Постанова

від 29.08.2013 по справі 801/3636/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2013 р. Справа №801/3636/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ОВБ-Гелена"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ОВБ-Гелена" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013року №0005851502 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34645грн.та нарахування штрафних санкцій у сумі 7077грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.3 а.с.61), надав клопотання про розгляд справи без участі представника (т.3 а.с.62).

Представник відповідача явку свого представника не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що свідчить розписка (т.3 а.с.60), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС) є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС з 21.02.2013 року по 27.02.2013 року проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ОВБ-Гелена" (ЄДРПОУ 24027570) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 31263808), КП "АЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 32468182), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) за період з 01.01.2009р. по І квартал 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.03.2013 року №5168/10/15-2 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.14-28).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (т.1 а.с.28):

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет у сумі 49408 грн., в тому числі: січень 2009 р. - 800 грн., квітень 2009 р. - 867грн., травень 2009р. - 2320 грн., червень - 2009р. - 1286грн., липень 2009р. - 1286 грн., серпень 2009р. - 2086 грн., вересень 2009р. - 800 грн., жовтень 2009 р. - 1402 грн., листопад 2009р.- 2086 грн., грудень 2009р.- 1632 грн., січень 2010 р. - 800 грн., лютий 2010 р. - 755грн., травень 2010р. - 2903 грн., вересень 2010р. - 800грн., жовтень 2010р. - 800грн., листопад 2010 р. - 1174 грн., грудень 2010р. - 1600грн., січень 2011р. - 1422грн., лютий 2011р.- 2452 грн., травень 2011 р. - 1375грн., червень 2011р. -1092 грн., III квартал 2011р.-3200грн., квартал 2011р.- 15272 грн., І квартал 2012р. - 1800грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення:

-№0005851502 від 22.03.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ОВБ-Гелена" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 34645,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7077,50грн. (т.1 а.с.12).

Висновки в акті перевірки обґрунтовуються тим, що оскільки керівниками контрагентів ТОВ "Мале підприємство "ОВБ-Гелена", а саме: БВП "Строитель-Плюс", КП "Альянс", ПП "Ротонда Торг" не здійснювалась від імені підприємств безпосередньої самостійна діяльність, направлена на отримання прибутку, то таку діяльність не можливо вважати підприємницькою та усі операції купівлі-продажу з зазначеними контрагентами спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Вирішуючи питання про правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

При вирішенні цієї справи він керувався положеннями Податкового кодексу України, а також положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення №88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного з'ясування обставин справи, вивчення та дослідження первинних бухгалтерських документів позивача, по справі необхідно призначити судову економічну експертизу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.04.2013 року по справі було призначено судову економічну експертизу, на розгляд якої були винесені такі питання:

- чи підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ОВБ-Гелена" висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби викладені в акті від 04.03.2013 року №1397/15.2/24027570, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 34645,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7077,00грн;

- чи підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ОВБ-Гелена" фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП "Строитель-плюс" (ЄДРПОУ 31263808), КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182), ПП "Ротонда торг" за період з 01.01.2009 року по 1 квартал 2012 року, якщо так, то якими саме документами.

За результатами експертного дослідження, судовим експертом було встановлене наступне (т.3 зворотній бік а.с.48, а.с. 49):

По першому питанню: згідно з даними документів податкового та бухгалтерського обліку висновки, зазначені в акті ДПІ у м. Сімферополі від 04.03.2013 №1397/15.2/24027570, щодо заниження ТОВ «Мале підприємство «ОВБ-Гелена» суми ПДВ до сплати в бюджет по господарським операціям з контрагентами: БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс», ПП «Ротонда торг» за період з лютого 2010 року по лютий 2012 року у сумі 34645 грн. не підтверджуються.

Сума штрафних (фінансових) санкцій експертом не розраховувалась у зв'язку з тим, що висновки акту перевірки Державної податкової в м. Сімферополі АР Крим 04.03.2013 № 1397/15.2/24027570 не підтверджуються.

