Рішення

від 04.09.2013 по справі 1320/570/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1320/570/12 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.

Провадження № 22-ц/783/4595/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

Категорія: 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого Мусіної Т.Г.

Суддів Бермеса І.В., Бойко С.М.

за участі секретаря: Проворної Н.І.

з участю: відповідача ОСОБА_2 та її адвоката ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ТзОВ "Захар Беркут" до ОСОБА_2 про встановлення постійного безоплатного користування земельними ділянками (земельного сервітуту),-

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2012р. ТзОВ «Захар Беркут» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, у якому просило ухвалити рішення, яким встановити для ТзОВ «Захар Беркут» постійний безоплатний земельний сервітут для користування земельною ділянкою, площею 0,9365 га в АДРЕСА_1, що належить відповідачці ОСОБА_2 на праві власності у період з 15 жовтня по 15 квітня щорічно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює господарську діяльність із забезпечення гірськолижного туристичного відпочинку на гірськолижному курорті «Захар Беркут» і на шляху підготовки однієї з гірськолижних трас для використання у зимовий період знаходиться вказана земельна ділянка відповідачки, яка проводить роботи по відгородженню цих земельних ділянок та зняття з них верхнього шару ґрунту, хоч земля знаходиться в рекреаційній зоні.

Враховуючи, що своїми діями відповідачка унеможливлює використання рекреаційної землі та прокладеній по ній гірськолижної траси, позивач просив ухвалити рішення про встановлення земельного сервітуту на вказаних в позові умовах.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 18 квітня 2013р. позов задоволено та ухвалено встановити через належні ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 0,9365 га, кадастровий № 4624580800:04:000:0251 та № 4624580800:04:000:0250, які знаходяться в АДРЕСА_1 на території Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області за межами населеного пункту с. Волосянка Сколівського району Львівської області, постійний безоплатний сервітут з 15 жовтня по 15 квітня щорічно для проходу та проїзду працівників і відпочиваючих туристичного комплексу «Захар Беркут», а також для обслуговування буксирно-канатного витягу для лижників, улаштування системи штучного засніження, трамбування, розпушування та вирівнювання снігового покрову гірськолижної траси, що проходить через вказані земельні ділянки.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зокрема зазначає, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.10.2012р. в її діях не встановлено порушень при використанні належної їй ділянки, що позивач не має права вимоги про встановлення сервітуту, оскільки на підставі договору від 31.07.2013р. орендує у власника земельної ділянки ТзОВ «Октант» лише базу відпочинку «Захар Беркут», а не земельну ділянку і вказаний договір діє до 28.09.2013р. Належна їй земельна ділянка має сільськогосподарське призначення, вона має право та бажає вирощувати на ній сад та городину, тому встановлення постійного та безоплатного земельного сервітуту порушує її право власності.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: рішення суду підлягає скасуванню в частині встановлення земельного сервітуту безоплатно на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є право на встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту у період з 15.10 по 15.04 кожного року через земельні ділянки ОСОБА_2 загальною площею 0,9365га в урочищі Стинища на території Волосянківської сільської ради за межами с. Волосянка Сколівського району Львівської області для забезпечення господарської діяльності гірськолижного курорту «Захар Беркут», який розташований в с. Волосянка Сколівського району.

Постановою Кабінету Міністрів України №1391 від 15 грудня 1997р. смт. Славське Сколівського району віднесено до курортів. Генеральним планом смт. Славське, який розробляється Державним інститутом проектування міст «Містопроект» на замовлення Славської селищної ради, Курорт Славське розглядається як гірськолижній курорт з формуванням гірськолижного курортно-рекреаційного району, в межі якого входять схили гори Зворець зі сторони села Волосянка, територія якого входить у гірськолижний курортно-рекреаційний підрайон «Волосянка» .

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у 2008р. Державним інститутом проектування міст «Містопроект» на замовлення Волосянківської сільської ради було розроблено Містобудівне обґрунтування розвитку курортно-рекреаційного підрайону в межах Волосянківської сільської ради Сколівського району (а.с.90-95, т.1).

У 2003р. ДІПМ «Містопроект» на замовлення ПП «Октант» (надалі ТзОВ «Октант» - спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями) було розроблено містобудівне обґрунтування розвитку гірськолижної зони і розміщення бази відпочинку «Захар Беркут». Територія цього рекреаційного комплексу представляє собою західний і північно-західний схили гори Зворець.

Вищевказаним містобудівним обґрунтуванням було внесено зміни в Генеральний план с. Волосянка в частині розміщення рекреаційного комплексу загальною місткістю до 1450 відпочиваючих в північній частині земель Волосянківської сільської ради на базі підвісної канатно-крісельної дороги на вершину г. Зворець і гірськолижної зони для масового катання лижників.

