (двадцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят одна гривня 21 коп.), штраф 7% в розмірі 1991 грн. 58 коп. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна гривня 58 коп.), 3% річних в розмірі 329 грн. 72 коп. (триста двадцять дев'ять гривень 72 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2013.

Суддя А.В. Секірський