Постанова

від 19.09.2013 по справі 916/1128/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р.Справа № 916/1128/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Мацюра П.Ф.

(Згідно із розпорядженням в.о. голови Одеського апеляційного господарського суду № 725 від 18.09.2013 року, у складі колегії суддів М.С. Петрова, Г.П. Разюк, С.І. Колоколова суддю С.І. Колоколова замінено суддею Мацюрою П.Ф.)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Василенко О.О., довіреність № 01/11-125 від 27.02.2013р.

від відповідача: Гриценко С.М., довіреність № б/н від 27.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва „Маяк"

на рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2013 р.

по справі № 916/1128/13

за позовом комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" (далі по тексту КП „Теплопостачання м. Одеси")

до всеукраїнського державного багато профільного видавництва „Маяк" (далі по тексту ВДБПВ „Маяк")

про стягнення 56528,40 грн.

В С Т А Н О В И В :

25.04.2013р. КП „Теплопостачання м. Одеси" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до ВДБПВ „Маяк" про стягнення 56528,40 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з листопада 2007 р. по березень 2008 р., з грудня 2008 р. по березень 2009 р., з листопада 2011 р. по квітень 2012 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2013р. по справі № 916/1128/13 позовні вимоги було задоволено, з ВДБПВ „Маяк" на користь КП „Теплопостачання м. Одеси" стягнуто вартість безпідставно набутої теплової енергії у сумі 56528,40 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн., з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт споживання відповідачем теплової енергії на суму 56528,4 грн. у спірний період без укладання відповідного договору, тобто незаконно набув майно (отримав теплову енергію) на вказану суму, яка відповідно із ст.1212 ЦК України підлягає відшкодуванню на користь позивача. При цьому як вбачається із змісту судового рішення в ньому не вказано яким чином позивач, а також і суд визначили розмір стягнутого з відповідача боргу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ВДБПВ „Маяк" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2013 р. та прийняти нове, яким позовні вимоги КП „Теплопостачання м. Одеси" залишити без задоволення, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального й процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ВДБПВ „Маяк" посилається на те, що суд 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення послався на рішення господарського суду Одеської області від 07.02.08 р. по справі №3/24-08-288 щодо визнання права власності на нежитлове приміщення площею 373,5 м. кв. за ВДБПВ „Маяк", яке було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 10.12.09 р.

Крім того, скаржник зазначає на те, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував наслідки пропуску строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог та не відмовив у задоволенні позову. Не враховано судом 1 інстанції і тієї обставини, що відповідач з 19.03.12 р. знаходиться в стані припинення і строк для заявлення кредиторами своїх вимог було встановлено до 24.05.12 р. Позивач у вказаний строк свої вимоги не заявив, а тому комісією з питань реорганізації у склад кредиторських вимог не могли бути включені. Отже, відповідно із ч.5 ст.112 ЦК України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду із позовом, вважаються погашеними.

На думку скаржника місцевий господарський суд при вирішенні даного спору також повинен був залучити в якості відповідача 2 засновника ВДБПВ „Маяк" - орган центральної влади - Державний комітет телебачення і радіомовлення України, який є відповідальним у разі невиконання будь-яких зобов'язань заснованою особою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення господарського суду 1 інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

КП „Теплопостачання міста Одеси" створено на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. за № 101-V шляхом злиття КП „Одесатеплоенерго" та КП „Одесатеплокомуненерго".

Згідно п.2.1.1 Статуту підприємства, метою його створення є здійснення виробничо - технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Взаємовідносини між постачальниками та споживачами теплової енергії регулюються ст. ст. 275-277 ГК України, "Правилами користування тепловою енергією", затверджених постановою КМ України № 1198 від 3.10.2007р, Законом України „Про житлово - комунальні послуги" № 1875 - IV від 24.06.04 р. та Законом України „Про теплопостачання" від 02.06.05 р.

Одеська міська рада на виконання вимог Закону України „Про житлово - комунальні послуги" , прийняла рішення № 1173-v від 05.04.2007 р. „Про визначення виконавців житлово - комунальних послуг в м. Одеса", яким визначила КП „Теплостачання міста Одеси" виконавцем послуг з постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

Як вбачається із змісту позовної заяви КП „Теплопостачання м. Одеси" останнє просить стягнути з відповідача 56528,40 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з листопада 2007 р. по березень 2008 р., з грудня 2008 р. по березень 2009 р., з листопада 2011 р. по квітень 2012 р., оскільки відповідач на протязі спірного періоду споживав теплову енергію без укладання відповідного договору, незважаючи на те, що КП "ТМО" були видані акти-приписи від 12.12.07 року та від 25.03.2009 року про підписання договору на теплопостачання, але вони виконані не були.