Новий Генеральний план с. Волосянка Сколівського району Львівської області з внесеними у нього змінами і, зокрема, в частині планувального вирішення гірськолижної зони на схилах гори Зворець та прилеглих до комплексу «Захар Беркут» територіях, було затверджено рішенням Волосянківської сільської ради Сколівського району № 1535 від 25 березня 2010р.

Усі гірськолижні траси та гірськолижні поля зазначені на Генеральному плані с. Волосянка.

Листом ДІПМ «Містопроект» від 03.12.2012р. підтверджується, що в процесі проектування генерального плану с. Волосянка громадськість села була ознайомлена з рішеннями та пропозиціями генерального плану (двічі з депутатами сільської ради і на громадських обговореннях з мешканцями села, про що є протокол сходу жителів с. Волосянка від 08.06.2008р. Зауважень і заперечень щодо використання незаліснених земель (в тому числі ділянок сільськогосподарського призначення) у лижний сезон під гірськолижні поля на схилах г. Зворець від громадян села не поступало (а.с.87)

Таким чином відповідно до ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення Волосянківської сільської ради та сходу жителів села Волосянка є обов'язковими для виконання усіма мешканцями с. Волосянка, в тому числі і для ОСОБА_2

З наявного у матеріалах справи договору оренди від 28.09.2012р., укладеного між ТзОВ «Октант» в особі арбітражного керуючого - керуючого санацією ТзОВ «Октант» ОСОБА_5 (орендодавець) та ТзОВ «Захар Беркут» (орендар) вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове, оплатне володіння та користування базу відпочинку «Захар Беркут», що розташована в АДРЕСА_2 строком до 28.09.2013р., дія якого за рішенням зборів комітету кредиторів у справі про банкрутство ТзОВ «Октант» від 03.09.2013р. підлягає продовженню до 28.09.2014р.

Відповідно до акту приймання-передачі бази відпочинку від 28 вересня 2012р. До складу майна, що було передано ТзОВ «Захар Беркут» в оренду, окрім іншого, входить канатно-крісельна дорога довжиною 2710 м., верхній бугельний витяг №1 довжиною 750 м., нижній бугельний витяг №2 довжиною 700 м., бугельний витяг №3 довжиною 792,2 м.

Наявні в матеріалах справи документи, а саме технічний паспорт на витяг буксирний канатний, висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань ОП та ПБ під час його експлуатації, дозвіл на початок експлуатації обладнання підвищеної безпеки з додатками до нього, договір про надання послуг з періодичного технічного огляду пасажирської підвісної канатної дороги та 3-х витягів буксирних канатних для гірськолижників підтверджують правомірність експлуатації вказаного обладнання позивачем (а.с.150-251, т.1, а.с.58, т.2).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має права вимоги на встановлення земельного сервітуту відповідно до вимог ч.1 с. 98 Земельного кодексу України не заслуговують на увагу як безпідставні.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 682757 від 18.04.2011р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 462450002000001, ТОВ «Октант» є власником земельної ділянки площею 2,7868 га., кадастровий номер 4624580800:04:000:0252, що розташована на території Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області, цільове призначення - обслуговування бази відпочинку (а.с.14-15, т.1).

Відповідно до ч.1 ст.796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

З огляду на вказану правову норму, ТОВ «Захар Беркут», як орендар туристичного комплексу (бази відпочинку) «Захар Беркут» згідно укладеного з його власником договору, в силу положень ст. 796 ЦК України одночасно є користувачем земельної ділянки площею 2,7868 га., кадастровий номер 4624580800:04:000:0252, що розташована на території Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області, право на користування якою перейшло до ТОВ «Захар Беркут» одночасно з укладенням договору оренди.

Частиною 1 с. 98 ЗК України визначено, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

З врахуванням наведеного ТзОВ «Захар Беркут» має право на звернення до суду з вимогою про встановлення на його користь земельного сервітуту.

Згідно ст. 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас,

земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Частиною 3 ст. 52 Земельного кодексу України передбачено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Як убачається з долучених до матеріалів справи викопіювання з генерального плану с. Волосянка та схеми розміщення належної ОСОБА_2 земельної ділянки, остання знаходиться в нижній частині гірськолижного поля, що використовується лижниками та відпочиваючими туристичної бази «Захар Беркут» в зимовий період та у разі її огородження чи засадження, унеможливить використання гірськолижної траси за її цільовим призначенням.

