Постанова

від 22.11.2006 по справі 9/416-06-10448а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/416-06-10448А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"22" листопада 2006 р.Справа  № 9/416-06-10448А

15 годин 00 хвилин господарський суд Одеської області

у складі судді господарського суду Одеської області Бакланової Н.В.

при секретарі Русановій Л.О., представника прокуратури Дондова В.М., що діє на підставі посвідчення №339, представника позивача Гаврюшенко О.Ю., що діє на підставі довіреності №01-1/54 від 13.03.2006р., представника відповідача Ланового Д.А., що діє на підставі довіреності №К-п/Д-1 від 23.10.2006р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №302 господарського суду Одеської області в м. Одесі адміністративну справу № 9/416–06–10448А

За позовом:  Прокурора  м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Катрал-Південь”

про  стягнення 19541,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Катрал-Південь” про стягнення штрафних санкцій в сумі 19541,26 грн. за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005р.

Позовні вимоги позивач мотивує наступним.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій  незалежно  від  форми  власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі чотирьох  відсотків від середньооблікової чисельності штатних  працівників  облікового складу  за  рік,  а  якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.

Згідно звіту середньооблікова чисельність штатних працівників за 2005р. на ТОВ „Катрал-Південь” склала 121 особу. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 5 робочих місць, але створив лише 2 робочих місця.

Відповідно до п. 1 ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції , сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.  

Згідно розрахунку позивача, на виконання вимог ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємство повинно було сплатити Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції за 3 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів за 2005р. у розмірі 18895,05 грн.

Відповідно до п. 4 ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями, громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першої статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, встановленого  частиною першою статті 19 цього закону.  

На підставі п. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” позивач просить стягнути з відповідача за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій пеню на вказану суму заборгованості, яка станом на 07.08.2006р. становить 646,21 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості згідно розрахунку позивача становить 19541,26грн.

Відповідач у добровільному порядку вказану заборгованість не сплатив.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи наступним.

У грудні 2003р. постійно діючою комісією ТОВ „Катрал-Південь” була проведена атестація робочих місць зі шкідливими й тяжкими умовами праці на АЗС №1 (м. Одеса вул. Балківська, 54/1) за умовами праці у відповідності з наказом  по підприємству від 01.12.2003р. №39.

Згідно висновку Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації №05/10-322 від 22.04.2004р. за результатами атестації, працівникам підприємства на посадах: „оператор заправної станції(паливно-роздавальна колонка)” встановлені пільги й компенсації за роботу з несприятливими умовами праці у вигляді 4% доплати й безкоштовної видачі молока.

Надалі листом Головного управління праці й соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації №05/10-338 від 29.04.2004р., зазначені  результати атестації робочих місць були поширені на АЗС №2 (м. Одеса пр-т Маршала Жукова, 2-а), АЗС №3 (м. Одеса Дніпропетровська дорога, 123-а), АЗС №4 (м. Одеса вул. Грушевського, 38а).

Також ТОВ „Катрал-Південь” повідомляло Державний департамент з охорони праці (телефонограмою, прийняв Шкетов В.І., про що є відповідний запис в книзі реєстрації) та подавало заявку до центру навчання та працевлаштування інвалідів при Одеському міському товаристві  інвалідів.

Крім того, відповідач протягом 2005 р. подавав щомісячно до центру зайнятості Малиновського району м. Одеси звіти за формою № 3-ПН, із зазначенням даних про наявність 4-х вакантних посад для працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” з урахуванням змін внесених Законом України №2960 –ІV від 06.10.2005р., тобто станом на 31.12.2005р. обов'язок підприємств щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжує його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, який покладений на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону.

В 2005р. інваліди безпосередньо до відповідача для працевлаштування не зверталися, органи, на які покладено обов'язок працевлаштовувати інвалідів, відповідні пропозиції до відповідача не надсилали.

Враховуючи те, що предмет позову за цією справою безпосередньо випливає із владних повноважень Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до п. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, означений спір, із набуттям чинності Кодексу адміністративного судочинства України, відноситься до компетенції адміністративних судів України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час прийняття постанови суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження /ст.161 Кодексу адміністративного судочинства  України /.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства  України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем надані відповідні докази виконання вимог законодавства щодо працевлаштування інваліда.

Суд приходить до висновку про те, що, оскільки, відповідачем спростовані доводи, викладені позивачем у позові, на нього не може бути покладена відповідальність за недодержання встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд погоджується з доводами відповідача, вважає що вимоги діючого законодавства ним не порушені, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись  ст. ст. 112, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текс постанови складено „13” грудня 2006р.

Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторонам надано право на апеляційне оскарження постанови господарського суду Одеської області в порядку ст.ст. 185-186  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Бакланова Н.В.