Від видавництва „Маяк" надходили заяви з проханням укласти договір про теплопостачання, але договір відповідачем підписано так і не було, отже має місце бездоговірне теплоспоживання.

Так, позивач зазначає, що відповідач у спірний період використовував нежитлове приміщення загальною площею 373,5 кв.м., що розташоване на другому поверсі будинку № 14 по вул. Жуковського в м. Одесі, що підтверджується технічним паспортом, виданим КП „ОМБТІ та РОН" від 12.01.2008 р. Факт знаходження відповідача та використання відповідачем вказаного приміщення підтверджується також його статутом та не заперечується самим відповідачем.

До інженерних споруд вказаного житлового будинку, у тому числі і розташованих в них не житлових приміщень, входять системи централізованого опалення та постачання гарячої води. Облаштування індивідуальної системи опалення та постачання гарячої води у вищевказаних нежитлових приміщеннях, у передбаченому законодавством порядку відповідачем проведено не було і тому він використовував централізоване опалення та споживав у спірний період теплову енергію, яка надходила в систему централізованого опалення будинку.

В якості доказу споживання теплової енергії відповідачем у спірний період позивач надав складений контролером енергонагляду списки підприємств та організацій, які використовували централізоване опалення у спірний період. Факт використання централізованого опалення не оспорюється і самим відповідачем.

У зв'язку із тим, що між позивачем та відповідачем у спірний період був відсутній договір на постачання теплової енергії, позивач розрахунковим шляхом, виходячи із теплового навантаження приміщення відповідача та часу використання цього приміщення визначив обсяг спожитої теплової енергії відповідачем у спірний період, вартість якого складає 56528,40 грн. При цьому вартість теплової енергії визначалася позивачем на підставі тарифів, які не залежать від волевиявлення сторін, а визначаються органами місцевого самоврядування та НКРЕ України.

Розрахунок обсягу спожитої теплової енергії і документи, підтверджуючи цей розрахунок позивач надав до суду апеляційної інстанції і ці докази судом апеляційної інстанції відповідно із ст.101 ГПК України залучені до матеріалів справі, оскільки суд 1 інстанції не витребував їх у позивача і без них неможливо вирішити спір по даній справі.

На думку позивача, без договірне споживання теплової енергії не є правовою підставою для звільнення споживача (у даному спорі - відповідача) від її оплати, а заборгованість, що виникла, підлягає стягненню як вартість безпідставно набутого майна, відповідно до положень ст.ст. 1212 ЦК України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За правилами ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що відповідач, отримавши теплову енергію на опалення займаного приміщення, та не здійснивши її оплати, повинен відшкодувати її вартість, яка згідно із розрахунком позивача складає у сумі 56528,40 грн.

Судова колегія погоджується із доводами скаржника про те, що суд 1 інстанції в оскарженому рішенні неправомірно послався на інше рішення господарського суду Одеської області, яке було скасовано, однак це не спростовує факту споживання відповідачем теплової енергії у спірний період в приміщенні, що розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 14.

Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував наслідки пропуску строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог та не відмовив у задоволенні позову також не заслуговують на увагу, оскільки такі наслідки відповідно із п.3 ст.267 ЦК України застосовуються лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення. Такої заяви до винесення рішення судом 1 інстанції відповідач не робив.

Безпідставними є й посилання відповідача на те, що заборгованість, яку позивач просить стягнути з нього є погашеною на підставі ч.5 ст.112 ЦК України, оскільки припинення відповідача здійснюється відповідно із ст.107 ЦК України.

Судова колегія не приймає до уваги також і доводи скаржника про те, що суд 1 інстанції при вирішенні даного спору повинен був залучити в якості відповідача 2 засновника ВДБПВ „Маяк" - орган центральної влади - Державний комітет телебачення і радіомовлення України, оскільки це з урахуванням встановлених обставин справи не відповідає вимогам ст.24 ГПК України.

З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва „Маяк" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 08.07.13 р. - без змін, оскільки по суті воно є правильним.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва „Маяк" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 08.07.13 р. - без змін

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 20.09.2013 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Мацюра П.Ф.