Вказане підтверджується також листом ДП ДІПМ «Містопроект» від 07.08.2013р. №454/12-1, відповідно до якого використання гірськолижної зони в АДРЕСА_1, яка існує та експлуатується з 2006 р. (до моменту набуття ОСОБА_2 у власність земельних ділянок), у разі заперечень відповідача щодо використання її земельних ділянок у зимовий період, блокується повністю.

Крім того, ДП ДІМП «Містопроект» у вказаному листі зазначило, що прокладення гірськолижної траси в обхід земельних ділянок ОСОБА_2 є можливе лише за рахунок вирубування лісу на ділянці площею 0,7-0,75 га, що є недопустимим та суперечить природоохоронним нормам.

З огляду на вказане, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неможливості використання позивачем гірськолижного поля за його цільовим призначенням у своїй господарській діяльності іншим чином, ніж шляхом встановлення сервітуту щодо належних відповідачу земельних ділянок.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи державних актів серії ЯЛ №933418 та ЯЛ №933419, зареєстрованих 06.12.2010р. про право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, цільовим призначенням вказаних земельних ділянок є ведення особистого селянського господарства (а.с.16-19, т.1).

Таким чином, належні відповідачу земельні ділянки, з огляду на їх цільове призначення, можуть використовуватися лише у періоди, коли є можливим та доцільним вирощування сільськогосподарської продукції.

Відтак, встановлення земельного сервітуту у період з 15 жовтня по 15 квітня, коли обробка та використання земель для ОСГ за їх цільовим призначенням (зокрема, вирощування відповідних культур) фактично неможливе, жодним чином не впливає на права відповідача як власника земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Крім того, спосіб сервітуту, який просить встановити позивач, фактично зводиться до проходу, проїзду працівників та відпочиваючих туристичного комплексу «Захар Беркут» через належні відповідачу земельні ділянки, а також, право обслуговування витягу буксирно-канатного для лижників, улаштування системи штучного засніження, трамбування, розпушування та вирівнювання снігового покрову гірськолижної траси на території вказаних земельних ділянок у зимовий період.

З врахуванням наведеного, суд правильно прийшов до висновку, що вищевказаний земельний сервітут не порушить права відповідача ОСОБА_2 володіти, користуватися та розпоряджатися належними їй земельними ділянками, оскільки фактично зводиться до перетину вказаних земельних ділянок у період, коли їх використання за цільовим призначенням є неможливим. При цьому, вказаний спосіб сервітуту жодним чином не передбачає будь-який значний вплив на земельні ділянки відповідача ОСОБА_2, зокрема, шляхом їх обробки чи встановлення на них яких-небудь нерухомих об'єктів.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги про протилежне не заслуговують на увагу як безпідставні.

Проте, колегія суддів вважає, що не можна погодитись з рішенням суду в частині встановлення земельного сервітуту на безоплатній основі.

Відповідно до ч.3 ст.403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Встановлюючи безоплатний сервітут, суд у рішенні зазначив, що суду не було представлено жодних пропозицій щодо розміру плати за земельний сервітут.

Між тим, в матеріалах справи відсутні фактичні дані про те, що питання про встановлення платного сервітуту взагалі обговорювалось як сторонами, так і судом.

У єдиній письмовій пропозиції позивача від 31.10.2012р. №31/10/2012/-1 на адресу ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту відсутні пропозиції про встановлення плати за користування земельним сервітутом, в судовому засіданні першої інстанції це питання не досліджувалось.

В порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи в частині встановлення оплати за користування земельним сервітутом, не роз'яснив відповідачу наслідки не вчинення таких дій.

Між тим, в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.09.2013р. представник позивача не заперечив проти встановлення плати за користування земельним сервітутом на вказаних земельних ділянках ОСОБА_2, виходячи із розрахунку врожайності плодових культур, які вона бажала вирощувати на цих ділянках шляхом посадження саду.

З врахуванням наведеного та з метою забезпечення принципу справедливості та виконання вимог ч.4 ст.403 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині встановлення земельного сервітуту безоплатно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові щодо безоплатного сервітуту.

В решті рішення суду ґрунтується на повно і правильно встановлених обставинах справи, при встановленні яких судом не було допущено порушення норм процесуального права, та відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, доводи апеляційної скарги рішення суду в цій частині не спростовують, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 квітня 2013 року в частині безоплатного встановлення земельного сервітуту на право користування земельними ділянками площею 0,9365 га., що знаходяться в АДРЕСА_1 за межами населеного пункту с. Волосянка Сколівського району Львівської області та належать на праві власності ОСОБА_2 скасувати та ухвалити цій частині нове ріщення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Захар Беркут" в частині встановлення земельного сервітуту безоплатно.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий:

---

Мусіна Т.Г.

Судді:

---

Бермес І.В.

---

Бойко С.М