По другому питанню: здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «ОВБ-Гелена» фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Ротонда Торг» за період з лютого 2010 року по лютий 2012 року у сумі без ПДВ - 173234,15 грн., ПДВ - 34646,82 грн., всього з ПДВ - 207880,97 грн., підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме:

- видатковими накладними;

- актами приймання виконаних робіт;

- актами здачі-приймання робіт (надання послуг);

- податковими накладними;

- виписками банку;

- квитанціями до прибуткових касових ордерів;

- фіскальними чеками,

що відображені у регістрах бухгалтерського, податкового обліку та звітності.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача, для чого потребувалися спеціальні знання, суд враховує висновок експерта з метою всебічного розгляду справи.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ОВБ -Гелена" були укладені договори з БВП "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 31263808), КП "АЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 32468182), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) за період з 01.01.2009р. по І квартал 2012 року (т.1 а.с. 36-39, 58, 60-61, 63, 111, 114, т.2 а.с.163, 193-194,196, 216, 219, 222, 229, 235-236).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦКУ).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п.1 ст.627 ЦКУ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦКУ).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦКУ).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦКУ)

У виконання зазначених договорів контрагентами - БВП "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС", КП "АЛЬЯНС", ПП "Ротонда Торг" складені, підписані та видані позивачу документи первинного бухгалтерського та податкового обліку копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи, зокрема видаткові накладні (т.1 а.с. 30,33, т.2 а.с.244, 247 ), податкові накладні (т.1 а.с.31-32, 34-35, 50-57, 68-70, 92-110, 113, 116, т.2 166, 168, 170,172, 174,176,179,184, 186,188, 190, 192, 200-201, 204-205, 209-210, 213,215, 218, 221, 224, 226, 228, 231, 234, 238, 240, 243, 245-246, 248-249 ), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.186-233, 236-243,251,т.2, а.с.28-50), акти приймання виконаних робіт (т.1 а.с.40-49, 65-67, 71-91,112,115, т.2, а.с.8, 165, 167, 169,171, 173, 175, 177-178, 181, 183 ,185-187,189,191,198-199, 202-203, 206-208, 211-212, 214, 217, 220, 223, 225, 227, 230, 232, 233, 237, 239, 241-242,), акти прийняття - передачі (т.1, а.с.59, 62, 64, т.2 а.с.164, 195,197), звіти про дебетові та кредитові операції (т.1, а.с.117-124, 134 -135, 142-143, т.2 а.с.250-251, т.3 а.с.1-8), журналами - ордерами та виписками по рахункам (т.2, а.с. 103-109,145-146, 151-158,162), картками рахунків (т.2 а.с.110-137, 147-150), оборотами по рахунку (т.2 а.с.138-144, 159-161.

Сплата вартості виконаних робіт, наданих товарів та послуг підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.125-133, 136-141, 144-151, т.3 а.с. 9-7) та квитанціями (т.1, а.с.152, 183, 185, 188, 193, 196-197, 202-204, 209-211, 216-217, 220 - 222, 228-229, т.2, а.с.10, 15-16,20-21,25-26, т.3, а.с.18-23).

За результатами господарських операцій з контрагентами, по факту продажу товарів позивач отримав дохід, валовий прибуток, та використав податковий кредит у власній господарській діяльності, тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків, що підтверджується документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, використання у господарській діяльності товарів та послуг, які ТОВ "Мала Підприємство -Гелена" отримувало від БВП "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС", КП "АЛЬЯНС", ПП "Ротонда Торг" підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товарів, які оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом з'ясовано, що суми вартості товарів придбаних у БВП "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 31263808), КП "АЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 32468182), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) включені позивачем до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ОВБ-Гелена" не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є підставою для висновків невиконання господарських операцій.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та БВП "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС", КП "АЛЬЯНС", ПП "Ротонда Торг" були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, актами виконаних робіт, актами здачі приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Враховуючи що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0005851502 від 22.03.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ОВБ-Гелена" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 34645,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7077,50грн., не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Пунктом 3 ч.3. ст. 87 КАС України встановлено, що витрати пов'язані з проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат.

Судом встановлено, що відповідно до квитанції від 20.06.2013 року (т.3, а.с.63) вартість проведення експертизи склала 7 065,60грн.

Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 417,22грн (т.1, а.с.2) та здійснені витрати позивача на проведення судової економічної експертизи у сумі 7 065,60грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005851502 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 34645,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7077,00грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ОВБ - Гелена" (ЄДРПОУ 24027570) судові витрати у загальній сумі 7482,82грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 82 коп.), а саме: по сплаті судового збору у сумі 417,22грн. (чотириста сімнадцять гривень 22 коп.) та судові витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи в сумі 7065,60грн. (сім тисяч шістдесят п'ять гривень 60коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко